Точка “ОПОРИ”: бунт з багатьма невідомими

|

Ще під час виборчої кампанії, коли Львів купався у тоннах паперової агітації, мешканці міста мали змогу познайомитися із громадянською мережею “ОПОРА”. Методи їхньої агітації мало відрізнялися від інших, адже плакати, наклейки були на стовпах і деревах, ринвах, стінах будинків, смітниках.

Можна справедливо стверджувати, що реклама привертала увагу, але мета діяльності висвітлена була нечітко. Водночас міська рада вже планувала, як вона витрачатиме десятки мільйонів гривень, які прийшли зі столиці на святкування 750-річчя міста Лева.

Одна з ланок рішення – ремонт на площі Ринок, а саме – встановлення безшумних колій повз “серце Львова”. Виконавцем робіт призначили ВАТ “Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №1”. Замовником виступило Управління капітального будівництва. Дата приблизного завершення робіт – 14 липня. Змінили маршрут трамваїв, які курсують площею. Мешканці міста, втомлені і розчаровані виборчою кампанією та її результатами, не особливо зважали на черговий ремонт у Львові.

Але події ранкової п’ятниці, 14 квітня, здивували, мабуть, багатьох. Скептики не вірили, що “ОПОРА” вдасться до таких радикальних кроків. Активісти об’єднання прикували себе до важкої техніки і протестували проти ремонтних робіт на площі Ринок. Конфлікт охопив щонайменше чотирьох учасників: ГМ “ОПОРУ”, владу, “Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №1”, яке виконує ремонтні роботи, та мешканців міста Львова, які і захищають “ОПОРУ”, і не погоджуються з її діями. Не забуваймо, що кожна історія повинна мати і свого “злого генія”, якому ця ситуація на руку. Як то кажуть, розділяй і володарюй.

Громадянська мережа “ОПОРА”

У п’ятницю я провів на площі близько п’яти годин, поспілкувався з більшістю активістів. Найбільш емоційний із них – Володимир В’ятрович – пояснив причини таких різких дій: ”Ще у вівторок ми попереджали, щоб на площу не вивозили важку техніку, бо ми протестуватимемо. До нас не прислухалися. Ми впевнені, що роботи на площі є незаконним. Докази цього з’ясувалися під час прес-конференції, адже оприлюднили проект ремонту, незатверджений Головним управлінням захисту культурної спадщини. Коли ми побачимо на плані підписи представників головного управління, не заперечуватимемо – нехай собі працюють”. Робітники так і робили – працювали. Прикувавшись до техніки, активісти не дозволяли перевозити цемент на місце ремонту. Робітники перенесли його на ношах. Тобто остаточно зупинити роботу “опористам” не вдавалося. “У нас немає так багато людей, аби заблокувати всі роботи. Мета акції – привернути увагу громадськості до проблеми будівництва у Львові. Незаконні роботи на площі Ринок стали прецедентом, коли влада нехтує буквою закону і без затвердження проекту розпочинає ремонт”, – прокоментував події прикований до екскаватора Андрій. “У нас розроблений план протесту. Сьогоднішня ж акція одноденна”, – продовжив він. План у “опористів” дійсно був: щодвігодини вони змінювали варту, тамували голод і спрагу. Все це виглядало як дитяча гра, у якій кожен вигадує свої правила.

До протесту залучили близько 50 активістів. “Нам подзвонили учора, розповіли про акцію і попросили прийти. Я всього добре не знаю, бо не часто ходжу на збори”, – розповіла “самозаручниця” Ірина. Зрозуміло, студентів, як засвідчила минула передвиборна кампанія, не надто важко залучити до протестів. Повсталі студенти полишили місце бунту о шостій вечора, коли закінчився робочий день…

Так і не дочекавшись письмової відповіді від пана Сірика, ГМ “Опора” у вівторок, 18 квітня, відновила акції протесту. На конференції вони із жалем заявляли, що їхні дії – вимушені. Окрім того, “Опора” висунула ультиматум міській владі.

