Учора пізно ввечері, близько 23-ї години, після семигодинної дискусії-тягучки, депутати Львівської міськради виконали свій прямий обов’язок перед містом, яке їх обрало – прийняли Бюджет Львова-2009. За цим документом, радше вимученим, аніж опрацьованим належним чином, містові доведеться жити впродовж цілого року. Однак позитивним у цьому бюджеті можна назвати лише сам факт його прийняття. Ніхто з приналежних до розробки головного фінансового документу – ані представники виконавчих органів мерії, ані депутати – не наважилися назвати його реальним до виконання. Більше того, вчорашня бюджетна сесія вкотре засвідчила присутність у Львові кризи. При чім не стільки фінансової, скільки кризи довіри – до уряду, який «спустив» містам нереальні для виконання бюджетні завдання, загалом до представників державної влади, які напередодні чергових виборів не надто переймаються тим, як виживати на периферії, до міського голови, який знову продемонстрував вищий пілотаж словесної маніпуляції й врешті самих обранців один до одного.
Ще до початку голосування за бюджет депутати називали низку причин, через які цей документ не можна вважати реальним до виконання. «Ми стали заручниками недосконалого державного бюджету. Там є багато роздутих цифр. І ми так само розглядаємо нереальний бюджет, який може бути недовиконаний. Ми є заручниками законодавства і не можемо прийняти більш реалістичний бюджет», – зазначив голова депутатської бюджетної комісії Андрій Стецьків. Він, як і більшість його колег, мало вірить у те, що в умовах фінансової кризи вдасться зібрати доходів на майже 1,8 млрд грн. Варто було б підкоригувати у сторону зменшення видатки, але… Зійшлися на тому, що до цього вдаватимуться згодом, можливо, у березні, коли планується переглянути й внести зміни спочатку до держбюджету, а згодом і до місцевих. Чи й справді відбудеться такий перегляд, наразі ніхто прогнозувати не береться. Втім критика державного бюджету, через який доводиться приймати недолугий місцевий бюджет, об’єднала львівських депутатів, і вони фактично без проблем швидко прийняли за основу фінансовий документ.
Куди жвавішою була друга частина сесійного засідання, коли міський голова запропонував прийняти бюджет в цілому, а для цього, виявилося, необхідно проголосувати й за цифри спеціального бюджету.
Як стверджували міські обранці, під час досесійних обговорень йшлося лише про необхідність прийняття загального бюджету. Над спеціальним бюджетом депутати мали намір попрацювати ще практично впродовж місяця. Натомість міський голова Андрій Садовий наполягав на необхідності його прийняття вже й негайно, незважаючи на те, що ця частина фінансового документу не те що неопрацьована, а взагалі нереальна до виконання. Депутати аргументували, що наповнити його за рахунок продажу землі та приватизації комунального майна не вдасться. Йдеться про отримання 200 млн грн.
Окрім того, обранців обурило, що міський голова у черговий раз вдався до маніпулювання й не лише словами, але й цифрами.
«Ми домовлялися, що голосуватимемо лише за загальний фонд бюджету. До того ж, частини цифр, які зараз подані у проекті спецфонду міського бюджету, раніше тут не було, вона з’явилися у документі лише у суботу. У п’ятницю тут фігурувала сума 273 млн грн, а у суботу вже понад 500 млн грн», – зазначив голова фракції УНП Юрій Кужелюк.
Згадані кошти, які так несподівано «намалювалися» у документі, за задумом мера, передбачається потратити на підготовку до Євро-2012.
Міський голова намагався переконати, що ці суми видатків варто записати, аби згодом продемонструвати як свідчення готовності міста до проведення Єврочемпіонату. За словами Андрія Садового, такі свідчення, внесені у спецбюджет на будівництво євростадіону, потрібні будуть як аргумент для Кабміну, який нібито розщедриться на співфінансування, а також для єврокомісарів, які незабаром навідаються у Львів. Зважаючи на деякі спічі від мера, виявляється зовсім неважливо, що коштів зібрати не вдасться, головне, аби були внесені цифри, які демонструватимуть, що «ми готові до фінансування».
«18-19 січня у Львові буде комісія УЄФА, вони спитають, де кошти на будівництво стадіону. Що я їм скажу? Нам треба записати цю суму, щоб показати їм», – бідкався Андрій Садовий. Депутати ж почергово виявляли готовність до перемовин і до сварок, до звинувачень один одного у певних індивідуальних зацікавленнях, але аж ніяк не до голосування за мерову пропозицію.
Відрізнявся за настроями серед інших депутатів голова фракції «Пора» Петро Адамик, який час до часу закликав голосувати, а подекуди просто вдало жартував. Після пропозиції внести ще певні витрати до спецбюджету, він заявив: «Давайте ми ще виділимо 40 тисяч на песиків і котиків. Я радий, що ми готові хоч за щось голосувати. Яка різниця: нема 150 мільйонів, то й не буде 170».
Врешті після надцятої перерви, під час якої фракції виходили на міжусобні перемовини, міський голова заявив, що здоровий глузд повернувся у сесійну залу. Очевидно, він теж відчув, що депутати втомилися й уже готові проголосувати за будь-що. Утім з його твердженням щодо глузду важко погодитися. Як доказ відсутності такого може слугувати наступна фраза від мера: «Грошей мішок, нємєряно, вам потрібно ще 1,5 мільйони на щось, то впишіть». Коментарі тут зайві. Ані здорового глузду, ні щирих вболівань за господарку міста ні від мера, ні від більшості представників депутатського корпусу чекати не варто, особливо коли йдеться про бюджет. Тобто про можливості фінансових преференцій у той чи інший бік.
Переповідати усі перипетії семигодинного засідання, очевидно, не варто, тим паче, що словами того, що демонструють депутати й мер під час бюджетних слухань, передати важко. Не дарма журналісти, які висвітлюють діяльність мерії, жартома пропонують запровадити для львів’ян новий вид розваг – відвідай сесію. Завдяки цьому наші співгородяни мали б краще уявлення про тих, за кого вони колись віддали свій голос, а кошти, виручені за квитки «на мера й депутатів», можна було б скерувати на добрі справи. Можливо, тоді у депутатів менше боліла б голова за те, як наповнити дохідну частину бюджету. Зрештою це всього лише жарт. Наполягати на його втіленні у життя не будемо.
Натомість без тіні усмішки дав визначення процесу, який демонстрували його колеги-обранці, голова фракції ВО «Свобода» Василь Павлюк. Невідомо, кому саме була адресована його агресія, також залишається під питанням, чи йому таки увірвався терпець слухати бредні інших, чи свідомо заманулося виділитися серед депутатської маси, але фраза заслуговує на увагу: «Стільки часу зневажати думку депутатів! Скажіть, що ви хочете?! І ми будемо голосувати! Скільки можна зневажати інших депутатів?! Наша міська рада недієздатна! Дієздатна та рада, яка висловлює пропозиції і голосує, а ми не дієздатні. Нам треба розпуститися. Якщо є пропозиція — давайте голосуємо. Ми більше, ніж півдня «дрочимо» один одному! Мені набридло, і я мусив це сказати», – емоційно заявив Павлюк.
Через якусь годину-другу все це набридло й решті депутатів: прийнявши пропозиції, суть яких не всі до кінця зрозуміли, вони 68 голосами «за» прийняли бюджет у цілому. Й не важливо те, що пропозиції, які озвучували всі кому не лінь, інколи суперечать одна одній. Головне, що місто може бути гордим за своїх обранців – тепер воно з бюджетом.
Львівський портал