«Коментарі» вирішили порахувати, у скільки обходиться зрада парламентаріїв. Якщо звичайно «плівки Забзалюка» – правда.
Влада зробить все, щоб «плівки Забзалюка» не вийшли за межі дозволеного. Тобто, щоб суть «тушкогейта» не була донесена до кожного громадянина України. На жаль, зробити це їй буде не так вже й складно. І не тільки тому, що владі підконтрольні численні ЗМІ, а й тому, що ВСІ народні обранці не зацікавлені в тому, щоб правду про їхні доходи (нетрудові, звичайно) дізналися громадяни України.
Оскільки в моральних якостях колишнього «афганця» Забзалюка «Коментарі» сумніватися не хочуть, то просто спробували підрахувати, в яку суму українцям обходиться утримання їх парламенту. Точніше, їх помилки в день голосування.
Спочатку, для прикладу, беремо «засвічену» депгрупу «Реформи заради майбутнього». До її складу входить 20 нардепів, які перебігли в основному з фракції БЮТ після того, як зрозуміли, що Юлія Тимошенко не стала президентом, значить, їй вони вже нічого не винні. Отже, якщо вірити Забзалюку, ціна зради – півмільйона зелених. За один раз ці 20 обранців могли отримати 10 мільйонів. Але варто відзначити, що ще в минулому році, коли створювалася депутатська група «Реформи заради майбутнього», розцінки на отримання однієї «тушки» були зовсім іншими. Вони, за різними джерелами, складали приблизно $ 10 мільйонів за перехід. Враховуючи, що таких «товаришів» на той час було 20, їх «витік» коштувала 200 мільйонів доларів. Одноразово. Правда, в ці цифри мало хто вірить в кулуарах парламенту. Більш реально говорити про те, що тушканчики-першопрохідці отримували від 2 до 3 млн. Тобто на них було витрачено від 40 до 60 млн. доларів. Знову ж таки, якщо вірити словам Забзалюка, що «тушки» отримують $ 25 «косих» в місяць, то перебіжчики обійшлися влади ще в $ 6 млн. У 2004 році один парламентарій-зрадник коштував всього нічого – $ 5000. Не треба забувати, що мінімальна зарплата за десять років зросла в 4 рази – у стільки ж зросла і зарплата тушканчика. Загалом, парламент йде в ногу з народом.
До слова, річна зарплата конгресмена і сенатора США становить 145 тис. доларів, члена уряду – 160 тис., віце-президента США – 180. У європарламентарів в цьому сенсі лафа – середньомісячна зарплата одного такого обранця – 5 тис. євро. Але на відміну від українських нардепів, європейські звітують за кожну пошарпану копійку.
Однак перебіжчиків набагато більше. Крім 20 «рибаковських» ще 25 «окопалися» у позафракційних. Серед них – доларові мільйонери, яким від влади потрібні не гроші, а лояльність. Сюди можна віднести і перебіжчиків, благополучно осіли у фракції Партії регіонів. Втекли вони туди за гроші або за пусі-пусі з владою – сказати складно, тому зі списку «користолюбців» вони випадають. Правда, є проблема – у скільки точно обійшлася їх купівля, порахувати складно.
Однак у тих, хто купує лояльність нардепів, є і ще одна стаття – витрати на своїх. За даними «Коментарів», партійні спікери, що регулярно з’являються на телеканалах та в інших ЗМІ, обходяться приблизно в ту ж суму, що й тушки.
Оскільки гроші на весь цей депутатський «банкет», імовірно, йдуть з кишень платників податків, то цим платникам податків варто дізнатися, у скільки їм обходяться перебіжчики з опозиції і балакуни. Навіть незначні арифметичні підрахунки дають показовий результат – мала, але правильно голосуюча, частина парламенту, обходиться українцям майже в півмільярда доларів на рік.
Але, як уже говорилося вище, це якщо виходити з того, що «плівки Забзалюка» – правда. Але вчора усі спікери від влади вже в один голос говорили, що їх справжність треба довести. При цьому приклад плівок Мельниченка говорить про те, що ніхто нічого доводити не буде. Просто народ буде знати, що це правда (як і у випадку зі справою Гонгадзе), а влада буде говорити, що треба ще все довести …
Василь Ємельянов, Коментарі