Тотальні перевибори: бути чи не бути?

Вдаримо по кризі новими перевиборами – орієнтовно таким є головний меседж всеукраїнських акцій протесту Партії регіонів. За розмахом акція регіоналів, звісно ж, не революція, проте назвати її соціально непопулярною важко. Для прикладу, в одвічно «помаранчевому» Львові регіони вивели на площу біля пам’ятника Чорноволу більше тисячі пікетувальників та організували агітаційний автопробіг вулицями міста 250 автомобілів.

Вимоги Партії регіонів прості, як двері: уряд – у відставку, народу – перевибори. «Далі так жити неможливо. Потрібно щось робити. Сидіти і мовчати – означає наражатися на велику небезпеку. Тому що якщо продовжаться ті тенденції, які ми спостерігаємо останнім часом в Україні, то довіра в людей до влади зовсім пропаде, і почнеться хаос. Це може знищити Україну», – вважає депутат-регіонал Петро Писарчук. Він переконаний, тільки перевибори можуть змінити ситуацію в державі, адже (за задумом Партії регіонів) до влади мають прийти «нові-старі» люди, які зможуть допомогти країні здолати кризу.

БЮТ ці вимоги не сприймає, наголошуючи, що жодної реакції у президента вони не викличуть, мовляв, акції добровільно-примусові і не мають широкої підтримки. «Ідея Партії регіонів про проведення дострокових виборів усіх гілок влади не знайде широкої підтримки ні у парламенті, ні серед людей. Ніякого сенсу у перевиборах я не бачу», – впевнений депутат від Блоку Юлії Тимошенко Іван Денькович.

Натомість політологи оптимізму БЮТівців не поділяють.

На думку директора Центру політичних досліджень Анатолія Романюка, цими акціями Партія регіонів вбиває одним пострілом двох зайців. «Партія регіонів у такий спосіб намагається і тиснути на уряд та президента, і отримати додатковий електоральний потенціал під час можливих виборів», – зазначає політолог.

У той же час  Анатолій Романюк наголошує, що у 2009 році перевибори є цілком можливими. Проте підстава їх далеко не вимоги і пікети регіоналів, а недієздатність коаліції.

«Коаліція практично не працює. Реально ми бачимо, що коаліція існує навіть не де-юре, а декларативно. Тому що голосування, які відбуваються у Верховній Раді, є позитивними ситуативно», – зазначає політолог.

Хай там як, хоч ідея перманентних перевиборів для українського політикуму, без сумніву, надпопулярна, все ж доцільність їх проведення у час пік економічної кризи викликає сумнів. Позаяк організація перевиборів потребує значних коштів, а хаотична передвиборча кампанія може підлити ще більше масла у кризовий вогонь української економіки.