«Нехай живе безлад!» – транспортна «реформа» отримала гасло

Транспортна «реформа», яку взялася проводити у Львові влада міста і області, замість бажаного покращення спричинила до ще більшої плутанини: пасажири скаржаться на незручності, перевізники прислухаючись до людей і потроху повертаються до «старих» кінцевих зупинок. Маршрутки на Городок, приміром, знову відправляються з приміського залізничного вокзалу: людям зручно і водії задоволені. Навіщо ламати те, що працює десятиліттями і працює добре?

Нагадаємо, що транспортний хаос у Львові розпочався з квітня цього року, коли влада міста і області наполегливо взялася переселяти приміські маршрутки з Приміського вокзалу та автостанції №8 (Залізничний вокзал) на так звану автостанцію «Західну». В мерії запевнили, що це тимчасовий притулок для маршруток, поки не побудують повноцінний вокзал через дорогу на вул. Збиральній. Проте, конкурс на будівництво та ж мерія із незрозумілих причин заморозила. А відтак, цей проект стає черговим гучним прожектом, і бажана комфортна автостанція з’явиться не раніше, ніж метро на Левандівку.

Кілька перевізників Старосамбірського, Самбірського, Турківського та деяких інших напрямків, попри відсутність належних умов для роботи, дійсно почали їздити із «Західної», що розташована в кінці вул. Городоцької, фактично на виїзді з міста. Однак, водії наштовхнулися на величезний спротив своїх пасажирів. Та й діставалося за такі «мудрі» рішення в першу чергу тим, хто цілий день крутить кермо.

«Ми маємо пересідати і на міські маршрутки і переплачувати, коли їдемо на роботу. Діти не можуть вчасно доїхати до школи чи університету. Я навіть не знаю, які маршрутки звідси їдуть і куди,  як мені щодня добиратися на роботу», –  обурюється мешканка Рудок пані Оксана.

Мешканка Миколаєва пані Ірина нарікає, що таке нововведення стало для неї прикрою несподіванкою. «Шок, просто для всіх районів, добиратися погано, маршрутки переповнені тут ніяких позначень, без всякого попередження, просто незручно, треба повертати маршрутки як було», – каже вона.

Люди обурені, адже змушені тепер платити додаткові кошти у міських маршрутках і витрачати зайвий час на пересадку. Більшість із них доїжджають до Львова на роботу практично щодня, серед пасажирів багато студентів львівських вишів, які ще не заробляють на себе. То ж рішення влади вдарило в першу чергу по гаманцях людей, які і так страждають через захмарні тарифи та космічні ціни на їжу, ліки, одяг…

Втім, виникла ще одна проблема: кількість пасажирів зросла, а міських маршруток не побільшало. Міські перевізники не здатні забезпечити власні маршрути навіть заявленою на конкурсі кількістю автобусів. Не кажучи вже про додаткові. Потрапити в переповнений транспорт вимагає тепер титанічних зусиль. Ті, кому це вдалося з першого разу, відчувають себе героями. Постраждали і мешканці міста: їм і раніше доводилося товктись в переповненому транспорті, а тепер ще й нових пасажирів додалося.

Водії ж приміських маршруток розповідають, що іноді ледь не доходить до бійок між «міськими» і «сільськими» пасажирами.

«Я просто не можу дивитися, як ті бідні люди під дощем і снігом бігають за маршрутками, що навіть не зупиняються. До них ставляться, як до худоби», – розповідає водій пан Богдан.

Інший водій, пан Ярослав, ділиться враженням від переведення своєї кінцевої зупинки на вул. Петлюри. «Люди скаржаться і багато скаржаться… Пасажири не знають, де вулиця Петлюри знаходиться, показуємо. Буває, що і годину добираються, а то і більше сюди. Незручності великі».

«Ніхто навіть не подумав про те, щоб забезпечити маршрути додатковими автобусами. Я щоранку мушу добиратися з пересадкою на Личаківську, а тепер ще й сісти не можу. Іноді нам з сином доводиться чекати годину, півтори, запихатись в той переповнений автобус. Там дорослим людям нестерпно, а уявіть собі як дітям, старшим, хворим людям», – розповідає львів’янка пані Інна.

Відтак, водії почали потроху повертатися на колишні автостанції. Замість «Західної», частково автобуси Самбірського і повністю Мостиського напрямків напрямку знову їздять на автостанцію №8  біля головного залізничного вокзалу. Одними з перших на Приміський вокзал повернулися маршрутки 140 Львiв – Городок. Потім повернулися на площу св. Теодора маршрутки Жовківського напрямку. Миколаївські і Жидачівські перевізники замість автовокзалу їздять до третьої автостанції. На «Західній» залишилися хіба що маршрути Самбірського АТП.

Перевізники в приватних розмовах наголошують: керувалися зовсім не бажанням конфліктувати з владою, а лише інтересами своїх пасажирів. Обурення людей змінами було настільки великим, що загрожувало соціальним вибухом.

Не так давно близько сотні людей, пасажири і перевізники, перекрили трасу на в’їзді до міста Самбір Львівської області. Перекриття тривало півдня, сталися кілька сутичок між пікетувальниками і водіями, що їхали до Самбора.

Схожа акція протесту відбулася і на в’їзді в Старий Самбір. Люди вимагали, щоб маршрутки доїжджали до залізничного вокзалу у Львові.

