Василь Шпіцер написав книгу про діяча ОУН

Екс-мер Львова Василь Шпіцер та історик Володимр Мороз видали книгу про одного з провідних діячів ОУН Володимира Тимчія на псевдо Лопатинський, яка так і називається – “Крайовий провідник Володимир Тимчій – “Лопатинський”. Інтерес до цієї постаті колишнього мера Львова пояснюється дуже просто – Володимр Тимчій є рідним дядьком дружини пана Шпіцера Наталії.

Як зізнався сам Василь Шпіцер, спочатку він хотів видати невеличку брошуру для родини, однак у процесі спілкування з фахівцями переконався, що треба писати ширше дослідження, для розробки якого запросив спеціаліста з цього періоду української історії – Володимира Мороза. Відтак, замість брошура світ побачило справжнє дослідження не лише про постать самого Володимира Тимчія, але й про той буремний час загалом, а деякі знахідки, як от фото 1932 року, де Тимчій знимкуався разом із Степаном Банедерою та Левом Ребетом, стали несподіванкою для багатьох знаних дослідників.

Володимир Тимчій народився 28 жовтня 1911 року в селі Грабовець Стрийського району. У 1932 році Володимир закінчив Стрийську гімназію і поступив до Львівського університету на гуманістичний. Вже в гімназії він активно працював у патріотичних українських організаціях “Просвіті”, “Рідній школі”, “Пласті”, ОУН, організував Перше звено Юнацтва ОУН і став його Провідником. Пізніше займав відповідальні пости в ОУН: організаційного референта повітового, а потім окружного Проводу Стрийщини, організаційного референта Крайової Екзекутиви на ЗУЗ і, нарешті, Крайового Провідника та члена Революційного Проводу ОУН. За активну політичну діяльність польський режим неодноразово кидав В. Тимчія до в’язниці, в т.ч. й до Берези Картузької.

Невдовзі після створення революційної ОУН Крайовий Провідник ОУН на ЗУЗ В. Тим–чій-“Лопатинський” разом з товаришами Зенею Левицькою, Микитою Опришком та Теодором Оленьчаком поверталися у Край, який в той час був окупований більшовицькою Червоною армією. Після переходу кордону їх помітили чекісти-прикордонники і почали переслідування. В селі Устиянові, повіт Устрики Долішні, тепер це територія Польщі, почався бій і, щоб не опинитися живими в руках енкаведистів, хоробра четвірка підірвала себе на гранаті.