Як каже міський голова Львова Андрій Садовий, „гральний бізнес – зло, що руйнує наші сім’ї”. Цим гаслом наш мер озвучив наболілу проблему й одночасно оголосив війну представникам цього виду діяльності. Таємні погрози і приїзд до Львова самого пана Третьякова, радника Президента та ревного захисника грального бізнесу, стали ударом у відповідь Андрію Івановичу.
Зрозуміло, що мер не сам „із мечем у руках” зноситиме гральні автомати на вулицях. Міський голова лише делегує повноваження, його справа – показати пальцем, що ж, на його думку, у місті „не так”. „Чорну роботу”, а інакше й не назвеш боротьбу із серйозно „дахованим” бізнесом, повинні виконувати службовці на місцях. Як виглядає процес невтомної боротьби? Хто виконує всі побажання міської ради та мера? Скільки коштує місту зняти одну малу архітектурну форму? Усе це „Ратуша” вивчала на прикладі рейду Шевченківської адміністрації на МАФ фермерського господарства „Ярослава”.
„Ми – влада без влади”
У вівторок, 20 червня, Шевченківська райдержадміністрація запланувала показовий рейд, на який і запросила багатьох журналістів. Ми зустрілись із паном Зиновієм Курило, головою адміністрації перед входом до державного приміщення. Усі чекали на телебачення, адже без нього шоу не розпочнеш. Коли вже набридло чекати на об’єктиви камер, голова адміністрації повіз нас на „місце скоєння злочину” – до гральних автоматів, яким судилося бути демонтованим. Пан Курило охоче розповів, як саме відбувається процес пошуку правопорушників і тих, власників малих архітектурних форм, які зловживають буквою закону: “Створено міську комісію по демонтажу самовільно встановлених МАФ і такі ж комісії у кожному районі міста за дорученням міського голови. До комісії входять представники міліції, податкової, пожежників, „Обленерго”, деякі архітектори та працівники райдержадміністрацій.
Упродовж останніх трьох років дозволи на встановлення кіосків дає міська рада. Саме тому кожна районна адміністрація не має повної інформації щодо кіосків у їхньому районі. Лише у кінцевій стадії після врегулювання всіх моментів господар кіоска повинен прийти до районної адміністрації по дозвіл. Але це чомусь дуже рідкісне явище. Саме тому ми зробили рейди і перевірили документи всіх кіосків. Зафіксували багато випадків, коли було укладено договори на оренду на три роки, а на торгівлю – лише на рік. Час минув, господарі подали документи на продовження договорів, але міська рада досі не відповіла цим власникам. Ці, у свою чергу, просто продовжують торгувати, кажучи, що не даючи жодної відповіді, влада автоматично дає змогу пролонгувати старі угоди. Наша комісія вирішила зробити так: усі МАФи, на які взагалі нема документів, однозначному демонтуватимуть, інші ж власники чекатимуть відповіді від міської ради і, у разі відмови, потраплять до цієї ж категорії. Ми, районні комісії, повинні розробити специфічні щодо районів правила розміщення кіосків. Визначили, що з 315 МАФів приблизно лише 10% можуть працювати далі, інші – лише до закінчення терміну угод. Потрохи очищатимемо місто. Але це потягне за собою судові справи. На нас уже подали позови за те, що ми не попередили власників МАФ. Але ми ж не знали, що люди вже подали документи до міської ради?! Діяли за інформацією, яка була у нас на той час.
