Затримали розбійника, що напав на монастир

Львівська міліція
піймала зловмисника, який у лютому цього
року, скоїв розбійний напад на один із
жіночих монастирів, повідомляє ВЗГ
ГУМВСУ у Львівській області. Тоді
зловмисник відняв у черниць срібні
вироби та гроші.

Черниці пригадують, це
трапилось саме на Стрітення. Того ранку
в храмі йшла Служба Божа. До однієї з
монашок підійшов чоловік та попросив
відчинити церковну крамничку. Сестра
попрохала дочекатися завершення
Богослужіння. Після відправи, коли
прихожани залишили храм, чоловік ще раз
звернувся з проханням зайти до крамниці.

„Після
молитви я відчинила крамничку і він
зайшов – розповідає черниця. Спокійно
так роздивлявся все, про щось ще розмовляв
зі мною. Тоді підійшов до дверей і зачинив
їх за собою. Я не зрозуміла, що відбувається.
Кажу: „Що сталось?”. А він витягнув ніж
і страшним голосом закричав: „Гроші
давай!”. Я втратила будь-яку здатність
рухатись, щось говорити. Тоді він зайшов
за прилавок і забрав гроші. Я ще пробувала
йому сказати: „Опам`ятайся, чоловіче,
схаменись”. Тоді він знову закричав
таким якимось страшним голосом, таке
вже не людське в нього обличчя було,
звіряче” – згадує черниця.

З церковної  крамнички
грабіжник викрав кілька срібних каблучок
та чотириста гривень. Налякані жінки
зачинили двері монастиря та викликали
правоохоронців.

Як виявилось, цього
чоловіка монахині бачили у  храмі й
раніше. Він не раз приходив на відправи,
сповідався, розглядав  у церковній
крамничці біблії, розмовляв з черницями.
 

З описів жінок
правоохоронці швидко встановили особу
зловмисника. Грабіжник, як з`ясувалось,
був вже неодноразово засуджений. Востаннє
він відсидів за гратами аж 12 років.

За деякий час вдалося
з`ясувати і місце перебування зловмисника.
Він переховувався в одному з сіл області
у свого товариша. Там його і затримали
правоохоронці. „З часу пограбування
минув майже  тиждень. Злочинець вже
заспокоївся – розповідає Василь Конечний,
оперуповноважений карного розшуку
Галицького райвідділу міліції Львова.
— „Він просто не здогадувався про те,
що ми зможемо дізнатися, де він може
переховуватись. Коли ми приїхали він
разом з товаришем був у хаті. Ми зайшли,
представилися. Сказали, що треба проїхати
у райвідділ, і є кілька запитань до
нього. Жодного опору він не чинив, вийшов
з нами і поїхав”.

У райвідділку
 чоловік зізнався у вчиненому. Однак
переконував, що на злочин його штовхнула
лише нужда.