Б’ючись за присутність на зовнішніх ринках (насамперед, РФ і ЄС), українські виробники продуктів випускають з-під контролю ситуацію на внутрішньому ринку. За даними Держстату, з 2008 по 2012 рік частка імпортних продуктів, що реалізуються тільки через торговельні мережі, зросла на 5,6%. А в цілому, з урахуванням немережевих магазинів і ринків, за експертними оцінками, імпортери за 5 років зуміли замістити 8–10 % українського продовольства. «Імпорт зміцнюється навіть у таких традиційних категоріях, як молочка та бакалія», — говорить керівник аналітичного департаменту «Консалтингової компанії «ААА» Марія Колесник.
Іноземна експансія має кілька причин. По-перше, перенасичення сусідніх країн тією чи іншою продукцією. По-друге, зниження попиту на продукти харчування в Європі через кризу. По-третє, активне прагнення торгових мереж взяти участь у перерозподілі «товарного пирога», налагодивши власний імпорт із зарубіжними виробниками напряму. І, зрозуміло, прагнення вітчизняних споживачів після перегляду кулінарних шоу якісно змінити свій раціон.
Молочно–сирні війни
Першими експансію іноземного харчопрому на своїй шкурі відчули вітчизняні молочники. Незважаючи на сповільнення зростання цін на сировину, довгоочікуваного приросту продажів у них так і не відбулося. У стагнації попиту на українську молочну продукцію в компаніях звинуватили білорусів і попросили президента «ввести квотування імпорту молокопродуктів в Україні».
За інформацією Асоціації виробників молока, з початку поточного року імпорт молочних продуктів у нашу країну з Республіки Білорусь виріс більш ніж на 80% у ціновому вираженні. При цьому по окремих групах товарів імпорт збільшився у два– три рази. Зокрема, імпорт молока та вершків у грошовому вираженні зріс на 111%, масла та сирів — приблизно на 30%, йогурту та кефіру — майже в півтора разу, а сироватки — майже в чотири рази. Дані Держстату, що враховують реалізацію вітчизняних продтоварів в торгових мережах, більш скромні: згідно з ними в 2008–2013 рр. частка українських молокопродуктів у мережевому роздробі скоротилася всього на 2%.
А ось сироварам, які офіційно втратили вже 6,6% внутрішнього ринку, доводиться миритися з високою активністю польських колег. Через власну жадібність вітчизняні виробники відмовляються знизити ціни. Як результат — сири з Польщі, що продаються в роздробі на кілька гривень дешевше, більше «підкуповують» українських споживачів. Крім того, в категорії преміальних сирів спостерігається зростання французького та голландського імпорту.
Риба знову в моді
Частка імпорту риби та морепродуктів в Україні збільшується з приголомшливою швидкістю. За останні п’ять років вітчизняні виробники втратили на цьому ринку 17,2%, скоротивши при цьому свою частку до 63,4%. За інформацією Норвезького комітету риби, Україна зараз вважається одним із найбільш швидкозростаючих ринків споживання норвезької риби. У першу чергу це стосується делікатесних сортів (сьомги та лососевих), обсяг постачань яких на внутрішній ринок лише за останній рік збільшився майже в півтора разу.
Як зазначає генеральний директор компанії «Ресторанний консалтинг» Ольга Насонова, Україну привабливою мішенню для імпортерів робить підвищення культури споживання риби, зокрема популярність суші. Привабливі ми, перш за все, для Норвегії, Ісландії та США, а також Китаю та В’єтнаму, що постачають до нас штучно вирощену дешеву нототенію, пангасіус і путасу. Зараз закордонні постачальники займають 85% ринку риби, але через п’ять років вони планують довести цей показник до 93–95%, а сам ринок замість нинішніх 600 тис. т до 1 млн.
Також не втрималися «на плаву» консервні заводи та виробники сурімі (так званих «крабових паличок») , що скоротили свою присутність у мережах на 5,9%. Як підсумок: тільки за останній рік тут було зафіксовано кілька банкрутств. Експертів це не дивує. «Їсти невідомо як оброблену рибу сумнівної якості українці більше не хочуть», — вважає Ольга Насонова.
Криза в ЄС просунула бакалію
Імпорт макаронних виробів на тлі падіння внутрішнього виробництва цієї продукції демонструє, мабуть, найактивнішу динаміку. Тільки за минулий рік він збільшився на 20%. А з 2009-го по 2013-й рр. постачання іноземної пасти і локшини зрісли в одинадцять разів — з 2 тис. т до 22 тис. т. При цьому майже половина постачань макаронів на столи українців припадає на Російську Федерацію.
Все більше своїх споживачів знаходить італійська паста, яка займає преміум-сегмент на бакалійному ринку. Її популяризації, зокрема, сприяє власний імпорт ретейлерів, які замовляють спагетті безпосередньо в Італії. Щоб конкурувати з імпортерами, які постачають на український ринок макаронні вироби з твердих сортів пшениці, вітчизняні гравці намагаються розширювати асортимент за рахунок такої ж продукції. Складність у тому, що у нас пшеницю твердих сортів, за винятком пробних партій, не вирощують і млинів для її переробки теж немає.
Після того, як в Італії, Греції та Іспанії, що забезпечують 60% світового споживання оливкової олії, місцеві жителі тугіше затягли паски, перейшовши на більш дешеві вершкове масло та соняшникову олію, ціна на цей продукт серйозно впала. І оливкова олія стало доступною для українців: якщо ще кілька років тому вона коштувала в роздробі від 100 грн./л, то сьогодні подешевшала на 30–35%. Поки що, за словами директора департаменту фінансово-аналітичного консалтингу Priority Consulting Андрія Козаченка, частка оливкової олії у споживчому кошику українців складає лише 1,5%, але вона активно зростає. І імпортери бачать для себе тут великі перспективи. Наприклад, греки споживають 23,7 кг на рік, італійці — 13,6 кг, іспанці — 13,5 кг, тоді як в Україні всього лише 0,3 кг.
Фрукти-овочі «зависли» на ринку
Головна проблема вітчизняних фруктів і овочів — потрапити на полиці торгових мереж. За словами керівника проекту«АПК-Інформ: овочі та фрукти» Тетяни Гетьман, мало хто з українських виробників овочів і фруктів в змозі налагодити цілорічну логістику та доставку якісної продукції в мережі. З імпортною плодоовочевою продукцією картина зовсім інша. «На цьому ринку працює лише кілька великих гравців, що постачають овочі-фрукти з різних країн світу. У разі перебою з постачанням в одному регіоні ми маємо можливість оперативно замовити товар в іншій країні», — говорить керівник відділу «Української фруктової компанії» Олег Александров.
Торішня спроба чиновників змусити великі торгові мережі співпрацювати з великими сільськогосподарськими ринками, куди везуть вирощену продукцію виробники, з тріском провалилася. Відкриті в декількох містах овочеві ринки стали місцем закупівель економних господинь і дрібнооптових перекупників. А мережі продовжили співпрацю з імпортерами — за п’ять років частка імпорту свіжих фруктів і ягід зросла майже на 20%, консервованих — на 30%. Причому якщо з екзотичними фруктами все зрозуміло, то лідером з імпорту традиційних для України яблук стала сусідня Польща, а полуниці — Туреччина.
Світлана Попель, КОМЕНТАРІ