Щиро шкода, що пленарне засідання сесії Львівської міської ради транслюється на світ лише в аудіоваріанті. Прикро, що наша міська влада недалекоглядно не виділила вчасно грошей для відеофіксування подій у залі, де вирішується доля міста. Безперечно львів’яни мали б можливість дізнатись про тих, кого вони обрали набагато більше, якби побачили бодай одне «кіно», відзняте в мерії.
Звичайно, ми не претендуємо на роль моральних садистів і не хочемо закликати людей у здоровому глузді впродовж 14 годин (а саме стільки вчора тривало пленарне засідання сесії ЛМР) «втикати» на реаліті-шоу під кодовою назвою «міська законотворчість». Так довго спостерігати за діяльністю обранців повинні в силу своєї роботи виключно чиновники міськради (та й то не всі), а також журналісти, щоб висвітлювати ці події. Пересічним мешканцям достатньо було б переглянути змонтовану картинку та й то радше задля підняття настрою.
Чого-чого, а кумедних ситуацій в стінах мерії у сесійний день не бракує. Ба більше, коли депутати й мер починають змагатись в красномовстві, часто закрадається враження, що ти вже перебуваєш не у владній будівлі, а в шатрі відомого цирку-шапіто. А з трибуни виступають не депутати чи мер, а клоуни-циркачі, покликані гарно повеселити публіку.
Зазначимо, що не переслідуємо жодної мети звинуватити якусь зі сторін у більшому чи меншому цинізмі, коли йдеться про вирішення питань життєдіяльності міста.
Також не беремось визначати переможця-гострослова. Хоча варто віддати належне високоповажному міському голові Андрію Садовому, адже він на відміну від депутатського корпусу, який може змагатись усією силою колективної мудрості, змушений одноосібно відбиватись дотепним жартом. Йому на допомогу можуть прийти хіба «домашні заготовки», які заздалегідь підготував штатний психотерапевт, а заодно директор департаменту гуманітарної політики Олег Березюк. Не дарма ж він з дверної пройми до сесійного залу спостерігає за тим, що відбувається, й шле телепатичні підказки своєму «підопічному»…
Відтак, аби не знидіти за роботою над документами й роздумами, на яку кнопку натиснути під час голосування, наші обранці й розважаються. Вчора, наприклад, почали виходити за рамки не надто веселого ділового мовлення, ще під час формування порядку денного. Представники найбільшої фракції геть неделікатно рекомендували меру не бубоніти собі під ніс, а виразно читати проекти ухвал, аби чогось та й не переплутати. Мер своєю чергою не став вдавати з себе «кісейну баришню» й парирував, що варто свободівцям звернутись до профільного спеціаліста – вуха підлікувати, бо чують зле.
Згодом, коли зал занадто заходився в емоційних вигуках, мер зі сталевим спокоєм заспокоював: «Хлопці, мене на всіх вистачить. Не нервуйтесь, нервові клітини не відновлюються».
А йому у відповідь голова бюджетної комісії Яромир Самагальський: «З нас хочуть зробити дурачків», закликаючи обережно виділяти кошти двірникам. Бо ті кошти хитрі чиновнички не заплатять комунальникам, а спрямують на косіння травички, малювання парканчиків та латання перманентних ямок на дорогах.
А мер тим часом вже увійшов в образ духовного гуру й продовжував мантри: «Діти мої, я вас не покину, я буду з вами до кінця, я вас буду любити все сильніше і сильніше. До речі, в нас найменша в Україні кількість дітей в інтернатах. Все в сім`ї, все в родині». Тим часом в кулуарах міської ради почали обговорювати, що ситуація в сесійній залі нагадує відомий фільм Е.Рязанова «Гараж», а міський голова — персонажа голови кооперативу, якого зіграв Валентин Гафт.
Спустив міського голову з неба до грішної землі депутат Любомир Мельничук, який без зайвої скромності заявив Садовому: «Якщо ви думаєте, що дотепний жартун, то ви глибоко помиляєтесь». Отака прикра і відверта констатація від «Свободи».
