Депутат Львівської міської ради про причини смороду в місті, спекуляції навколо грошей на прибирання та медійну суперактивність Садового
– Пане Юрію, про сморід у Львові не говорив хіба ледачий, однак останнім часом ситуація набрала просто загрозливих розмірів, люди скаржаться, що не мають чим дихати. Отже, що ж смердить?
– Якщо говорити фігурально, то на мою думку, епіцентр смороду знаходиться на площі Ринок, 1 – у приміщенні Ратуші.
– Там, де депутати?
– Там, де міський голова і виконком. Але, окрім фігуральної складової, є цілком практичні речі інженерно-господарського плану. Кілька базових фактів, на яких я б я хотів заакцентувати. За три останні роки комунальне підприємство «Львівводоканал» з міркувань економії бюджетних коштів не здійснювало обов’язкових щорічних промивань каналізаційної системи. Що це означає? За три роки всупереч правилам прийому стічних вод, які діють у Львові, не було проведено обов’язкових процедур. І це вкрай негативно позначилось на санітарному стані мереж і колекторів.
По друге, очисні споруди, які знаходяться на вулиці Пластовій, 13 є перевантажені, морально застарілі і фізично зношені. У їх реконструкцію не вкладалось ані копійки за останні роки.
До прикладу, якщо за час попереднього міського голови Любомира Буняка вкладались в інженерне господарство міста дуже серйозні кошти, велись серйозні перспективні роботи з побудови колекторів, то за весь час попередньої каденції і за частину теперішньої каденції міського голови Андрія Садового – нічого подібного не робилось.
За часу Буняка найбільш вагомим здобутком була побудова глибинного колектора, що пролягав у напрямку від вулиці Кульпарківської до вулиці Липинського. Як відомо, Львів лежить на європейському вододілі. І більша частина наших каналізаційних стоків потрапляє на північну сторону у річки Полтви та у Західний Буг, а потім у Балтійське море. Стоки із південної частини міста необхідно перекачувати насосними станціями і колекторами сплавляти в напрямку Полтви. Отже, за Буняка було збудовано гілку колектора, що прискорювало перекидання стоків з одної частини міста в іншу. Однак потім, за Садового, ці роботи заморозили й уже не продовжували.
Ще один фактор важливий – у Львові 15 відсотків мешканців живуть без каналізації. Це Козельники, частина Рясного, Кривчиці частково. А на окремих ділянках неочищені стоки течуть взагалі під відкритим небом – це Скнилівський парк, район Галицького перехрестя також частина Сихова, де в Зубру витікають стоки, що мали б бути дощовими, але насправді є забрудненими побутовими відходами. Річка Марунька на Тракті Глинянському є просто каналізацією під відкритим небом. І в результаті за поєднанням усіх цих факторів: зношення каналізаційних мереж, неналежного з ними поводження і відсутності стратегії модернізації та оновлення – було б дивно, якщо б не смерділо.
– Розмови про те, що є певні підприємства, стоки яких спричиняють сморід є аргументованими?
– Намагався це питання вивчити. Я з недовірою ставлюся до заангажованих і заздалегідь запрограмованих досліджень, що мають на меті будь-що знайти одного винуватця тої чи іншої проблеми. Ми живемо у складному світі і всі проблеми мають комплексний характер. Власне до інформації про те, що є підприємства, котрі однозначно винні у виникненні неприємного запаху, я ставлюсь скептично.
Адже, до прикладу «Ензим» має очисні споруди, які щоправда не зовсім відповідають тим об’ємам стоків, які підприємство скидає. А інші підприємства, які взагалі не мають очисних споруд, наприклад «Перша приватна броварня», «Родинна ковбаска», вони чомусь навіть не входили до переліку забруднювачів, який доволі послідовно озвучував міський голова.
– Тобто, громаді нав’язувались певні винуватці в ситуації?
– Звичайно громадською думкою намагаються маніпулювати. Однак якою б не була кількість забруднювачів, все ж головна причина не у них. Те, що підприємства-забруднювачі поглиблюють проблему, посилюють неприємний запах і фактично втікають від відповідальності – це інше питання. Але причина – в нехтуванні міською владою своїх безпосередніх обов’язків.
– Попри серйозний дискомфорт, що спричиняє сморід, все ж міською владою озвучувалось й таке, що мовляв це органічний запах й він не несе шкоди здоров’ю…
– Серед сполук, які зараз домінують у неприємній атмосфері Львова передусім називають метилмеркаптан. Це продукт розпаду органіки, фекальних стоків. З точки зору хіміка нічого надзвичайного може й справді немає, але це в межах університетської лабораторії чи дослідницького центру. А в межах ареалу проживання 700 тисяч людей та ще кількох тисяч туристів, які щодня прибувають до міста, це зовсім ненормально, це ганьба та врешті решт загроза здоров’ю та життю людей. Адже за кілька літніх місяців суттєво зросла кількість звернень львів’ян по медичну допомогу. Саме із захворюванням верхніх дихальних шляхів, поганим самопочуттям, негативним настроєм. До речі, люди в районі Кривчиць скаржаться на постійну депресію, пригнічення, на те, що діти гостро відчувають перепади атмосферного тиску.
