Голова фракції Української народної партії в міській раді Юрій Кужелюк – про похід на вибори та варіанти розвитку подій до і після них.
Пан Кужелюк розцінює вибори, як нормальну зміну влади, якої ніхто не повинен боятися і відчувати. Він також не вірить у силовий варіант розвитку подій, вважаючи, що ситуацію свідомо нагнітають.
Сьогодні Ви повернулися з Києва. Розкажіть про настрої Вашої партії, як вона готується до виборів і з ким Ви вирішили блокуватися?
Ми вважаємо, що вибори відбудуться. Учора відбувся центральний провід УНП, де обговорювали можливі варіанти походу на вибори. Ви знаєте, що Українська народна партія задекларувала, що найліпше, коли буде сформовано один єдиний мегаблок із «Нашої України», БЮТу, УНП, НРУ і всіх решта. Для нас не принципово, скільки місць будемо мати в цьому блоці. Суть у тому, що є загроза для державності. Бо спроба узурпації влади – серйозна, і тут уже хто кого перетисне: або Президент покаже, хто господар у хаті, або почнеться захоплення влади, яке може закінчитися приєднанням до Росії. Адже ви знаєте, що Азарова обрали головою економічної ради СНД. Погодьтеся, це доволі символічно, зважаючи на погляди пана Азарова, на його принципову російськомовність.
11 із 12 лідерів партійних організацій під час зустрічі з Президентом висловилися за єдиний мегаблок. Тільки пані Юлія Тимошенко переконувала, що треба йти двома блоками. Її можна, з однієї сторони, зрозуміти. Але зараз, як на мою думку, усе таки краще, щоби був один. Тоді буде зрозуміло, хто з ким. Зрозуміло, що Юлія Тимошенко хоче стати Прем’єр-міністром. Зрозуміло, що, якщо буде сформований єдиний блок, то першим номером у списку буде вона.
Другий варіант походу на вибори – це формування блоку «Наша Україна» у варіанті 2002 року. На жаль, партія НСНУ ставиться до нього не зовсім добре. Це дуже дивно для нас, бо ми всі разом працювали задля нашої України. Але тим не менше вони заявили, щоб ми входили на основі індивідуального членства. Тобто кожний голова партії повинен вийти зі своєї партії. Умовно кажучи – Тарасюк з НРУ, Костенко з УНП, щоб бути включеним у списки «НУ». Мені дивно слухати тих людей, які вже багато втратили через «любих друзів» і не розуміють, що для добра держави треба вміти все-таки домовлятися. Наперед не можна вигравати вибори, а люди вже ведуть себе, як переможці.
Третій варіант – це похід трьома блоками. Тобто БЮТ, «Наша Україна» і українська правиця у складі УНП, НРУ, ВО «Свобода», УРП «Собор», Партії вільних селян. За умови, що все буде погоджено з Президентом і між усіма буде підписано «пакт про ненапад».
Ви не боїтеся, що політики посваряться вже на етапі формування блоків, не кажучи про післявиборчий період. Де є гарантія, що помаранчеві, якщо переможуть, знову не втратять владу?
На жаль, це не від нас залежить. Але помаранчеві сили після перемоги на виборах у 2004 році замість того, щоби рухатися вперед, почали з ’ ясовувати стосунки. Виливали один на одного купи «помиїв», що відбилося на виборах у 2006 році. Цього разу ми сподіваємося, що розум усе ж має перемогти, бо ми – розумні люди. Власне, тому ми і виступаємо за один мегаблок, який би виступив проти Партії регіонів. Суть у тому, щоби виступити єдиним фронтом і, врешті, навчитися мистецтву компромісу.
Наразі ніхто в державі не може стовідсотково гарантувати, що дострокові парламентські вибори відбудуться. Ви готується до них про всяк випадок, чи все ж таки впевнені в них?
Упевненим не можна бути ні в чому. Коли ми говоримо про парламентсько-президентську республіку, то позачергові вибори там є цілковитою нормою. Просто багато людей плутають, у тому числі і наші великі політики, кажучи скептично: «Нехай Буш розпустить Конгрес». Люди, які про це говорять, є селом неасфальтованим. Коли є президентська республіка, то є інші правила гри. Президент не має права конституційно розпускати конгрес. Але натомість він повністю відповідає за виконавчу владу, він може оголосити війну… А Конгрес може тільки виділити чи не виділити гроші. У парламентсько-президентських республіках усе навпаки: Прем’єр-міністр має всі важелі управління, але Президент у випадку кризи має право розпустити парламент і дати народові можливість висловитися щодо майбутнього держави. Народ обирає парламент, який призначає Прем’єр-міністра. А в нас зійшлося до Конституційного суду, який має всією державою управляти. Ну, це такий собі український варіант.