Натомість депутат від «України Соборної» Володимир Гірняк не такий жорстокий і оцінив за заслугою прагнення мера гарно зіронізувати. «Тут Мельничук казав, що ви не жартун. А мені – швидше нагадуєте серйозного клоуна. Тут цирк працює, можете записатись. Адже цим і займаєтесь останні вісім годин», – окреслив Гірняк градоначальнику перспективи майбутнього працевлаштування.
Ближче до ночі депутати й керманич міста почали вдаватись до жартів з еротичним забарвленням. Радикального Мельничука розізлило, що Андрій Іванович часто вдається за порадою й допомогою до чиновниць – начальника юридичного управління, керівників районів та управлінь. Учора ж профспілковий лідер тепловиків «завела» молодого «свободівця». «Ну ніяк у вас не виходить без опирання на тендітні жіночі плечі. Ніяк не виходить», – бідкався, співчуваючи Л.Мельничук. А міський голова навпаки жваво припустив: «Може у вас і виходить. А в мене справді – ніяк».
Щоправда незабаром після цього міський голова підтюпцем намагався покинути звичне місце у сесійному залі. Та кілька свободівців йому швиденько перегородили дорогу з мовчазним запитанням «Quo vadis?» в очах. Не допомогли пояснення секретаря ради Василя Павлюка, що мовляв є іноді в людини природна потреба покинути громадськість й усамітнитись. Без жодного розуміння й пояснень насуплені націоналісти «загнали» мера назад у трибунне стійло.
І щоб міський голова й не думав розслаблятись, депутатський корпус проголосував за продовження роботи сесії до 24 год. – стільки часу мало бути достатньо, щоб вислухати звіт мера і поставити усім бажаючим цілу купу дурних і ще дурніших запитань про роботу виконавчих органів.
Не послабило бажання працювати на благо міста навіть годинне бубоніння Садового, який розпинався про успіхи й досягнення на ниві благоустрою Львова. Слухали його уважно та не всьому повірили. Згадуваний нами Мельничук, чухаючись, зауважив: «Сподобався звіт, слухав, аж заслухався. Але ви впевнені, що це все про Львів?».
І тут же інший свободівець Михайло Семчій й собі дивувався: «Зросла народжуваність, росте трава, світить сонце… А до чого тут виконавчі органи?». Однак вчора чудеса допомоги колезі по президії демонстрував секретар ради Павлюк. Він вчасно знайшовся і розповів менш поінформованим колегам-депутатам про безпосередню причетність. «У міського голови п’ятеро дітей! Працювати треба!», – закликав до роботи присутніх в залі Василь Павлюк. І тут вирішив не залишатись непоміченим начальник управління зовнішньоекономічних відносин та інвестицій Сергій Кіраль. Він почав викрикувати із залу, що в нього уже троє дітей «на рахунку». Щоправда депутати не оцінили його вклад у покращення демографічної ситуації в місті й згодом рекомендували міському голові звільнити С.Кіраля з посади, як такого, що не впорався із завданнями та викликами сьогодення.
Трохи незрозумілою залишилась ситуація з іншими чиновниками, які не випинали на всезагал інформацію про кількість своїх нащадків, але їх теж чомусь вирішили випхати з роботи в міськраді. Так, начальника управління культури Ірину Подоляк спочатку було «вхрещено» «дамою від культури з ЖЕКу із Сатурна», а згодом запропоновано звільнити, а також до вигнання підготували ще й начальника управління комунального майна Євгена Климковича, начальника управління охорони історичного середовища Лілію Онищенко-Швець, начальника відділу кадрів Галину Бордун. Зрештою про останніх нічого вчора не коментували, тому на них не будемо зупинятись, а І.Подоляк відтепер можна називати львівською Аелітою (вона, правда, з Марса була, але то таке, хто б то вникав у такі міжгалактичні тонкощі).
А тим часом до вересня, коли має зібратись вся депутатська рать наступного разу, можна подумати про укладання договору на відеозйомку й трансляцію веселощів з сесії. Усім обранцям радимо гарного відпочинку на канікулах та провести час із користю – прочитати щонайменше дві збірки жартів та анекдотів, аби й надалі розважати себе й публіку під час пленарних засідань.
Фото – www.asfera.info
Зоряна ОНИШКЕВИЧ, "Львівський портал"