Ось уже другий тиждень поспіль головною топ-темою країни є те, що відбувається з українським екс-прем’єром. Більш того, справа Юлії Тимошенко залишиться в центрі уваги України і на наступному тижні — на 30 січня з приводу ситуації із лідером опозиції запланована позачергова сесія Верховної Ради, в ході якої фракції «Батьківщини» та УДАРу, що її ініціювали, вимагатимуть відставки генпрокурора Віктора Пшонки. І це притому, що незабаром по справі Тимошенко має бути оприлюднений вердикт Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), який навряд чи додасть позитивних емоцій українській владі, зате прогримить на весь світ. Замість якоїсь зрозумілої відповіді на виклики, пов’язані з Тимошенко, офіційний Київ обрав тактику підливання масла у вогонь. І це лише посилює і без того складну міжнародну кон’юнктуру для України, що не може не відбитися на внутрішньому становищі в країні.
Загроза залізної завіси
Коли 8 січня Тимошенко оголосила акцію громадянської непокори, багато її недоброзичливців протрактувати це як спробу в черговий раз нагадати про себе. Втім, проблему можна було вирішити в лічені хвилини, адже протестуюча не вимагала нічого екстраординарного — просто демонтувати в палаті камери відеоспостереження, вивести варту, яка чергує біля її ліжка цілодобово, а також замінити чоловіків-наглядачів жінками. Але все перетворилося на уповільнений процес, поки в минулу п’ятницю не трапився інцидент: рано-вранці трьох жінок-нардепів, які приєдналися до акції Тимошенко в Харківській залізничній лікарні, правоохоронці буквально виволокли з приміщення (хоча за Конституцією народні депутати недоторканні), а ближче до вечора на авансцену вийшов генпрокурор. Оголосивши про завершення слідства у справі щодо організаторів убивства Євгена Щербаня в 1996 році, Віктор Пшонка звинуватив у цьому Юлію Тимошенко. Уточнивши, звичайно, що крапку в справі має поставити суд, генпрокурор допустив для підозрюваної довічний термін ув’язнення.
ГПУ пов’язувала справу Щербаня з прізвищем Тимошенко й раніше, але останні два з половиною роки подібні звинувачення вкладалися у вуста першого зама генпрокурора Рената Кузьміна, який вже став нев’їзним в США. Тепер, коли в особі президентського кума Пшонки підключилася «важка артилерія», стало зрозуміло, що українська влада на найвищому рівні або незрозуміла загрози мультиплікації долі Кузьміна на енну кількість VIP-персон, або ж задля остаточної розправи над своїм головним політичним конкурентом свідомо йде на це. Чи може хтось вважає, що слова Пшонки більш переконливі для Заходу, ніж, скажімо, його першого зама? Це навряд чи, про що свідчить лист держсекретаря США Хілларі Клінтон, який американський посол в Україні Джон Теффт передав Тимошенко 22 січня, через чотири дні після епохальної прес-конференції Пшонки. «Я з великим занепокоєнням стежу за Вашою ситуацією і хочу ще раз запевнити, що Сполучені Штати виступають за Ваше негайне звільнення», — цитує прес-служба «Батьківщини» лист Клінтон до Тимошенко, і цим, в принципі, все сказано. Сама Юлія Володимирівна дала конкретну відповідь на звинувачення в її причетності до вбивства Щербаня 16-річної давнини: «Таку відверту неправду буде нескладно спростувати в міжнародних судах. Саме в міжнародних, бо ціну судам, прокурорам і слідчим в Україні всі добре знають».
Але з тим, що відбувається, дуже складно узгоджуються слова Віктора Януковича про те, що «наш рух як соборної нації неможливий без політичного примирення». Причому Президент, заявивши це на урочистому зібранні з нагоди Дня соборності, на наступний день відбув із важливим міжнародним візитом у швейцарський Давос на щорічний Всесвітній економічний форум. Подібне радикальне розходження слів зі справами дуже нагадало ту ситуацію зі звинуваченнями в саботажі реформ, яку тиждень тому Янукович влаштував власноруч призначеному перед Новим роком Кабміну. Та тільки впливають такі меседжі на дуже вузьку цільову аудиторію, яка щодня зменшується як шагренева шкіра.
Зате недвозначні слова Пшонки минулої п’ятниці добре зрозуміли в Брюсселі, який за день до того вустами послів Німеччини та Франції Крістофа Вайля та Алена Ремі відправив Києву чіткий сигнал: найбільші країни Євросоюзу виступають за якнайшвидше підписання угоди про асоціацію з Україною. Але після 18 січня Європейськими кулуарами стала ширитися інформація про те, що запланований на 25 лютого саміт Україна – ЄС може бути знову перенесений на невизначений термін. А в Парламентській асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) з’явився проект резолюції, яким рекомендується Україні розглянути питання про створення національного органу, відповідального винятково за виконання рішень ЄСПЛ, і нагадується, що держави-учасники ПАРЄ несуть основну відповідальність за ефективне застосування на національному рівні Європейської конвенції з прав людини. Так що чергову резолюцію можна вважати арт-підготовкою перед оприлюдненням вердикту Євросуду у справі Тимошенко, що звужує для офіційного Києва можливості розлогих відповідей до лаконічних «так» чи «ні».
У пошуках грошей
Як тут не згадати, що черговий відвертий наїзд ГПУ на Тимошенко і її адвоката Сергія Власенка (проти нього відкрито декілька кримінальних справ, що стосуються минулого сімейного життя та крадіжки автомобіля у самого себе) відбувся напередодні візиту 24 січня в Київ місії МВФ з метою можливого відновлення програми кредитування. І він співпав у часі з неофіційним візитом першого віце-прем’єра Сергія Арбузова та голови Мінфіну Юрія Колобова в США, метою якого була плідна зустріч українських урядовців із керівництвом великої інвестиційної компанії Franklin Templeton Investments. Як позначиться недавня гучна заява Пшонки на характері цих економічних контактів, можна вважати риторичним питанням. І це на тлі величезних дірок у держбюджеті України, рекордних виплат за зовнішніми борговими зобов’язаннями і рецесії української економіки, що поглиблюється (днями Держстат повідомив, що в грудні 2012 року обсяг промислового виробництва в Україні скоротився до грудня 2011 року на 7,6%, тоді як в листопаді–2012 промвиробництво впало на 3,7%).
Експертне співтовариство майже одноголосно вважає, що сформована в Україні ситуація вкрай вигідна Росії, у розпростерті обійми якої наша країна рухається семимильними кроками. Але експерти забувають про два «але». По-перше, в РФ зараз складаються не найсприятливіші економічні обставини, так що в умовах кризи Москва здатна виділити Києву незначні фінансові ресурси (за максимуму відповідних економічних преференцій), що може виглядати, як мертвому припарки. А по-друге, Кремль поки не готовий гарантувати переобрання Януковича через два роки на другий президентський термін. А для українського Президента це найголовніше питання.
Іван Малишко, Коментарі