Цієї неділі в Городку, що на Львівщині, перепоховають останки 49 жертв політичних репресій комуністичного режиму, що були ексгумовані в приміщенні колишнього францисканського монастиря протягом 2001-2002 років.
Городоцька РДА, райрада, міськрада та Історико-просвітницька- правозахисна організація « Меморіал» ім. В. Стуса запрошують охочих узяти участь у реквіємі «Поховань останків борців за волю України та жертв політичних репресій комуністичного режиму», який розпочнеться о 14.00. Віднині і до неділі людські останки для загального огляду близьких та рідних перед їх похованням на міському кладовищі виставлять біля монастиря оо. Студитів, що в центрі міста.
Документальні дослідження дають підстави стверджувати, що протягом 1946-1949 р. у приміщенні францисканського монастиря розташовувалися військові частини каральних органів радянської влади і, зокрема, 462 вч 114 стрілецької дивізії під командуванням генерал-майора Булигіна та 111-тий прикордонний загін, під командуванням підполковника І. Покалюхіна. Обидва військові з’єднання брали активну участь у боротьбі із повстанцями УПА, виселенні в Сибір та разом з військовослужбовцями внутрішніх військ НКВД вербували агентуру.
На клопотання організації «Меморіал» головне бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров’я України провело експертизу останків. Патанатомічну ідентифікацію за розпорядженням ректора Львівського медичного університету Б. С. Зіменковського провели працівники та студенти кафедри патанатомії.
Висновки досліджень та експертиз засвідчують, що всі жертви загинули внаслідок насильницьких прижиттєвих дій: розстріл, пошкодження кісткової тканини тупими та гострими металевими предметами черепної коробки, гомілок, ліктьових і променевих кісток. Час загибелі – післявоєнний період. Приблизно на цей же період вказує й аналіз супроводжувальних матеріалів і, зокрема, гребінчики, мундштук, взуття , ґудзики, медальйони, хрестики тощо.
Встановлено, що 11 трупів чоловічої статі, 10 – жіночої, ще 8 – дитячі та підліткові. Стать решти останків встановити неможливо у зв’язку з пошкодженням кісткової тканини черепів.
З’ясовано, що над окремими жертвами здійснювали тортури, зокрема, у скроню чоловічого черепа було забито металевий костиль, інший череп, крім кульового отвору, має слід від розрубу сокирою, або два простріли в потиличну частину черепа.
