Андрій Садовий не лише утримався від балотування до Верховної Ради, якого очікувала більшість місцевих експертів, а й максимально дистанціюється від публічної участі в передвиборчому процесі взагалі. Здавалося б, цілком цивілізована поведінка представника місцевого самоврядування, який намагається зберігати незалежність від усіх учасників політичного протистояння. Однак на практиці не все так просто: насправді конфлікт мера з опозиційними партіями триває на іншому рівні, а чутки все частіше пов’язують львівського мера з представниками Партії регіонів.
Останнім демаршем Садового на загальноукраїнську тематику став його виступ біля Українського дому ще місяць тому. Після того критичного щодо дій Віктора Януковича та «регіоналів» спічу Садовий став «тихішим за воду, нижчим за траву». Навіть факт свого небалотування до парламенту не став коментувати. Щоправда, він сам нічого такого й не обіцяв, але ж очікування були, і питання до мера, відповідно, також. Не коментує міський голова Львова й передвиборчих питань, які не стосуються його напряму. Можливо, тому, що одне з таких питань, яке час від часу виникає і в опозиційних політиків, і в журналістів, звучить доволі незручно для пана Садового: «Чи правда, що мер Львова пообіцяв сприяння на виборах Партії регіонів»?
Саме гра в мовчанку зараз видається найбільш логічним способом дій для Андрія Садового, який очевидно відмовився від доволі реалістичної ідеї йти у Верховну Раду з думкою про третій термін головування у місті. З одного боку, приставати на бік опозиції йому заважає і сама опозиція. З фракціями «Свободи» (в більшій мірі та дуже публічно) і «Фронту змін» (не настільки очевидно, але з кожним днем все жорсткіше) у міськраді у мера конфлікт, у якому не видно можливості для консенсусу. Міська рада зусиллями цих фракцій за ситуативної участі УДАРу відмовляється слухати звіт міського голови, затверджувати склад відставленого раніше, але відновленого судовим рішенням міськвиконкому та й загалом блокує більшість ініціатив Садового. Андрій Іванович відповідає абсолютною взаємністю. Таке перетягування канатів триває ось уже майже два роки.
Окрім того, якщо вірити недругам мера Львова, представники ПР мають кілька дуже вагомих важелів впливу на нього. По-перше, у чутках згадуються старі справи, пов’язані з Фондом соціального захисту молоді та компанією «Галицькі інвестиції». Мовляв, саме через них Андрій Іванович намагається завжди підтримувати добрі стосунки з прокурорами міста й області і саме через них він не може відверто виступати проти центральної влади. По-друге, як кажуть злі язики, щедре бюджетне фінансування львівських проектів, пов’язаних із Євро-2012, на яких добре пропіарився Садовий, віце-прем’єр Борис Колесніков лобіював не за просто так. Подейкують, саме пан Колесніков за останній рік-півтора став одним із тих, хто чи не найбільше впливає на рішення мерії Львова у стратегічних сферах, які торкаються інтересів центральної влади або афілійованого з нею бізнесу. Більше того, у кулуарах говорять про те, що за свій виступ проти мовного закону Садовий уже встиг «дістати по шапці». А «Свобода» звинувачує міського голову в спробі зірвати сесію, на якій Львівська міськрада зрештою таки звернулася до Конституційного суду з вимогою перевірити конституційність закону Колесніченка-Ківалова. Мовляв, не просто так Садовий виніс на сесію, де мали розглядати лише питання звернення до КС, ще два питання, вочевидь конфліктні та неприйнятні для більшості депутатів: звіту мера, який перед тим рада відмовлялася слухати уже чотири рази, та посібників з історії, що їх мерія відмовляється фінансувати, оскільки в розділі про сучасну історію в них згадано про ВО «Свобода».
З іншого боку, Садовий, намагаючись втримати свій доволі високий після Євро-2012 рейтинг, не може ігнорувати й електоральних симпатій своїх виборців, прихильних переважно до партій опозиційного спрямування. І насамперед рейтингові мотивації не дозволяють меру Львова публічно виступати проти партій, що входять до Комітету опору диктатурі більше, ніж цього вимагає конфліктна ситуація у стінах сесійної зали Львівської міської ради. Втім публічні дії Садового — не те, чого бояться опозиціонери. У приватних розмовах вони (насамперед «свободівці») висловлюють острах радше щодо можливого використання медійного ресурсу Садового, адмінресурсу міської та районних адміністрацій, впливу мерії на міську ТВК. Більше того, доходить до цілих теорій змови: мовляв, у день виборів можливі відключення світла на деяких дільницях, нібито у такий спосіб буде забезпечене псування бюлетенів чи вкидання їх за Партію регіонів, її сателітів та потрібних владі кандидатів. Хоча, звісно, якось підтвердити такі теорії ніхто не може, тому й звучать вони лише у приватних розмовах.
Попри це, у «Свободі», за неофіційною інформацією, до них поставилися серйозно і навіть виношували план відставки Садового до парламентських виборів. Адже якби задум вдався, виконував би обов’язки мера секретар міськради Василь Павлюк — представник «Свободи». А те, що пізніше Садовий з високою імовірністю все одно б виграв перевибори — то вже розцінювалося за принципом «після виборів до ВР — хоч потоп». Та зрештою від ідеї довелося відмовитися нібито через відсутність підтримки з боку «Фронту змін» та УДАРу. «Свобода» ж має у міській раді лише звичайну більшість і без цих двох фракцій дві треті голосів не збере. Так само вона не може розраховувати і на підтримку фракцій ПР, «України соборної», а тим більше фракції РХП, сповненої особистими ставлениками Садового. Своїх мотивів «фронтовики» і «ударівці» не пояснюють: вони взагалі не підтверджують, що переговори такого плану взагалі велися. Відтак «свободівцям» доводиться уже звично тиснути на Садового в інший спосіб. Зараз вони просто блокують фінансування роботи мерії. Останньою такою спробою стало суттєве скорочення зарплат меру, його заступникам та керівникам департаментів. Утім, кажуть, що наразі такі дії не змусили Садового піти на контакт зі «Свободою», — він переконує своїх підлеглих працювати на таких умовах, обіцяючи, що після парламентських виборів ситуація зміниться на краще.
Всеволод Поліщук , КОМЕНТАРІ