Тому я думаю, що вибори таки будуть і до них треба готуватися. Навіть усі ті виступи, які проводить Партія регіонів, є своєрідною піар-акцією перед виборами.
У цілому світі на нові вибори люди йдуть спокійно, а в нас вони чомусь сприймаються, як третя світова війна. Та нічого страшного не сталося. Розпустили парламент – правильно зробили. Не справилися хлопці, нехай поступляться місцем. Тільки народ має право сказати, хто має рацію.
Так виглядає, що той народ, який має сказати, хто має рацію, не з надто великим ентузіазмом ставиться до нових виборів. Чи не боїтеся Ви, що західна Україна, зневірившись у помаранчевих, не забезпечить їх голосами і вибори для Вас будуть програні.
Ми повинні дивитись не тільки на захід, ми повинні дивитись на всю Україну. Якщо на заході не захочуть і не підуть на вибори, то нехай буде так, як хочуть на сході. І навпаки. Але це є воля кожного з нас – піти на вибори і впустити свій бюлетень. Якщо я не пішов, не вкинув, то нічого нарікати на бандерівців, москалів, на зрадників, на патріотів.
Утім ми поступово переходимо до нормальної схеми, яка діє в нормальних державах. Там завжди голосують на рівні 50%. А решта вважають, що й так нормально жити. Нічого страшного, це є нормальний перехід. Але якщо наші не підуть на вибори, а електорат Партії регіонів піде і вони здобудуть 300 голосів, а потім приєднають нас до Росії, то нічого буде нарікати на москалів. Тоді треба нарікати на себе.
Я хочу наголосити, що відповідальність за владу несе народ, бо він її привів. Гітлера теж цілком легітимно привів народ, а потім за це постраждав.
Як, на Вашу думку, має виглядати передвиборча кампанія, яка б у теперішніх умовах переконала виборця у важливості кожного голосу?
Усе залежатиме від того, яке буде прийнято рішення про похід на вибори. Якщо це буде мегаблок, то це буде одна тактика. Якщо це буде блок у складі «Нашої України» 2002 року, то буде друга тактика виборів, якщо ж у складі української правиці, то це буде третя система.
Утім, Українська народна партія завжди буде відстоювати одне – в Україні мають керувати українці, не за національністю та етнічним походженням, а за духом. Має бути проукраїнська політика. Ми будемо завжди агітувати за те, що Україна має бути у Європейських структурах, що вона повинна входити в систему НАТО, що повинна бути українська мова та сприяння українським бізнесменам, а не іноземним. Ми завжди будемо говорити, що має бути визнана Українська повстанська армія.
До речі, з чого почали поляки? «Єнзик польський», Армія людова… почали не з матеріальних речей, а з ідеологічних. А тоді вже й до живота дійшло.
Щодо нас, то ми поки що живемо в марксистській системі, у матеріалізмі. Найперше для нас з’їсти, а потім думати. А загалом то світ живе по-іншому.
У теле- та радіоефірах політики починають говорити про силовий варіант та економічні потрясіння, які можуть завдати Україні нові вибори. Як Ви вважаєте, це свідоме нагнітання ситуації, чи реальна загроза?
Це свідоме нагнітання. Силовий варіант в Україні неможливий, тому що зараз хто б не дав команду армії чи міліції стріляти в народ, її не буде виконано. Я в цьому переконаний. Звичайно, треба вживати заходів для захисту, щоб в ЦВК не вривалися, щоб у судах печатки не забирали. Але ніхто в народ стріляти не буде і той політик, який цю команду віддасть, буде приречений.
А щодо бізнесу, то зараз кажуть, що від нас втечуть інвестори. А що, вони в нас зараз є? Не буде їх, бо їх і нема. Який бізнес прийде в державу, де треба розраховуватися двома шляхами – офіційним і неофіційним.
БЮТ і «Наша Україна» вже домовилися про поділ портфелів після перемоги. Які перспективи в Української народної партії і на які посади претендує ваша політична сила.
Спочатку треба отримати перемогу, а тоді вже говорити про посади, уже раз ми бачили 2004 рік, коли уся влада лежала на вулиці. Треба було лише вміти нею скористатися. А почали думати, як би більше урвати. Суть не в посадах. Потрібно пам`ятати, що народ, можливо, востаннє висловить нам довіру або недовіру. І що в разі чвар та конфліктів може забракнути навіть одного голосу.
Галина ЖАГАЛЯК, «Львівський портал»