Після небаченої хвилі архітектурного вандалізму в давній частині міста, ознакою якого почасти стали пластикові вікна, міська влада вирішила задекларувати своє ставлення до цього та контролювати процес. Як повідомила прес-служба міськради, управління охорони історичного середовища ЛМР уже готує проект рішення виконавчого комітету про впорядкування процедури заміни та встановлення віконних і дверних заповнень на території центральної частини Львова.
За словами начальника цього управління Андрія Левика, підрозділ, яким він керує, вже нагадав адміністраціям районів, що встановлення артефактів пластикової доби не завжди є законними, і на початку червня розіслав їм пам’ятні приписи про використання й охорону пам’яток архітектури, витяги із Закону України “Про охорону культурної спадщини”, Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні порушення. Адміністрації мають інформувати мешканців через ЖЕКи про відповідальність за порушення пам’яткоохоронного законодавства.
Фірми, які встановлюють вікна та двері, теж попередять. За словами пана Левика, управління надішле їм листи, в яких нагадає про відповідальність за виконання заміни метало-пластикових вікон і дверей без відповідних погоджень.
На жаль, про подальші плани міськрадівських охоронців історичного середовища не відомо. В управлінні відмовилися конкретизувати засоби впливу та контролю. За словами заступника начальника управління Ігоря Амбіцького, ця тема є доволі серйозною, до неї слід підходити комплексно. Нині щодо встановлення вікон до них звертаються самі мешканці, і якщо нове вікно суттєво не відрізняється від попереднього, дозвіл дають. “Та найкраще, якби місто перейнялося цим питанням саме, – наголосив він. – Слід дати змогу всім поміняти старі вікна, і міська влада мала б посприяти, щоб вони були однаковими та не псували фасадів”.
Попри благий намір, рішення впорядкувати заміну та встановлення віконних і дверних заповнень на території центральної частини Львова виглядає схожим на банальне примноження документів. Адже управління й раніше могло не просто контролювати процес, а й карати винуватців.
Свого часу (ще на посаді керівника згаданого підрозділу) Микола Гайда звертався до Державної служби охорони культурної спадщини, щоб та роз’яснила повноваження управління, яке він очолює. Голова держслужби Микола Кучерук відповів, що, “згідно з положеннями розділу VIII Закону України “Про охорону культурної спадщини”, управління як орган охорони культурної спадщини місцевого самоврядування має право безпосередньо застосовувати фінансові стягнення та заходи адміністративного впливу до юридичних і фізичних осіб, винуватих у порушенні вимог закону”.
Нинішні працівники стверджують, що на заваді реалізації планів і можливостей управління стоїть суперечливе законодавство. Бо, виявляється, відсутні необхідні нормативи. “Ми маємо право, але піднормативні акти не опрацьовані, – розповів Ігор Амбіцький. – Не існує навіть потрібного бланка – все, що б ми не робили в цьому напрямі, буде юридично неправильним. Звісно, можемо самі придумати бланк і виписувати штрафи на ньому, однак порушник легко виграє справу в суді. Тож у таких випадках звертаємось у прокуратуру”. Втім заступник начальника управління не сказав, скільки схожих звернень було скеровано до прокуратури. Він лише наголосив: щороку ця кількість є іншою.
За час, який минув від моменту остаточного роз’яснення повноважень, управління жодного разу не застосувало санкцій і не оштрафувало жодного порушника закону, повідомило “Газету” компетентне джерело. Навіть коли йшлося про скандальні заміни балконів і вікон у серці старого Львова. За словами пана Амбіцького, це логічно. Але логіку ламає те, що всі необхідні форми актів існують, ніщо не заважає управлінню охороняти історичну спадщину.
“Після того, як ми отримали роз’яснення від Державної служби, у вересні 2004 року міська рада ухвалила рішення “Про затвердження Положення та тимчасових типових форм інспекційних документів у сфері охорони культурної спадщини”, – розповів “Газеті” колишній керівник управління охорони історичного середовища Микола Гайда. – Таким чином ми відкинули ймовірні звинувачення порушників у незаконності покарання”.
Рішення №922, датоване 17 жовтня 2004 року, ніхто не скасовував, його можна легко знайти на сайті міської ради. Згідно з цим документом, зокрема, було затверджено тимчасові типові форми розпорядження про забезпечення заходів щодо охорони об’єктів культурної спадщини, протоколу про вчинення правопорушення у сфері охорони культурної спадщини, актів про вчинення правопорушення у сфері охорони культурної спадщини та ще низки схожих документів. Іншими словами, два роки тому законодавчо визначено існування тих документів, про відсутність яких говорять нинішні представники управління. Тимчасовість актів була пов’язана з тим, що остаточне слово – за Державною службою охорони культурної спадщини. Проте депутати та представники управління передбачили й це, відтак тимчасові типові форми документів “діють до затвердження типових форм зазначених документів центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини”. Тобто – досі.
Ба більше, Микола Гайда й управління, яке він очолює, пішли ще далі. “Ми провели певну роботу й таки створили ці документи, – розповів пан Гайда. – На виділені для цього кошти замовили у друкарні всі види актів у вигляді книг і навіть отримали їх. Упродовж дуже короткого терміну після цього я пішов із посади начальника, тож не зміг використати актів, хоча мав такий намір. Разом з усіма документами я передав акти своєму наступникові. Форми актів, у червоній палітурці, лежать у сейфі, ключ від якого я вручив Андрієві Левику”.
Якби механізм покарання таки втілювали, можливо, не було б ганебного вікна на Вірменській, де мешканець збив карниз, тому що не вміщався пластиковий покруч. Залишилися б старі автентичні балкони, і загалом Львів був би більш схожим на Львів. Координатор Громадського форуму Львова Олег Мацех, який перший зацікавився “нестиковкою” фактів, вважає, що саме ігнорування власних можливостей із боку управління охорони історичного середовища спричинило пластикову люмпенізацію історичної частини міста. “Їхня бездіяльність і безвідповідальність стали причиною того, що Львів має проблеми з незаконними встановленнями вікон та іншими роботами”, – заявив він. За інформацією пана Мацеха, в управлінні працюють три юристи, які мали б опікуватися цим аспектом діяльності структурного підрозділу міськради. Одним із них, за твердженням координатора громадського форуму, був сам Андрій Левик.
На жаль, сконтактувати з паном Левиком, щоб отримати всебічну інформацію про цей конфлікт, нам не вдалося – в управлінні повідомили, що його не буде протягом двох днів. Однак “Газета” охоче опублікує його позицію в цій доволі непростій і скандальній ситуації.
Богдан Юрочко, Львывська газета