А по гральних автоматах скажу так: застрілять нас завтра, чи не застрілять. За кожним серйозним бізнесом стоять серйозні, якщо не сказати криміналітетні, суб’єкти. Все, що незаконно – вже кримінал. Тому вже лунають різні погрози, а ми всі – живі люди, маємо сім’ї, дітей. Тому і кажу, що дати команду „робіть!” – півсправи, а от нехай спробують знайти тих, людей, хто схоче це робити. Тому я вважаю, що у місті повинна бути створена якась бізнесова структура, яка б займалася цим питанням і заробляла на цьому гроші. А нам усе це виходить у чималу копійку. Взяти кран для демонтажу на день коштує 900 грн, платформу орендувати – 600 грн. Подумайте: 1500 грн на день! А за день ми встигаємо демонтувати лише три – чотири кіоски. Друга проблема – де ж це все зберігати? Хто це все має охороняти? За зберігання з власника стягують гроші. Як ці гроші з власника зняти? І що з тими кіосками робити? За законом, після року зберігання можна привласнити і реалізовувати їх. А куди їх реалізовувати? До того ж, може з’явитися власник і запитати, де його кіоск? Здавати на металобрухт? Тоді потрібно порізати метал. За які гроші це робити? Ми часто знімаємо кіоски, не знаючи, хто їх поставив. А потім можуть прийти будь-які люди і сказати, що це їхні кіоски. На жаль, ми – влада без влади. Ні міліція, ні податкова, ні санстанція, ні жодні інші структури нам не підпорядковані. Вони відповідальні по вертикалі своєму міністерству. Ми користуємося лише дружніми стосунками із міліцією та іншими контролюючими органами. Влада повинна була би мати такі органи. Жоден працівник адміністрації не може навіть забрати у бабці „об’єкти несанкціонованої торгівлі”. Ми можемо лише прочитати їй мораль. І міліція нам потрібна. Може, власник кіоску на нас із сокирою побіжить? Але в них є сотні доручень по своїй вертикалі, і часу на нас у них немає. Але спробуй будь-що робити, якщо за кожним кіоском стоять серйозні структури. Не просто так Третьяков, помічник Президента приїжджав до Львова на громадські обговорення питання про гральний бізнес. Чи можна якомусь голові районної адміністрації протистояти такій силі? Тому так, „для показухи” ми знайшли собі декілька об’єктів”…
Рейд
Дуже схожим на показуху був рейд, у якому ми брали участь. Три знімальні бригади, комісія із питань демонтування, міліція, екологи, пересічні громадяни: усі з зачудуванням спостерігали незвичне явище – будку із гральними автоматами здійняли в небо. Робітники позували на фоні інших будок. Привели бабцю, яка почала вигукувати „Осанна!” на підтримку міської влади, яка бореться зі злом і „захищає наших дітей”. У той час двоє молодих людей відкрили двері будки, яку мали підняти краном, забрали звідти свої речі і подалися геть. Можливо, це були власники будки?! Згодом привели директора ринку, який сказав, що він добре не знає, чий цей гральний автомат. Але з його ж уст я дізнався найбільш абсурдну інформацію: цей гральний автомат поставили на ринку три тижні тому, і донині він ще жодного дня не працював. Отже, перші кроки влади – “показушна” боротьба із вітряками?!
Далі Ігор Канцір, завідуючий відділом соціально-економічного розвитку Шевченківського району вирішив нам показати ятки, що теж підлягають демонтажу. Зважаючи на їх вигляд було очевидно, що вони давно не діють і загрози, що обходиться у 1500 грн за демонтаж, не мають. І насамкінець пан Ігор неочікувано побачив, що гральний автомат, про який він 5 хвилин тому мав розмову із власником, безслідно зник. „Приїхали машиною і забрали”, – розповіли очевидці. „Він легкий, його можна і на візочку забрати”, – пояснив пан Ігор. Неподалік від місця пригоди стояв павільйон із гральними автоматами від компанії „Роял LTD”. Як пояснили чиновники, до цієї споруди претензій у влади немає. Пані Наталя, приватний підприємець, що здає своє приміщення потужній компанії “Роял”, із гордістю показала величезну кількість дозволів на свою діяльність. Вона вважає, що нові правила гри, які встановив Кабмін, заберуть слабких учасників із ігрового бізнесу: „Я вже заплатила за ліцензію на п’ять років уперед і сподіваюсь спокійно вести свій бізнес”. Вона стверджує, що у її приміщення можна заходити лише із паспортом, проте на вуличному автоматі грали і діти. Підприємиця дуже цікавиться майбутнім свого бізнесу і позицією міського голови щодо цього питання. Для того і відвідувала громадські слухання про гральний бізнес. “Садовий хоче зняти всі автомати із центру. Я також чула, що він і вашу газету „щемить”. Мабуть, подобається йому всіх “щемити”…
P.S. Автор повністю підтримує бажання міської влади розібратися із питанням грального бізнесу у Львові. Але, як то кажуть, не словом…
Володимир САМУСЕНКО, “Ратуша”