Вони поставили декілька умов: а) широко оприлюднити проект (через місцеву пресу та Інтернет) – в доступній і зрозумілій формі, з відповідною візуалізацією (розміщенням на площі Ринок банера із зображенням того, як виглядатиме площа після реконструкції);

б) оприлюднити й надати для експертного аналізу проектно-кошторисну документацію та інформацію про організацію та проведення тендеру;

в) терміново забезпечити належну підготовчу роботу та організацію публічного громадського обговорення проекту реконструкції, визначити формат обговорення та його учасників.

г) паралельно провести процедуру затвердження проекту в Державній службі охорони історичного середовища.

“Нехай Сірик скаже, хто відповідальний за те, що спочатку розпочали ремонт, а потім затвердили проектно-кошторисну документацію. Я не боюся того, що у жовтні Львів святкуватиме свій День народження із розритими дорогами. Нехай проект пройде громадське обговорення, оцінку експертів, а вже тоді розпочнуться роботи”, – коментує представник „Опори” Олександр Неберикут. Напередодні Володимир В’ятович заявив, що його не цікавить те, що через блокування робіт місто щодня втрачає понад 50 тисяч гривень. Можливо, його не цікавлять гроші. Він – історик. До того ж пан Володимир сподівається на юридичну допомогу „тих, хто нас підтримує” у можливих судових засіданнях, щодо повернення втрачених коштів.

Складається таке враження, що Зеновій Орестович піде на поступки активістів і виконуватиме їхні вимоги. Але не зрозуміло, чому „Опора” розпочала протести, коли ремонтні роботи вже тривали? „Наша кампанія „Тільки ві Львові” мала б розпочатися відразу після виборів. Якби ми не взялися за площу Ринок, не було б з чого розпочинати”, – розповідає Олександр Неберикут. Отже, хлопці і дівчата просто впевнено піарять на цьому скандалі „Опору”, не шкодуючи грошей міста, які втрачають на ремонті? Може, це і є ціна боротьби за громадянське суспільство? Студенти-“опорівці” – звичайна “піхота”, котра страждає на чужих війнах, будучи свято переконаною, що вона і є “царицею полів”. Питання питань, хто саме фінансує цю структуру, адже заявам, що „у Львові є справжні патріоти, які можуть дати гроші не ставлячи умов”, не дуже віриться. Зрозуміло, що фінансування може надходити і від тих сил, яким вигідне призупинення робіт до якогось визначеного часу. Деякі несвідомі львів’яни переконані, що загадковий “хтось” просто незадоволений, що 50 мільйонів гривень ділять без нього. Одне слово – міщанські плітки… А, до речі, після всіх подій на цьому скандалі можна заробити непоганий капітал. Тіньового підбурювача визначити неважко. Хто вирішить конфлікт, той і є його батьком-засновником: “Я прийшов – і все стало на місце”. А ті, хто допоможе вплинути на протестні маси у вирішенні цього конфлікту, окрім моральних дивідендів, не виключено, отримають ще й посади у новій владі. Не подумайте також, що „Опора” категорично захищає археологів. Шукачі давнини спокійно домовились із будівельниками, що на дослідження кожної ями їм надаватимуть щонайменше по чотири дні розкопних робіт. А екскаватор для археологів „Опора” не віддала.

Будівельно-монтажне управління №1

Їм є що втрачати. Завдання підрядної організації – вчасне виконання плану. „Трамвай повинен поїхати площею Ринок вже 15 липня. Керівництво стверджує: якщо не перевозити пасажирів площею Ринок упродовж місяця, до бюджету не надійде близько 330 тисяч гривень”, – коментує виконроб управління Юрій Городиський. Як пояснив мені головний інженер управління №1 Олександр Цебенко, він не бачить причин для зупинки робіт. „ Є замовлення від Управління капітального будівництва, рішення про припинення робіт не було, тому ми працюємо далі”, – розповідає він. Окрім того, вже давно закупили рейки, плити інші складові на загальну суму до мільйона гривень. Оскільки не було офіційного рішення про зупинку робіт, щоранку привозять бетон, який потім через протести доводиться ношами переносити на місце робіт. Привезти його машиною неможливо, але й зупинити роботи не можуть. Маємо наявний приклад національного мазохізму, коли українець українця змушує працювати більше, ніж треба, посилаючись при цьому на те, що “тепер влада знатиме”! Та владі на муки будівельників просто начхати!

