Секс-скандал, який розгорівся навколо вітчизняних конкурсів краси, став об’єктом уваги вітчизняних ЗМІ. Зокрема, 4 червня інформаційна агенція ЗІК опублікував у рубриці «Аналітика» статтю «Конкурс скандалів?» Після появи публікації скандал набрав ще більших масштабів, переключивши увагу з столиці на Львів.
Попередня стаття стосувалась звинувачень, що прозвучали на адресу нового власника конкурсу «Міс Україна», Юрія Агієва, якого у передачі «Гроші» запідозрили у використанні учасниць конкурсу у якості елітного ескорту для своїх багатих друзів. Згадувався і скандал, який розгорівся у Львові у 2009 році, коли міліція «накрила» банду, члени якої вивозили учасниць конкурсів краси в секс-тури до Арабських Еміратів.
Епізодично у статті згадалися колишні організаторки конкурсу краси у Львові – Гражина Чаплін, та Валерія Никифорець. Гражина Чаплін була продюсером конкурсу з 2004 по 2007 рік, пан Никифорець – починаючи з 2009 року.
У столиці статтю проігнорували, зате у Львові наче інформаційна бомба вибухнула.
Організаторка «Miss Ukraine. Lviv region 2015» Валерія Никифорець скликала прес-конференцію, учасники якої звинуватили пані Чаплін у спробі зірвати конкурс.
Юрист конкурсу, Валерій Ситцевий продемонстрував документи, які, на його думку, свідчать про законність проведення конкурсу, але забув згадати про програний у цьому ж місяці суд у Києві. (Адміністративний суд м. Києва. Справа № 22-2790)
На прес-конференції були продемонстровані документи на товарний знак, але на афішах конкурсу назва зовсім інша – MISS LVIV. Для пересічної людини не грає ролі українською мовою написано на афішах, або якоюсь іншою, але для юристів які працюють у царині авторського права це колосальна відмінність, оскільки ТзОВ «Міс Львів» належить назва на двох мовах.
Також під час прес-конференції розповіли про повідомлення у міліцію, де мало не на кожній сторінці говорилося про громадянку Христину Чаплін, яка представляється як Гражина, та всіляко перешкоджає проведенню конкурсу. Згодом ця заява була розіслана по соцмережах, так, ніби писалась не для правоохоронців, а для широкого загалу. Може хтось з журналістів підхопить – вийде непоганий піар-хід.
Ввечері, у новинах телеканалу ZIK вийшов новинарний сюжет під назвою «Конкурс краси чи турецький ринок наложниць». Журналісти зосередились не на юридичних моментах, а на спробах злочинців підв’язати конкурси краси під потреби хтивих багатіїв. Даючи телевізійникам коментар прес-аташе конкурсу Анастасія Хрищук заявила, що автор, готуючи статтю не брав коментар в організаторки конкурсу Валерії Никифорець. Опублікований коментар ніби то несправжній, що може свідчити про замовний характер статті.
Мені вдалося здзвонитись з панею Хрищук. Виявилось, що насправді вона не знала, чи розмовляв я з пані Никифорець. Я готовий був продемонструвати диктофон ний запис, та СМС переписку з юристом, який обслуговує конкурс. Після цього сама організатор конкурсу терміново захотіла зі мною зустрітись.
Взагалі з пані Анастасією в нас вийшла мила бесіда, під час якої я з’ясував багато цікавого. У своїй статті я писав про фіктивне замінування оперного театру під час проведення «Міс Львів 2014». Мене цікавило, чи повідомляли організатори глядачам в залі, що, можливо, вони можуть злетіти у повітря.
Виявилось, що в залі чи зі сцени про це не повідомлялося.
«Приїхала міліція, вибухотехніки з собаками і вони обстежили весь оперний. Вибухотехніки хотіли евакуйовувати зал, але їх запросили до кабінету директора Оперного – Тадея Єдера і попросили написати розписку, що вони беруть на себе матеріальну відповідальність за зрив конкурсу, за повернення вартості квитків. Вони відмовились і ми домовились людей не евакуйовувати», – розповіла Анастасія Хрищук.