– Зокрема, львів’яни пояснюють ускладнене дихання з тим, що «Львівводоканал» змінив технологію очистки стоків. Такі чутки мають підстави?
– Проблема загострилась за останні п’ять років і з кожним роком поглиблюється. Я б навіть сказав, що з кожним місяцем ми є свідками більших масштабів охоплення неприємним запахом різних ділянок міста. А це свідчить про одне: проблема прогресує і вона загострюється.
Є дані, що під час проведення матчів єврочемпіонату водоканал використовував німецькі реагенти, які зливались у каналізаційні мережі міста і вони нейтралізували наслідки тих процесів, що відбуваються у колекторах, але не усунули причини. Відповідно, усунути причину можна лише санацією колектора, прокладанням нових мереж і очисткою існуючих забруднених та зношених ділянок.
Я б не хотів згущувати барви, але якщо ми й надалі ігноруватимемо цю проблемку, то за рік-два місто опиниться на грані екологічної катастрофи. Й тоді говорити про те, що Львів є культурною столицею України, найбільш привабливим у туристичному плані містом – буде просто смішно і абсурдно. Буде нереалістично очікувати приходу іноземних інвестицій, коли перший ліпший інвестор при виїзді з нового терміналу аеропорту затискатиме носа і прагнутиме чим скоріш втекти з міста Лева.
– Причини Ви назвали, а відповідальність за таку ситуацію хтось несе? І коли її врешті почнуть вирішувати, а не лише обговорювати.
– Відповідальними безпосередньо є керівник комунального підприємства «Львівводоканал», який кілька років халатно ставився до своїх обов’язків. Швидше безвідповідальною, аніж відповідальною є вся верхівка виконавчих органів Львівської міської ради. Це весь виконком під головуванням Андрія Садового.
Отже йдеться про кілька речей. Справді треба говорити про реконструкцію очисних споруд, про реконструкцію всіх колекторів, але й з іншого боку про покарання відповідальних чиновників. У нас, на жаль, порушена практика виконувачів обов’язків. У нас комунальними підприємствами роками ніхто не керує і не несе відповідальності за стан справ. «Львівводоканалом» керує людина, яка є директором «Львівтеплоенерго». Розумію логіку, що й там і там труби, але в одних трубах тече гаряча вода, а в інших течуть нечистоти. Зовсім різні і відмінні ділянки міської господарки очолює одна людина, з якої чекати відповідальності було б нераціонально.
Отже треба говорити і про відповідальність і про шляхи виходу з цієї кризової ситуації.
Не хочу бути провісником апокаліптичної сценаріїв, але за рік-два збереження теперішнього стану справ, місто може чекати екологічна катастрофа.
І, переходячи до питання вирішення цієї проблеми, я б озвучив суму коштів, необхідну для оновлення нашого каналізаційного господарства. На мою думку, на це потрібно близько 200 мільйонів гривень щороку. І за 3-3,5 роки про проблему смороду зможемо забути раз і назавжди.
– Вочевидь бюджету Львова не під силу такі витрати, адже варто згадати про інші кредитні зобов’язання міста.
– До прикладу, «Львівелектротранс» взяв кредит у ЄБРР 12 млн євро. Ці гроші мали піти на оновлення електричного господарства «Львіелектротрансу», на нові тягові підстанції, депо електрообладнання. На сьогодні з цих коштів не використано ані копійки. Водночас за невикористання коштів нараховано пені та штрафних санкцій на мільйон гривень. От така господарка у місті, яким керує Садовий. Ці кошти могли піти на виготовлення проектно-кошторисної документації і на початок земляних та інженерних робіт для вирішення проблеми каналізування Львова.
Наголошу, депутати не сидять, склавши руки. Цього року було виділено і освоєно скромну суму – 8 млн грн., але за ці кошти був каналізована вулиця Академіка Голубця. Подібні роботи ведуться і на прилеглих вулицях, але бачимо об’єм фінансування. А в той час мертвим тягарем лежать 12 млн євро, які позичив «Львівелектротранс» і не хоче чи не може використати. Якщо б міський голова спілкувався зі мною, а не уникав зустрічей, я б сказав: «Андрію Івановичу, давайте беріться за голову, бо потім буде пізно».
– Щоб не сталось лиха, що насамперед необхідно робити?
