Опубліковане в мережі листування колишнього журналіста телеканалу “Інтер” Леоніда Муравйова та Марії Столярової, колишньої співробітниці інформаційно-аналітичної служби того ж каналу, які були видворені з України, дозволяє зробити два очевидних, але головних висновки. Вони не стосуються їх співпраці з ДНР та інших популярних фактів, на яких зосереджено основну увагу публіки.
Перший. Виходячи зі змісту листування, можемо зрозуміти, кого саме росіяни вважають своїми ворогами, а кого – друзями.
У список ворогів, як ми бачимо, потрапили переважно представники політичної партії “Народний Фронт”, яку в російських і проросійських медіа прийнято називати “партією війни”. Війни, яку Росія розв’язала проти України. Мене також недавно зарахували в ряди її симпатиків жовта російська газета “Московський комсомолець”. Ну що ж, спасибі, “МК”.
Повертаємося до листування.
Ми бачимо, до кого в першу чергу нерівно дихають інфільтрованні в український медіадискурс російські пропагандисти: Турчинов, Пашинський, Яценюк, Княжицький та інші члени однієї і тієї ж політичної партії. Саме на них зосереджено основну увагу Муравйова та Столярова, точніше увагу їх кремлівських кураторів і власників телеканалу “Інтер”. Типовий приклад їх колаборації – сюжет про народного депутата Княжицького.
Сценарій сюжету немов запозичений з відомого російського документального серіалу “Кримінальна Росія”. Під аналогічну кальку написаний сценарій про Пашинського.
Росіяни не особливо напружуються, вони впевнені, що “піпл схаває”. Схема вкиду напрочуд проста: максимум антитез і неприємних фактів з життя героїв. Подібну методику використовували наші журналісти зі Слідство.Інфо в гучному матеріалі про офшори президента, вплітаючи в канву розслідування Іловайську трагедію. Останнє стало підставою для їхнього звинувачення в маніпуляції громадською думкою. З іншого боку, проти тренда не попреш, адже соплі і кров – наріжні камені сучасного ТБ, і якщо ти хочеш, щоб тебе дивилися, – не шкодуй ні того, ні іншого. Факти – річ надто неоднозначна, щоб зациклюватися на їх верифікації.
Або взяти, приміром, проект інформаційного вкиду щодо екс-прем’єра Яценюка. Над ним, схоже, працював бувалий торчок, так як змішати в одну купу пекло, Апокаліпсис, Висоцького, секс-скандали і “золотий мільярд” могла людина з дуже необмеженою свідомістю.
У колі друзів Муравйова-Столярової, окрім добре відомих проектів Льовочкіна – ОпоБлок, Партія простих людей, etc. –
опинився відомий антикорупціонер і друг усіх самих зашкарублих пасіонаріїв української реальності Дмитро Добродомов.
Саме для його проекту Народний контроль дует вигнанців готував сценарії, концепції і відеоролики.
Цікаво, як цей принциповий і вибірково патріотичний галичанин пояснить свою співпрацю з московськими піарниками. Хоча у пасіонаріїв зараз в тренді просто посилати всіх подалі, мовляв, не ваша справа. Зрештою, бути чесним – це, в першу чергу, бути чесним перед самим собою™, але проїхали.
Інший висновок, до якого я дійшов після побіжного вивчення листування, може бути використаний для чергового звинувачення мене в русофобії. Про це говорю вже довший час: не можна дозволяти російським медійникам працювати в Україні. А тим більше дозволяти їм формувати світосприйняття українців.
Зокрема, я не можу ніяк зрозуміти, що робить в Україні згаданий в листуванні російський політтехнолог Ігор Шувалов,
який почав відчувати відповідальність за те, що накоїв Янукович, тільки після початку російської інтервенції. Адже всі ми чудово пам’ятаємо новинний контент “Інтера” під час Майдану. Ця людина провокувала громадянський конфлікт в Україні. Чому СБУ до цього часу його не видворила? І чому телеканал “Інтер” досі належить особам, одна з яких звинувачується в мільярдних розкрадання, а друга, вічний держслужбовець, так і не змогла пояснити, де відкопала 300 мільйонів на те, щоб викупити частку.
Я не встиг зафіксувати момент, коли “Громадське ТБ” встигло перетворитися на звалище російського медіашлаку, кожен день понуро копіюючи не менше сумовитий телеканал “Дождь”. Хто пустив всіх цих людей в Україну і, головне, навіщо?
І я рішуче не можу зрозуміти, чому Президент роздає громадянство журналістам ресурсів, які узгоджують свої тексти з бойовиками, але зовсім не поспішає обдаровувати паспортами іноземців, які проти цих бойовиків воюють разом з нашими солдатами.
На сьогодні все.
За матеріалами персонального блогу Сергія Іванова на Censor.net
Сергій ІВАНОВ, за матеріалами персонального блогу