13 січня у Львівському інституті банківської справи НБУ відбувся круглий стіл «Обмін досвідом щодо шляхів реалізації основних принципів Болонської декларації», передає прес-служба Університету банківської справи НБУ.
Проректор УБС НБУ Анжела Кузнєцова узагальнила основні освітні тенденції України та Польщі. «Сьогодні в обох країнах спостерігається скорочення кількості ВНЗ загалом та ВНЗ ІІІ-ІV рівнів акредитації зокрема» – наголосила вона.
В Україні налічується 904 вищих навчальних закладів усіх рівнів акредитації та форм власності. Крім того, діє 1005 їхніх відокремлених структурних підрозділів. Тим часом Велика Британія таких навчальних закладів має 96; Франція – 78; Італія – 65; Польща – лише 11. Анжела Кузнєцова зауважила, що в Україні із 351 вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації наукові дослідження здійснюють менше, ніж половина. Відтак для забезпечення необхідної якості вищої освіти, конкурентоспроможності навчальних закладів потрібно провести їх укрупнення, створити потужні регіональні університети.
Окрім цього, і в Польщі і в Україні помітне скорочення кількості студентів у ВНЗ (у Польщі це скорочення на 1,2%, в Україні – 1,3%). Частково це пояснюється демографічною ситуацією, а частково (це здебільшого характерно для Польщі) – можливістю отримати вищу освіту у країнах Євросоюзу та в перспективі одержати роботу за кордоном.
Як в Україні, так і в Польщі порівняно з минулим роком відбулося зростання кількості кандидатів наук (на 3,1% та 2,6% відповідно) і скорочення кількості докторів наук на 2,1% в Україні та 9,9% в Польщі.
Що ж до проблем української вищої освіти, то тут проректор УБС виокремила надлишкову кількість навчальних напрямів і спеціальностей, відповідно 76 та 584. Кращі ж світові системи вищої освіти мають їх у 5 разів менше. Окрім цього, недостатнє визнання у суспільстві рівня “бакалавр” як кваліфікаційного рівня, його незатребуваність вітчизняною економікою. Як правило, прийом до вузу здійснюють не на бакалаврат, а на спеціальність.
Загрозливою, на думку Анжели Кузнєцової, є тенденція до погіршення якості вищої освіти, що наростає з часом. За її словами, сьогодні в Україні відзначається збільшення розриву зв`язків між освітянами і працедавцями, між сферою освіти і ринком праці. Також, помітна невиправдана плутанина у розумінні рівнів спеціаліста і магістра. З одного боку, має місце близькість програм підготовки спеціаліста і магістра, їхня еквівалентність за освітньо-кваліфікаційним статусом, а з іншого – вони акредитуються за різними рівнями, відповідно за III і IV.
Університети України не беруть на себе роль методологічних центрів, новаторів, піонерів суспільних перетворень, за якими має йти країна. Рівень автономії ВНЗ у цих питаннях значно нижчий від середньоєвропейського. Не виконують роль методологічних керманичів заклади освіти, що мають статус національних, у той час, коли їхня кількість досягла близько 40% від загальної кількості ВНЗ III та IV рівнів акредитації.
Львівський портал