У 2060 році українська може поповнити список вмираючих мов

За результатами досліджень, при збереженні існуючих
тенденцій, вже за 50 років – у 2060 році процес зникнення української мови
стане незворотнім. Такі результати статистичного дослідження динаміки розвитку
української мови опублікував сьогодні тижневик «Коментарі:».

Основною небезпекою для української мови є русифікація –
постійне збільшення частки тих, хто називає російську рідною мовою, в загальній
масі україно- і російськомовних. Наприклад, за результатами перепису 1959 року,
загалом по Україні частка російськомовних становила 25,16%, у 1970-му – 28,68%.
Перепис 1979 року дав уже 32,08%. Сумарний приріст за це період склав 6,92%.

Видання підкреслює, що приріст був різним у різних регіонах
України. На Західній Україні у 1959 році ступінь русифікації складав 7,28%, і
за наступні двадцять років збільшився лише на 0,48%. У Центральній Україні
початкове значення дорівнювало 11,83%, приріст – 3,68%. У смузі, що включає
Харківську, Дніпропетровську, Запорізьку, Херсонську, Миколаївську і Одеську
області, відповідні показники склали 32,7 і 8,93%. А на Донбасі (Донецька і
Луганська області), де ступінь русифікації в 1959 році досягав 53,03%, приріст
її за 20 років теж виявився максимальним – 12,21%.

У 1989 році приріст ступеня русифікації склав 1,58%. З 1989
до 2001 року ступінь русифікації зменшився на 3,19% (до 30,47%). Найбільше
зниження спостерігалося в Центральній Україні — на 5,88% (до 10,97%), і лише
трохи менше, на 4,5% (до 39,31%), — в смузі від Харківщини до Одещини. У той же
час Донбас дав не зниження, а приріст на 6,36% (до 73,59%). Звідси видно, що
межа, за якою відмирання української мови стає незворотним, перебуває біля
позначки 50%. А значить, навіть нібито рівновага між російсько- і
україномовними насправді украй небезпечна.

Якщо припустити, що тенденції 1989–2001 років зберігалися і
далі, то до 2009–2010 років ступінь русифікації в цілому по Україні мав би
зменшитися до того рівня, який був у 1970 році (28,68%). Проте, це не означає
повернення до мовної ситуації 40–річної давнини. Якщо в 1970 році розрив між
Донбасом і рештою південно-східних областей (без Криму) становив 22,57%, то до
2010-го він, швидше за все, перевищив 40%.

«У 2060 році українська мова може поповнити список вмираючих
мов, якщо збережуться наявні тенденції. Смертельно небезпечні процеси
починаються тоді, коли мова перестає бути здатною до свого відновлення. Такою
небезпечною є показник 50% і тоді почнуться незворотні процеси. Таким прикладом
є сумнозвісна доля ірландської мови», – говорить заступник головного редактора
тижневика «Коментарі:» Олег Поліщук.

Катастрофічність процесу, зазначають у виданні,
посилюватиметься тим, що все нові й нові регіони за мірою їх русифікації
перетворюватимуться на русифікаторські. Критичну межу в 50% уже в 2012 році
може перейти Запорізька область, в 2019-му – Одещина, в 2021-му – Харківщина.
Приблизно в 2042 році настане черга Дніпропетровщини, в 2045-му – Миколаївщини,
в 2053-му – Херсонщини.

«Ми намагались не оцінити стан сучасної української мови, а
ставили за мету відслідкувати та проаналізувати тенденції розвитку української
мови, які були попередні 50 років, і зробити прогноз на наступні 50 років. Ми
намагались максимально утриматись від політичних оцінок», – наголосив О.
Поліщук.

Одними з найважливіших причин швидкої русифікації України, за
словами О. Поліщука, є русифікація державного апарату та освіти. Найменше за
час прогресування русифікації постраждала Західна Україна, оскільки тут
переважає монолігвістичне суспільство.