ОСТАННІ НОВИНИ

Комісія УГКЦ закликає помолитися за душі полеглих у Другій світовій війні

|

Комісія “Справдливість і мир” Києво-Галицької митрополії УГКЦ з благословення Глави УГКЦ поширила відкритий лист до усіх християнських церков з приводу Дня пам`яті жертв Другої світової війни. Подаємио текст цього листа:

Відкритий лист

Комісії „Справедливість і Мир” Києво-Галицької Митрополії УГКЦ до християнських Церков України з нагоди Дня пам’яті жертв Другої світової війни

Напередодні торжеств, присвячених 60-літтю завершення Другої світової війни, на гадку приходять щонайменше три слова: пам‘ять, відповідальність, примирення.

Пам’ять. Ми переконані, що кожен, хто загинув у найжахливішій війні минулого століття, має право на пам‘ять і молитву. Пам‘ять синівську, у сімейному колі, у місцевій громаді та у суспільстві. Молитву за всіх тих, хто був жертвами воєнного безумства. Тих, хто загинув на різних фронтах, і тих, хто постраждав не в безпосередніх боях, але від чого їхня жертва не є менш вартісною: мирних жителів, в‘язнів таборів, осіб, вивезених на примусову працю; працівників тилу. Вони були різних національностей, мали різні світогляди та визнавали різні релігії. Проте усі вони заслуговують на нашу пам‘ять. Навіть якщо неможливо згадати кожного поіменно, можна згадати універсальну формулу молитовного згадування: «Усіх тих, чиї імена Ти, Господи, знаєш».

Відповідальність. Ми переконані, що жива пам‘ять дозволяє говорити про відповідальність. Військові історії – це завжди болісні хвилини, коли «ненависть виводить свої найстрашніші оргії». Але важливо, що вона діяла через конкретну людину: «Людина, що проливає невинну кров, навіть свого ворога, політичного противника, стоїть нарівні з чоловіковбивцем, що вбиває для грабежу» (митрополит Андрей Шептицький, «Не убий», 1943). Обидві влади, що зійшлися в герці також і на українській землі, проголошували нову людину, новий лад. Обидві стали чинником дегуманізації, спричинилися до тотального нищення людської особи та суспільства. Безпосередня чи опосередкована підтримка християнами тієї чи іншої влади залишили в глибинах нашої свідомості невисловлений біль минулого, почуття вини, жалю чи ненависті. Щоб цей осад не отруював нашу сучасність, треба визнати нашу відповідальність за цю підтримку та очистити свої серця молитвою.

Примирення. Ми переконані, що свідчення справедливості та миру є покликанням усіх Церков. Воскреслий Христос прийшов звістувати мир усім нам – «тим, що були далеко, і тим, що були близько» (пор. Еф 2, 17). Мир стає наслідком правди і справедливості (Іс 32, 17). Християнська культура примирення формується через усвідомлення та визнання власних провин і вміння почути й пробачити іншого: «Бо то Бог у Христі примирив собі світ, не враховуючи людям їхніх провин, поклавши у нас слово примирення» (ІІ Кор. 5, 19).

Саме тому, щоб уникнути повторення руйнівних подій у майбутньому й повсякчас “неосудно сміти призивати небесного Бога Отця”, закликаємо усіх промовити біля могил жертв Другої світової війни молитву за душі полеглих. Поминальне суголосся християн різних Церков і конфесій, які згадують перед Богом імена жертв і визнають співвідповідальність живих, красномовно свідчитиме, що дух миру перебуває в наших серцях.

Реклама партнерів

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


Загрузка...