– Існують проекти винесення очисних споруд за межі міста, вони були розроблені ще за радянських часів. Це було гостро необхідно робити ще тоді. Зараз все ще не пізно до цього взятися. Законсервувати і піддати рекультивації теперішні очисні споруди й так звані мулові майданчики, які вже є дуже перевантажені й потребують розширення. Там понад 100 гектарів цих мулових майданчиків. Вони вже непридатні до використання і це землі в межах міста. Їх треба рекультивувати. Крім того, практика західних країн показує, що такі споруди є джерелом генерування теплової та електроенергії адже це біогаз, який може бути перероблений й використаний на потреби міської господарки.
– Львів не єдине місто, де каналізаційні стоки застаріли, як вирішується проблема в інших регіонах?
– Справді, аналогічні львівській ситуації є і в інших регіонах, і вони дають собі з нею раду. Ось цього року Донецька область отримала кілька десятків мільйонів гривень на налагодження і модернізацію каналізаційного господарства. В чому причина? Як ми знаємо, домінуюча фракція партії регіонів у парламенті переважно складається з вихідців або мешканців Донецької області. От донеччани, використовуючи можливості парламентського лобізму, вибили з державного бюджету ці кошти на усунення аналогічних проблем. Ставлю наступне питання: чому Львів не може мати свого депутата, у Верховній Раді, який зобов’яжеться вибити наступного року з державного бюджету щонайменше 100-150 млн грн. Без фінансування з держбюджету цю проблему вирішити нереально.
– На Вашу думку, чому в межах підготовки до Євро, міський голова не скористався можливістю «вибити» з держбюджету бодай частину коштів на каналізування?
– Для початку хотів би нагадати, скільки витратило місто на підготовку до Євро. Ми пожертвували 40 га для стадіону, виділили 100 млн грн., які запозичені у банківських структурах для розробки проектної документації і ці кошти були використані неефективно. Чому? Команда чинного міського голови надає перевагу ефектним і видовищним проектам, а не тій скромній але непомітній роботі, яка необхідна в інженерній господарці.
Як я уже говорив, Любомир Буняк за своєї каденції проклав 9 км колектора з Липинського до Кульпарківської, але про це досі ніхто не знає у Львові. Але коли Андрій Садовий започаткував підготовку до Євро у Львові, то став загальнонаціональною медійною фігурою глобального значення. Почав з’являтися на ток-шоу у Савіка Шустера. Часто є підміна реальної роботи медійними презентаціями. На жаль, частина львів’ян позитивно поставилась до такої підміни понять і не завжди належно реагувала на такі речі. Зараз це негативно позначається на нашому повсякденному комфорті.
І невтішним є не лише сморід, а невтішною є тенденція. Ситуація погіршуватиметься щомісяця, щопівроку і щороку. Ми повинні вже зараз здійснити всі необхідні заходи, щоб фінансування почало надходити відразу з нового року з прийняттям нового бюджету. Я б не сказав, що це є непід’ємні суми, якщо врахувати потенціал міського бюджету, державного бюджету, а також тих підприємств, які забруднюють стічні мережі. Разом, спільно громадою зможемо зрушити проблему з мертвого місця.
– Водночас до смороду незабаром може доєднатися й проблема із прибиранням міста.
– Я скептично ставлюсь до такої інформації, адже завжди мас-медіа, що підконтрольні Садовому, перебільшують ситуацію. Напевно львів’яни почули наступну викривлену інформацію, начебто злі й недобрі депутати міської ради відмовляються фінансувати прибирання у Львові. Місто ризикує перетворитися у другий Неаполь, потонути у смітті, вулицями бігатимуть метрові щурі, а міський голова і його перший заступник героїчно відстрілюватимуть їх з пневматичних рушниць, рятуючи львів’ян від наступної напасті. Як виглядає ситуація в реальності. По-перше, вивезенням сміття у Львові займаються львівські комунальні підприємства – тобто жеки. Вони укладають угоди з перевізниками й працюють за кошти, що отримують від квартплати, вони вивозять та утилізують сміття. Це означає, що незалежно від рішення депутатського корпусу, від бюджету Львова, кошти, які надходять в рахунок квартплати, перераховуються за вивезення сміття.
– Депутати на це впливу не мають
– Не мають і добре, що не мають. Це робота ЛКП. Жодного сміттєвого колапсу в місті бути не може. Інша річ те, що називається механізоване прибирання вулиць. На це мер хотів, аби виділили 20 млн грн. І ці кошти мали надійти з резервного фонду Львова. Тобто ті кошти, які можуть піти на ремонт дахів в аварійних ситуаціях, на ремонт ліфтів – врешті решт чомусь міський голова вирішив, що їх варто витратити на санітарну очистку вулиць і на кошення трави. Перепрошую, але місто на сьогодні є чистим, ситуація краща, ніж кілька років тому. І жодної загрози не буде ані на вулицях, ані біля будинків. Більше того, ми вже перерахували 3 млн грн. для підготовки до зими, тобто на закупівлю піщано-солєвої суміші.
Львівський портал