Браво! Мер Львова Андрій Садовий сьогодні вкотре віртуозно довів, що він кращий профі серед усіх, хто полюбляє водити інших за носа. Причім він володіє цим мистецтвом настільки віртуозно, що йому вже навіть не потрібно з’являтися на очі тим, кого він водитиме за згаданий орган. Достатньо під’єднати лише йому відомі ниточки, і пасьянс розкладається, як того бажає Андрій Іванович. Так сталося і цього разу. Скільки довелося побиватися депутатам за створення конкурсної комісії, шукати бізнесменів, готових виділити свої кревні на наш примарний стадіон, чекати на сьогоднішній день, аби відкрити конвертики й врешті дізнатися заповітне ім’я майбутнього інвестора, а всі їх світлі мрії розбилися в один момент. Чортиком з табакерки, який змішав усі плани на визначення інвестора, став протест прокурора Львова. Написав чоловік, що він вважає, ніби не має права комісія визначати генпідрядника, і все. Такі цікаві конвертики залишилися не розірваними, і про їх вміст можна лише здогадуватися.
Утім ламати голови, чому прокурор прозрів і ще й настільки вчасно (адже вчора він сидів, слухав, що відбувається на сесії й ніби не згадував про конкурс), не варто. Як стверджують люди поінформовані, прокурор Львова Андрій Палюх за щасливим збігом обставин являється не лише тезкою львівського мера, але й його однокласником. І об’єднують їх аж ніяк не прохолодні стосунки. Чого б не посприяти давньому колезі у такій дрібниці як протест? Правильно, друзям потрібно допомагати.
Очевидно, з сентиментами до поняття дружби також ставиться ще один неворог Андрія Івановича – головний «порист» у міській раді Петро Адамик. Сьогодні як ніколи колишній регбіст мав що сказати. На його переконання, і правоохоронці не мають рації, що прийшли послухати про таємницю відкриття конвертів з інвестпропозиціями, і самі компанії-учасниці конкурсу якісь непевні. З якогось дива свої пропозиції надіслали в непрозорих пакетах. Краще б вони ще подумали трішки й надіслали мейлом міському голові свої чіткі оферти із зазначеними сумами, які готові пожертвувати, а ми тим часом почекаємо на результати правоохоронних органів, які скрупульозно дослідять, чи справді у підпільних корєйків є мільйон.
Звичайно, це вже гіперболізація, але насправді у Петра Адамика як ніколи на цьому засіданні проявився дар красномовності. На жаль, колеги депутати з інших фракцій не дозволили його розвинути у повну силу. Вони все-таки бажали побачити результат, задля якого збиралися. Але не на тих натрапили: якщо не вдалося переговорити, то дуже не зле склалося з основним завданням – заштопорити комісію. Нема одного депутатського голосу – і результат голосування невтішний для засновників комісії.
Отже, міські обранці, які так прагнуть побачити бодай перші кроки міста до омріяного Євро, знову залишилися ні з чим. Андрій Іванович сьогодні з чистою совістю за добре пропрацьовану операцію зі збору «свій до свого по своє» може розслабитися і відсвяткувати Михайла.
«Врагі не пройшли», – вкотре буде зазначено у його віртуальному щоденничку, де він записує свої перемоги над прихильниками проведення Євро у Львові.
Львівський портал