Анастасія не є спеціалістом у вибухотехніці, тому не могла пояснити мені, як мінерам вдалося провести перевірку у наповненому людьми глядацькому залі. Як на мене, здійснити це неможливо.
Анастасія стверджує, що Тадей Едер був присутній у кабінеті, під час цієї розмови, але я думаю, ця пані щось сплутала. Не віриться мені, що поважний директор ризикнув життям глядачів, та старовинною історичною будівлею тому, що треба було б повертати глядачам вартість квитків.
Цікава історія, чи не так? Щастя, що бомби не було, інакше глядачі могли б додивлятись конкурс краси вже на небесах.
За якийсь час вдалося зустрітись і з самою Валерією. Валерія Никифорець сказала, що забула, що ми з нею спілкувалися. Мовляв, стільки роботи по підготовці конкурсу – всього не згадаєш. Вона, також, люб’язно погодилась відповісти на всі мої запитання, то ж подам нашу розмову у вигляді невеликого інтерв’ю. Цікавило мене, передусім, запитання, які стосувались секс-скандалу.
– Збираючи інформацію я розмовляв з кількома дівчатам, які приймали участь у конкурсі краси «Міс Україна» та «Міс Львів», і вони сказали мені, що близько двох місяців тому ви дзвонили їм і пропонували прийняти участь у якомусь закритому заході. Оплата за сутки 5000 доларів. Вони не уточнювали, що саме мали робити за ці гроші, можливо це був якийсь благодійний вечір?
– За 5000 доларів? (сміється) За такі гроші я б і сама задумалась. Звичайно я ніколи до дівчат з такою пропозицією не зверталась, – відповіла Валерія.
– У2009 році, якраз, коли ви почали організовувати конкурси краси, у Львові розгорівся скандал щодо відправки наших красунь не секс-роботи за кордон. Я спілкувався з своїм інформатором у правоохоронних органах і він сказав, що ви були якось дотичні до цієї справи?
– Ніколи не мала до цього стосунку. Навіть свідком не проходила.
– Ви подали у міліцію заяву на пані Чаплін, але сама вона каже, що не має до конкурсу жодного стосунку, навіть права на нього вже передані.
– Це все її рук справа. Вона, разом з своїми друзями, власником одного з найвідоміших хотелів Львова, все це організовує. Всі ці суди, статті, замінування.
– Чи є серед учасниць конкурсантка на ім’я Сніжана.
– Так є. Я вже знаю про ці чутки, що вже відоме ім’я переможниці. Це повний брєд. Сніжана дійсно має дуже хороші дані, і я б хотіла, щоб вона перемогла, але в журі будуть сидіти відомі, солідні люди, і я думаю ніхто не зможе сказати, що вони судять нечесно.
– Мені відомо, що вже є заборона суду, пов’язана з використанням вами цього товарного знаку. Чи будете ви проводити конкурс не зважаючи на цю заборону?
– Ви ж розумієте, що відбувається з тими судами. Ми судимось, виграємо, програємо, знову виграємо, що ж взагалі конкурс не проводити? Таке вже було. На один з конкурсів до нас прибігли судові виконавців, ми їх видалили з залу, а потім вирішили вже у юридичній площині.
– Наскільки я зрозумів, суть всіх судових позовів – боротьба за назву «Міс Львів». Назвіть, ну хоча б «Міс Леополіс», і все – жодних претензій.
– Ну, знаєте, це вже справа принципу! Я так просто їм це так не подарую.
От така дивна історія, відбулась у нас у Львові. Іде війна за назви, чужі амбіції, а дівчата – учасниці конкурсу краси, лише статисти, засіб, за допомогою якого можна здобути великі гроші, та славу.
Перегляньте ще раз відео з прес-конференції. От вони стоять зліва, доки організатори торочать про документи та суди. Їй богу, як меблі, гарні декорації. Стоять і розгублено посміхаються.
Влад ЯКУШЕВ, для Львівського порталу