Робітники, яких найбільше цікавить платня, не прислухаються до закликів „опорівців” приєднуватися до акцій протесту. Їм за це не заплатять. А десятигодинне байдикування під гарячим сонцем нестерпне для нервів. Тож якщо й виникають конфлікти, то тільки між звичайними робітниками та тими, кому подобається розкидатися гарними і правильними гаслами. Не раз почуєш проголошене вголос бажання „дати тим малим лопатою по голові”. І розмови про те, що “студенти стояли на Майдані”, викликають у пролетарів сміх, бо більшість із них теж відбули київський Майдан від і до – монополізувати право на героїзм і патріотизм – гріх.

Як безпосередній учасник подій на площі Ринок головабудівельно-монтажного управління №1 Ігор Булик висловив свої пропозиції вирішення проблеми. „Сьогодні (вівторок) я запропонував компроміс – ми добудовуємо площу „Катедральну” і північну частину площі ринок, а далі чекаємо офіційного рішення”. Представники „Опори” погодилися лише щодо „Катедральної” площі.

Влада і майже влада

Під проектом – три підписи: в.о. міського голови Зеновія Сірика, його заступника Василя Кравціва та начальника управління охорони історичного середовища Львівської міської ради Андрія Левика. Понад тиж день важко було з багнути – зупинять роботи , ч и ні. Зрозуміло, займаючи тимчасові посади, чиновникам було важко приймати важливі рішення. Прос тежимо їхні дії до і під час конфлікту. Поспіх у проведенні робіт – н айбільш а помилк а влади . Львів’яни не мали повної інформації щодо майбутнього площі Ринок . Не було й експертної оцінки можливості заливання площі бетоном. Виявилос я, цього робити не можна. Влада також не відреагувала належно на погрози „Опори”, хоча у вівторок, 11 квітня пан Сірик сказав: „Якщо будуть обґрунтовані відповідні звернення, готовий припинити роботи, але наразі підстав для цього немає. Я поважаю громадські організації, але висновки слід робити на підставі думки фахівців-експертів”. І це було правильно. Врешті активісти- „ опорівці” вдалис я до жорстких заходів. „Я вже дав доручення, і невдовзі на площі Ринок встановлять біг-борд із планом реконструкції, і тим, як виглядатиме площа після реставраційних робіт», – повідомив пан Сірик ще у вівторок, 11 квітня, хоча і через тиждень бігборду не було. У п’ятницю, 14 квітня, чиновник визнав, що роботи є незаконні, але припинити їх не наважи в с я . Василь Кравців тоді прокоментував акції: „ Авжеж, я ставлюс я до них негативно. Нехай активісти самі підуть попрацюють із лопатами. Якщо їм так потрібен цей підпис, то ми його отримаємо ”. Теж цілком логічно. Якщо мета акції – здобут и підпис київського чиновника, то можна не сумніватис я – він буде. Але чи вартує така гра свічок?

