Трудовий колектив газети „Ратуша” звернувся до Незалежної медіа-профспілки та засобів масової інформації з проханням допомогти йому у боротьбі проти свавілля міської влади. Текст звернення подаємо повнотекстово:
« 11 липня 2007 року стало апогеєм тиску міського голови та його оточення на колектив газети „Ратуша”. Керуючий справами міськвиконкому Львівської міської ради Марта Литвинюк зателефонувала директору видавництва „Армія України” Богдану Карплюку і, за його словами, заборонила друкувати черговий номер нашої газети.
Упродовж півтора року, з першого дня каденції Андрія Садового, відбувалися неодноразові спроби закрити видання – близько 5 разів намагалися звільнити головного редактора. Було й кілька варіантів фактичної ліквідації газети. Спершу йшлося про перетворення видання на вісник міської ради. Коли ж ми створили такий вісник-додаток, міські райці визнали його недоцільним і висловилися за існування видання у попередньому форматі. Далі здійснювалися спроби роздержавити газету, без жодних чинних нормативних документів про роздержавлення ЗМІ, не передбачивши відповідної матеріальної бази, що зрештою, призвело б до смерті міської газети, яка виходить із 1990 року.
Намагаючись нас знищити, оточення міського голови з його ініціативи та за його мовчазної згоди вдавалося до різноманітних акцій. Навіть коли депутати міської ради, які, на відміну від міського голови, є засновниками нашого видання, виділили кошти на перше півріччя 2007 року, розпорядник цих коштів, директор департаменту і лікар за освітою Олег Березюк, який керується, за його ж словами, принципом: „Не нашкодь”, залишив нас без фінансування! Це призвело до відключення ОПАЛЕННЯ (ВЗИМКУ !!!), телефонів, Інтернету. Яке ще видання працювало чи працює у таких нелюдських, принизливих умовах! Причому за це ніхто не був покараний. Гроші на видання виділили, а платні ми не отримували впродовж трьох місяців! До речі, середня зарплата працівників „Ратуші” – 522 грн, а львівських гицлів – понад 1000 грн. Якщо психолог міського голови, використовуючи традиційну технологію гулагів, сподівався зламати нас, то він ПОМИЛИВСЯ! Видання постійно об’єктивно і критично інформувало городян про діяльність міської влади. Темами наших матеріалів здебільшого були факти, в яких під час журналістських розслідувань виявляли порушення і зловживання. Бажання міського голови та його оточення приховати їх не є бажанням львів’ян, які мають потребу і право ЗНАТИ все про своїх обранців. Причому на користь наших розслідувань свідчить те, що не було судових позовів до редакції, але не було й жодного рішення чи реакції на критичну публікацію газети.
Загалом видання невиправдано, несправедливо й підступно ігнорували. Міські чиновники не залучили до тендера на оприлюднення оголошень своє ж видання. При цьому львів’ян перманентно дезінфомували про ситуацію у „Ратуші”.
Після піврічного виживання перед колективом газети постала дилема: дофінансування чи ліквідація? Міський голова знову вирішив її по-своєму. Завуалювавши це питання у порядку денному з невинним формулюванням: „Про функціонування газети „Ратуша”, мер приховав свої справжні наміри. Насправді ухвала, винесена НА ТАЄМНЕ ГОЛОСУВАННЯ, мала на меті замінити редактора. Як сказав на сесії Андрій Іванович: „Одного звільняємо, іншого – призначаємо”. Ці дії – порушення всіх без винятку можливих законодавчих, етичних, моральних норм. По-перше, звіт редактора Миколи Савельєва про діяльність депутати ще в березні визнали задовільним і не мали права виносити це питання повторно цього року. По-друге, формулювання ухвали не відповідало змісту порядку денного і, відповідно, рішенню. По-третє, спершу (на денному засіданні) депутати не проголосували за заміну, а на нічному, скликаному з ініціативи мера, під тиском міського голови звільнили Миколу Савельєва, не маючи ЖОДНИХ ПРАВОВИХ ПІДСТАВ і одразу ж призначили Ярославу Вовк. До слова, вона не зустрічалася з колективом, не проходила співбесіди в комісіях, не представила концепції розвитку видання, не має досвіду керівництва газетою. На нашу думку, її призначення однозначно не призведе до покращання функціонування „Ратуші”. З приводу призначення чиновника міської ради головним редактором з колективом не радилися.
Алярмово вирішуючи визначальне для голови особисте кадрове питання, яке він систематично лобіював (причому до обрання Андрій Садовий стверджував, що першою його дією на посаді буде ліквідація газети) депутати „забули” про найважливіше – майбутнє видання: фінансування газети, або, зрештою, її ліквідація. Невдовзі, як стверджують високопосадовці, буде прийнятий закон про роздержавлення комунальних і державних ЗМІ.
Отже, вирішувати долю комунального ЗМІ потрібно, керуючись відповідним законом, що й свідчитиме про європейські норми взаємодії влади та ЗМІ, а не тоталітарні ручні методи управління. Вимагаємо припинити свавілля міської влади щодо нашого ЗМІ і просимо колег донести нашу думку до свого читача » .
