Новий рік має звичку приходити несподівано. Ще позавчора ти міряв час до його приходу місяцями, ще вчора – тижнями, а ось уже лік пішов на години. І знову ти чогось не встиг, що неодмінно мав зробити саме цього року. І знову залишились нереалізованими маса планів, мрій та бажань. Не біда. Можливо, саме для того й придумане це свято, щоб час від часу зважувати здобутки і втрати, плюси та мінуси. Таке життя.
Чим найбільше запам’ ятається 2007-й? У кожного з наших співгромадян свої згадки про цей рік, і залишимо кожному право на таємницю. Проте спробуємо зробити певні узагальнення. Для Львова 2007-й запам’ ятався подарунком долі у вигляді виграшу права на проведення у місті футбольного фестивалю (тьфу-тьфу, щоб не наврочити) у 2012 році. Для України – дивним політичним сезоном, який знову привів до кардинальних змін у владних верхах.
Фінал цього року став своєрідним дежавю часів Майдану. Проте за ці три роки ми встигли стати іншими. І якщо Майдан переконав нас у тому, що народ при бажанні таки може впливати на владу, то постмайданний період довів, що нема такої влади, яка б тихою сапою не змогла поховати здобутків народного ентузіазму.
Віра у доброго царя вкотре зазнала краху. І це, мабуть, на добре. Бо рано чи пізно потрібно усвідомити, що власний добробут ти можеш створити лише власними руками. А від влади при цьому потрібно вимагати лише одного – не заважати.
Говорити про це можна довго. Однак, б’ ють куранти і Президент уже в екранах телевізорів. Час відкривати шампанське, і знову бажати один одному здійснення мрій…
А право привітати вас з Новим роком ми з приємністю надаємо головам фракцій Львівської міської ради.