Самбірська районна рада на підставі численних звернень мешканців Самбірського району та міста Самбора надіслала текст звернення депутатів районної ради міському голові Львова Андрієві Садовому, голові Львівської обласної ради Олександру Ганущину, голові Львівської обласної державної адміністрації Олегу Синютці та головам депутатських фракцій Львівської обласної ради щодо відновлення кінцевої зупинки для міжміських автобусів на площі Двірцевій у Львові. У листі зазначено, що у випадку ігнорування цих письмових звернень з проханням поновити довіз пасажирів вищезгаданих районів та районних центрів до кінцевої зупинки (площа Двірцева, 1, Головний залізничний вокзал), Самбірська районна рада вимушена буде вдаватись до більш дієвих заходів.

Щоб цього не сталося, перевізники повернулися на звичні для пасажирів і комфортні для них автостанції.

У Львівській мерії про це знають, але нічого вдіяти не можуть.

«Деякі приміські маршрутки, попри заборону Львівської міськради, заїжджають і зупиняються у центрі міста. Але мерія ніяк не може на них вплинути», – скаржився журналістам начальник управління транспорту і зв’язку Віктор Щир.

Чиновник також повідомив, що знає про ті маршрутки, які повернулися на Приміський вокзал. Також, додав він, деякі перевізники знову зупиняються на вул. Митрополита Андрея і на пл. Св. Теодора.

«Місто, на жаль, не має реального впливу на цих перевізників. ЛМР не має повноважень штрафувати приміські маршрутки за те, що вони, попри рішення міськради, таки заїжджають у центр. Укртрансбезпека має адміністративний вплив на перевізників, що порушують законодавство України. У законі чітко написано, що маршрут має їздити до автостанції», – наголосив Щир.

Чиновник уже не раз заявляв, що місто не приймало жодних рішень щодо кінцевих зупинок приміських автобусів.  За його словами, область намагається привести до чинного законодавства роботу приміських маршрутів, адже, відповідно до законодавства, приміські маршрути мають їхати до найближчої автостанції, або визначеної кінцевої станції.

Він також зазначив, що місто неодноразово зверталося до ЛОДА щодо врегулювання питання з приміськими маршрутами.

«І область намагається привести до законодавства свої маршрути. Департамент транспорту ОДА укладає угоду з перевізниками, де чітко прописано, з якого села і до якої автостанції чи кінцевої зупинки вони мають їздити. І маршрут повинен їздити відповідно до угоди, а не придумувати собі кінцеві зупинки», — зазначив Віктор Щир.

В «області», натомість, інша версія: «Львівська облдержадміністрація скерувала листа до міськради з проханням визначити перелік кінцевих зупинок приміських та міжміських маршрутів внутрішньообласного сполучення. Оскільки в облдержадміністрації планують провести конкурс перевізників на приміських та міжміських внутрішньообласних маршрутах, міського голову Андрія Садового просять врегулювати питання кінцевих зупинок, аби забезпечити мешканцям якісні транспортні послуги», – йдеться в повідомленні прес-служби Львівської ОДА.

Натомість, закон каже, що місця розташування автостанцій визначає обласна влада, а не міська. У п. 28 постанови Кабміну від 18 лютого 1997 р. N 176 «Про затвердження Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту» сказано: «Місця зупинки автобусів  приміських  маршрутів  на  території населених пунктів,  крім автостанцій,  погоджують виконавчі органи сільських, селищних і міських рад».

Власне, місцева влада дає дозвіл на кінцеві зупинки, але не має права встановлювати постійні автостанції.

Перевізник має угоду з прописаними кінцевими зупинками і повинен її виконувати, а йому пропонують «переїхати» на іншу автостанцію, якої не існує, або ж кінцеву зупинку, яку договір не передбачає. Виходить, він має порушити умови договору?  Чому спершу не визначитися з чіткими схемами маршрутів, автостанціями, створити зручні для всіх умови пересування містом, а вже після того щось вимагати?

А як бути із тими самими зупинками і автостанціями? «Західна» – тимчасова. Автостанція на Збиральній що в кінці вул. Городоцької, існує лише в уяві місцевої влади. На вул. Петлюри немає належних умов. Львівська область досі не має затвердженої маршрутної схеми, яка безнадійно зависла на стадії розробки, маршрути виносяться на конкурс без чітких паспортів…

Перевізники в розмові «не на диктофон» підозрюють, що такий стан справ комусь вигідний, адже в каламутній воді добре ловиться риба чиїхось приватних і не завжди законних інтересів. Натомість єдина транспортна схема встановить чіткі правила гри, одинакові для всіх. В схемі будуть чітко вказані автостанції, кінцеві зупинки, маршрути, і лише тоді у влади будуть законні підстави вимагати їх дотримуватися. Поки цього немає, всі вказівки, на яку автостанцію їздити, можна сприймати хіба що як рекомендацію.

Також, додають перевізники, влада не має підстав вимагати від водіїв, аби вони дотримувалися чітко встановлених зупинок, адже вони не завжди вказані в паспорті маршруту. Та й зрештою, як можна вказати те, чого немає. Хіба можна змусити водіїв зупинятися на вул. Збиральній, якщо автостанції там немає і близько? Абсурд? Звичайно. Як можна було скорочувати приміські маршрути, не подбавши про збільшення кількості міських автобусів? Зрештою, чому б не вимагати у міських перевізників, щоб на маршруті була та кількість транспорту, яку вони вказали, коли подавалися на конкурс? В реальному житті, а не на папері, такої кількості автобусів немає і близько. У міста і своїх проблем чимало, а воно береться «рулити» в сфері, що стосується області.

Область тим часом не може домовитися з містом і прописати чіткі правила гри.

Від безладу з транспортом страждають пасажири, – люди які мали би бути головними дійовими особами у всіх можливих транспортних схемах. Та, на жаль, їх сприймають лише як живі гривні.