У Львові 25
квітня о 13.00 у програмі щонедільного кінолекторію, який діє у Національному
музеї-меморіалі жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» відбудеться
обговорення фільму світлої пам’яті режисера Володимира Шевченка «Чорнобиль. Хроніка важких тижнів». Про це повідомляє перс-служба Центру досліджень визвольного руху.
«Недавня трагедія
у Польщі показала, якою консолідованою може бути країна перед раптовим
нещастям. На жаль, наша Чорнобильська трагедія, яка по-суті, якщо говорити про
міжлюдські зв’язки, зачепила кожного четвертого, не була відрефлектована в
катарсисі такої глибини, як польська. Тепер, коли подія ця відходить усе далі й
далі в часі, не забувати її допомагатиме мистецтво», – сказала відома львівська
письменниця Маріанна Кіяновська.
Серед творців
багатьох фільмів про Чорнобильську трагедію, безпосередніх свідків аварії було
мало, бо лише двом кіногрупам вдалося прорватися у зону через чиновницькі
перешкоди, однією з них була команда режисера "Укркінохроніки"
Володимира Шевченка. 14 травня 1986 року документалісти виїхали на зйомки на
станцію і наступні сто днів провели поряд з пожежниками, енергетиками,
військовими, дозиметристами і атомниками, що ліквідовували наслідки вибуху на
ЧАЕС. Усі вони розуміли небезпеку, на яку наражалися, але Шевченко свідомо
зробив свій вибір, ведучи в справжню облогу численних, але необхідних
інстанцій, щоб потрапити в епіцентр катастрофи. А згодом отримавши велику дозу
радіації, у шпитальній палаті записав у щоденнику: "Якщо хтось скаже мені,
що якби не ліз, був би з легенею, негайно відповім: краще без легені, ніж, як
деякі, без честі".
Оскільки все, що стосувалося
Чорнобиля, ретельно фільтрувалися владою: всі друкарські, аудіо-, фото- і
відеоматеріали повинні були проходити спеціально створену Міжвідомчу групу
експертів, в яку входили представники тридцяти трьох міністерств і відомств.
Після цього свій дозвіл повинні були дати ЦК, Політбюро, Головліт і Держкіно.
Звісно, держструктури розраховували на те, що радянські творці будуть
прославляти героїчну працю ліквідаторів і своє керівництво, яке їх спрямовує на
шлях подвигу. Режисер відстоював право на чесний погляд, оскільки по відношенню
до людей, що працювали і вмирали там, на ЧАЕС, інша позиція була б злочином. Унаслідок
тривалої боротьби, фільм таки вийшов на екран, порізаний, але не фальшивий.
Вже за місяць
після прем`єри фільму, який тепер став класикою вітчизняної кінопубліцистики й
здобув чимало призів міжнародних кінофестивалів, 26 квітня 2006 році Володимир
Шевченко помер від променевої хвороби. Його світлій пам’яті присвячується
обговорення його останньої творчої роботи «Чорнобиль. Хроніка важких
тижнів.1986».








Львівський портал