До настання
наступного, 2009, року залишилися лічені дні, щоб не сказати години. Очікуючи на
нове та незвідане, на яке, за людською сутністю, завжди покладають світлі й
радісні надії, мимоволі запитуємо: а що ж залишається в минулому? У вже майже
минулому 2008 році. Які здобутки ми отримали, від яких подій відчували справжню
радість, про що не соромно буде згадати й через десятиліття.
Очевидно, в
пам`яті кожного залишаться про цей
високосний рік і приємні миті, і до жаху непривабливі. Комусь вдалося здійснити
свої давні мрії, комусь же, навпаки, довелося прикро розчаруватися. Як відомо,
найкраще закарбовується в пам`яті те, що було сказане останнім. Якщо проектувати
цю сентенцію на рік, що минає, то в нашій суспільній пам`яті, безперечно,
залишиться економіко-політична криза зі всіма її не надто приємними наслідками
– якщо говорити в загальноукраїнському контексті.
А що стосується
Львова, то події цього року нам ще довго згадуватимуться у страшних снах з
видовищами розритих доріг та перманентних суперечок довкола будівництва
євростадіону. На жаль, поділяти оптимізм міського голови Андрія Садового, який уже
й сам заплутався в перерахунку сотень відремонтованих доріг, ми не можемо. Тішить, звісно, що
посадовцям вдалося «піднапрягти» чергових підрядників і все ж «вибити» з них
під закінчення року відкриття оновленої площі Торгової. Однак ця радісна подія радше
слугує винятком із правила. Решта недоремонтованих із різних причин доріг
перейдуть як спадок у рік прийдешній.
Ще одна «опупея»
року, що минає, – історія зі стадіоном до Євро-2012. Під завісу минулого
року вона розпочалася, а закінчилася
великим пшиком та звичними підкилимовими домовленостями, які призвели до того,
що стадіон будуватимуть за міські гроші. «Нью-Васюки», що їх так привабливо
малював міський голова Львова після перемоги України та Польщі у конкурсі на
проведення Євро-2012, так і залишилися «Нью-Васюками», і реалії виявилися значно
жорсткішими: з таким крученим мером ніхто із серйозних західних компаній особливо
й працювати не хоче, бо не розуміє, чого від нього очікувати. Є така тиха підозра,
що «Альпіне» свій гіркий досвід співпраці з міським головою Львова доведе до
відома широких кіл європейської бізнес-громади і це нам усім гикнеться ще не
раз.
Можна ще довго
перераховувати, чого ми очікували й чого не діждалися: це й вирішення майже
вічної проблеми Грибовицького сміттєзвалища, ремонту Левандівського мосту,
який, завалюючись, дивом не забрав людських життів, а тепер стоїть, як запорука
утворення корків… Зрештою, на вирішення впродовж року проблем із корками на
львівських дорогах, мабуть, сподівалися лише найневиправніші оптимісти.
А щоб їхні
апетити на добре життя не зростали, то рідна мерія під завісу цього року
підготувала гідний подарунок, який стане перехідним доказом добрих намірів
львівських чиновників. Звісно, наприкінці року в передчутті свят більше
хочеться думати про щось приємне, але, відповідно до реальностей, ми отримали у
презент підвищення тарифів на воду і тепло.
Та попри ці
подарунки від київської та львівської влади, попри не надто втішні прогнози соціально-економічного
характеру хочемо привітати усіх наших читачів, їх родини, добрих знайомих і
всіх, всіх, всіх з Новим роком. Нехай усі погані прогнози не збудуться, а добрі
хай збуваються регулярно. Бажаємо всім вам здоров`я та оптимізму у ставленні до
життя. Він нам дуже знадобиться. З Новим роком!
Львівський портал