На свято Миколая українські дітлахи чекають чи не найбільш з усіх зимових свят. Адже йдеться про подарунки – щонайменше солодощі та цитрусові, а як пощастить, то можна отримати велосипед, лижі, планшетний комп’ютер чи ноутбук.
Солодке очікування починається ледь не від початку грудня. Діти дуже добре пам’ятають, що перед новим роком вони мають отримати подарунки від таємничого святого, котрий приходить тільки тоді, коли дітки сплять і кладе подарунки під подушку, в шкарпетку чи в черевик-чобіток. Або ж замість подарунків кладе гарно прикрашену різочку найбільш неслухняним.
Та для того, щоби отримати такий дарунок від святого Миколая, треба дуже серйозно «відзначитися». Тому діти заздалегідь пишуть листа до святого, в якому оповідають як про своїх добрі вчинки, так і про ті, котрі не надто хочеться згадувати. І в залежності від балансу «добра і зла» просять принести їм конкретні подарунки.
У часи мого дитинства переважали чомусь велосипеди, ковзани, лижі чи санки. А тепер – комп’ютерні ігри або й самі комп’ютери, «круті» мобільні телефони чи якісь планшети – те, без чого сучасні дітлахи не годні уявити свого повсякденного життя.
Та як слушно і не без іронії зауважив один львівський священик, на Миколая йдеться не про карієс, а про бажання творити добро. Адже реальний святий Миколай – єпископ християнської церкви з Малої Азії – саме тому й став легендарною постаттю, що творив добро і допомагав тим, хто цього потребував.
Упродовж останніх років це твердження знаходить все більше розуміння серед українців. Люди готові допомагати в доброчинних акціях як грішми, так і власною участю. Наприклад на традиційну вже Фабрику святого Миколая, що розміщена у львівському Палаці мистецтв, зголосилися понад 600 осіб, бажаючих стати волонтерами. Переважно це молоді люди, котрі взяли на себе різні обов’язки в організації допомоги дітям з дитбудинків та малозабезпечених сімей. Волонтери, або ж помічники святого Миколая, працюють на фабриці упродовж кількох днів – вони сортують листи, пакують подарунки та розвозять їх у переддень свята Миколая. Кошти на ці подарунки також збирають волонтери як серед звичайних жителів Львова, так і серед підприємців, готових допомогти у благодійних проектах.
Ще одним серйозним прикладом миколайського благодійництва став «Аукціон надій», що його проводять студенти Університету банківської справи НБУ. Чотири роки поспіль вони на аукціоні продають речі, що належать українським знаменитостям чи відомим бізнесменам і за отримані кошти реалізують конкретні проекти.
За п’ять років студенти змогли зібрати понад мільйон гривень, за які вдалося обладнати мультимедійно-комп’ютерний клас для Городоцької дитячої колонії, купити інкубатор екстра-класу для пологового будинку №1 м. Львова, відновити дерев’яну церкву 17 ст. у с. Кути Буського району, розпочати очищення ріки Вільшанка – притоки Дніпра, що на Черкащині, відкрити сучасний обладнаний спеціальною електроакустичною апаратурою реабілітаційний кабінет у Харківському обласному спеціальному загальноосвітньому навчально–виховному закладі для дітей з вадами слуху.
А цього року вони збирають кошти для того, щоби створити у спецбібліотеці ім. Т.Шевченка УТОС, що по вул. Січових Стрільців, 5 першого в Україні Центру соціокультурної реабілітації незрячих. За виручені кошти буде здійснено ремонт приміщення, оновлено меблі, а головне придбано необхідну незрячим звукозаписуючу та звуковідтворюючу апаратуру.
Та не конче затівати такі великі проекти, щоби почути себе нащадком святого Миколая. Можна робити хоч і малі вчинки, але частіше, ніж раз на рік. І для цього не требу шукати сиротинці чи притулки для бездомних в окрузі. Тобто, це також треба робити, але кожна людина передовсім має роботи добро і не чинити лиха тим, хто живе поруч. І тоді кожен із нас буде справжнім святим Миколаєм. Навіть без цукерок, мобілок чи планшетів.
Фото Михайла Дашковича
Тарас Базюк, Львівський портал