…“ – Пане Садовий, чи зможуть ваші медіаресурси, коли ви станете мером, бути незалежними і критикувати вас? – Я не управляю своїми медіа-ресурсами, я є засновником. Єдине, що роблю, це, коли є збори акціонерів, голосую за те, щоб прибуток, котрий отримується, ішов на розвиток. Я не мав впливу й не збирався мати вплив. Тому що це бізнес. Я думаю, що мої медіа будуть мене критикувати більше, ніж інші.
– Що буде з “Ратушею”, яка зайняла негативну щодо вас позицію?
– Наскільки я знаю, наклад у неї достатньо невеликий. А бюджет достатньо великий – приблизно 500 тис. грн. Тому, коли коригуватиметься бюджет, депутатський корпус повинен висловити свою позицію. Я не переконаний, що ці кошти раціонально використовують. Можливо, Львівській міськраді потрібен інформаційний бюлетень. А видавати повноцінну газету?..
– При вас не повториться, коли газета мерії братиме участь у виборах на чиємусь боці?
– Категорично ні!”
(З інтерв’ю Андрія Садового сайту “Вголос”)
Усе сказане тут – напівправда, яка, як відомо, страшніша, ніж брехня. Повна заангажованість медіа-ресурсів п. Садового у передвиборній кампанії, яка інколи переходила всі межі пристойності – пан Андрій ПОСТІЙНО брав участь в керуванні СВОЇМИ електронними та друкованими засобами впливу на громадську свідомість в “ручному режимі” і як власника цих медіа я його цілком розумію. А те, що “мої медіа будуть мене критикувати більше, ніж інші” – загалом щось квазі-фантастичне! Достатньо безуспішно пошукати, скажімо, в тому ж “Поступі” хоч одне критичне зауваження на адресу п. Садового від львів’ян, котрі НЕ підтримували його на виборах і бачили в його діяннях якийсь негатив, і ми переконаємось, що мер видає бажане за дійсне. Можна пригадати і спільні наради “Самопомочі” і представників “садовістських” медіа, на яких журналістам пояснювали, що прославляння їхнього засновника – завдання №1 для всіх незалежних репортерів і папарацці. Може, звичайно, ще є у Львові й ті, хто вірить в критику виданнями свого власника, але я, на жаль, не з їх числа.
Пане мере, якщо уважно глянути на сформований бюджет – 2006 р., то там можна знайти такий запис: “472 тисячі гривень виділити на фінансування періодичних видань (газети, журнали) в ТОМУ ЧИСЛІ фінансова підтримка ЛКП “Газета “Ратуша”. Тобто – знову напівправда. Газета “Ратуша” вже тривалий час фінансується В ТОМУ ЧИСЛІ. Результати – на фото. Я теж переконаний, що депутатський “корпус повинен висловити свою позицію”, бо цих людей уже ставлять у програшне становище. Не хочу бути Касандрою, але переконаний, що у майбутній міськраді ще гримітимуть такі конфлікти, порівняно з якими буняківський Високий Замок – ніщо. І на сторінках яких ЗМІ тоді депутати міськради зможуть висловити свою позицію? Тоді їм залишиться лише клеїти на стінах дадзибао або потужно і регулярно платити іншим львівським газетам, які вже давно перейшли на “комерційну основу”. Для мене не є загадкою і я можу відгадати з першого разу, через які саме медіа і за якими цінами тепер друкуватимуть розмаїті платні оголошення комунальних підприємств про конкурси і аукціони. Не в “інформаційному ж бюлетені”, чи не так?
І мова зараз не про “Ратушу”, яка вмотивовано критикувала п. Садового на виборах мера (не в пустелі, Андрію Івановичу, живемо – роботу знайдемо), а про те, що ще не встигнувши переступити поріг мерії, ви вже розпочинаєте боротьбу з невірнопідданими ЗМІ. Так само розпочинав свого часу Любомир Буняк…
Микола САВЕЛЬЄВ, головний редактор газети “Ратуша”