У понеділок наступного тижня, 17 квітня, роботи на площі продовжувались, що спричинило ультиматум „Опори”. Спершу Зиновій Сірик заявив:«Жодних робіт, власне, на площі Ринок сьогодні не відновлюватимуть. Насправді роботи тривають на вулиці Беринди, готують дорогу, яку вже залили бетоном для настилу бруківкою. Це погоджено з археологами, вони вже практично все тут дослідили і не висловлювали жодних зауважень щодо продовження робіт. Ультиматум мене не турбує, якщо хлопці з «Опори» мають намір продовжувати якісь акції непокори, хай спочатку довідаються в археологів, чи справді вони мають зацікавлення у цій частині вулиці Беринди» . У вівторок, 18 квітня, він заявив, що невдовзі керівництво «Украхідпроектреставрації» мало б надіслати проектну документацію на погодження у Державну службу охорони історичної спадщини. «Якщо у нас замало фахівців чи ми їм не довіряємо, то звернемося ще й до київських. Але навряд чи столичні спеціалісти краще знають львівську проблему», – зазначив З. Сірик. Потім він пообіцяв, що надасть письмове розпорядження щодо призупинення робіт. А вже наприкінці робочого дня сенсаційно проголосив , що істотних змін ремонт на площі не принесе. «Не буде помітно змін на краще. Звідки буде покращання, якщо потрібно 4 мільярди, а виділяють лише 100 мільйонів?» – заявив у коментарі ЗІКу пан Сірик. Хоча будівельній організації виділено лише 8 млн для ремонту площі Ринок.

Без п’яти хвилин мер, Андрій Садовий, на жаль, попри залишки “Самопомочі”, яку пан Сірик відверто називав “передвиборною бульбашкою”, поки що не може вирішити цю проблему. Хоча ГМ „Опора” заявляє, що він уже взяв до розгляду їхній відкритий лист. Проте позиція пана Садового може внести чергову неясність у конфлікт. «Це добрий сигнал для Садового, якщо він хоче все привести у законне русло, то цією акцією йому просто допомогли – ми зупинили намагання чиновників викидати намарно міські гроші. Адже Садовий неодноразово заявляв – він бачить площу Ринок пішохідною – без трамваю. То навіщо зараз витрачати кошти й заливати площу бетоном – під трамвайну колію?»,—переконаний голова Координаційної ради Громадського форуму Львова Олег Мацех.

Львівська громада

Поки я стояв на площі Ринок, до мене неодноразово підходили люди різного віку, статі і симпатій. Жіночка у величезному капелюсі, вважаючи, що я – один із активістів „Опори” висловлювала мені підтримку у боротьбі із львівськими бюрократами. Ярослав Климовський, архітектор залізничного району виступав на захист каштанів при міській раді: ”Не дам я сакури тут різні садити! Нехай залишаються каштани!” Його колега, архітектор Михайло Ягольник мав дещо іншу позицію: ”Опорівці” нечітко пояснюють свою позицію. У нас в Україні надто заполітизоване суспільство. Нехай краще проводять боротьбу за зелені насадження”. Противниками акцій переважно є представники старшого покоління. Мабуть, їм до вподоби стратегія боротьби, але аж ніяк не тактика.

P . S .

У середу, 19 квітня, відбулася зустріч представників „Опори” та міської влади. В.о. міського голови Зиновій Сірик попередивив активістів, що він вже звернувся до прокуратури, УВС та суду через незаконне перешкоджання роботам по закриттю водогонів. Чиновники запропонували, а згодом підписали із „Опорою” пакт домовленостей. В них сказано про відновлення робіт на площі Театральній з 15 години середи і дана згода на продовження археологічних розкопок на площі Катедральній до 22 квітня (до 5 травня при несприятливій погоді). На сьогодні заплановані громадські обговорення проекту площі Ринок. Із посмішками на обличчах учасники конфлікту потиснули один одному руки і, мабуть, були задоволені.

Чого не скажеж про робітників на площі Ринок. Вони винайшли нові методи боротьби із “опорівцями”. Оточивши машину із цементом ланцюгом своїх міцних рук, робоча сила не підпускала активістів. Студенти кидались у ноги, а у відповідь отримували копняки.

Опісля збуджена “Опора” накинулась на кран. Вони зачепились за нього наручниками і вже майже звисали в повітрі. Виявилось, що кран переносив пусту бочку…

Володимир САМУСЕНКО, “Ратуша”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *