Минулого четверга Львівська обласна організація Громадянської партії «ПОРА» та ЛКО СПУ повідомили про те, що вони проведуть пікет Львівської обласної ТВК, протестуючи проти фальсифікації результатів виборів в області. Через якийсь час під стінами Львівської ОДА з’явилися намети цих політичних сил.
Як повідомила прес-служба ЛОО „Пора”, підставою для проведення цього акту недовіри до Львівської обласної ТВК є численні факти порушення українського виборчого законодавства, скарги спостерігачів, але основна причина – велика різниця голосів між даними, що оприлюднила ТВК і цифрами, отриманими під час паралельного підрахунку голосів, який проводила Львівська обласна організація Громадянської партії «Пора». Організатори заявили, що мають намір провести попереджувальні акції біля ТВК по всіх районах області.
Одразу за пористами та соціалістами на „помаранчевий майдан” під ЛОДА вийшли і люди із символікою ВО „Свобода”, „Віче”, „Еко+25”, Блоку Юрія Кармазіна, Народного блоку Литвина. Останні надовго не затримались. Репортер “Ратуші” зробив спробу дослідити цілі та прагнення кожного з цих наметів і його мешканців.
Намети „Пори”
Завдячую розмові з Оленою Сільченко, одним із організаторів акції, яка (на відміну від своїх побратимів) розповіла чимало. На запитання, хто фінансує повсталих, пані Олена відповіла дуже коротко – самофінансування: „Це все самофінансування. Ні Київ, ні Америка не давали нам коштів на нашу акцію. Кожен член політради, який підтримує нашу мету, пікет, вважає за потрібне нам допомогти, тому гроші тут на першому місці не фігурують”. Чутки про те, що намети пористи зніматимуть, Олена Сільченко спростувала. „Це неправда. Тому, що ми зняли великий намет є логічне пояснення – в ньому ніхто не жив, а стояти просто так „для краси” ми не будемо. Ми не маємо на меті чинити тиск на обласну раду, наш принцип – не масовість, а якість”, – пояснює пані Олена. У перші дні представники „Пори ” теж били в барабани. Тепер їх не дуже чути. Першість упевнено вибороли перестарілі представники „Свободи”. “Пористи” дотримуються закону України – не порушувати правил громадського порядку вночі. За словами організатора акції, скарг від мешканців, які живуть неподалік, не було…
Що ж до самої ідеї-протесту фальсифікації результатів виборів, то тут основне завдання – вкорінити в менталітет людей, що за правду треба боротися. До 5 квітня намети законно можуть стояти на „майдані”. „Ми згорнемося, щоб не було фарсу, щоб не сходилися бомжі. Згорнемося в той момент, коли зрозуміємо, що цю систему треба змінити зсередини або ж працюватимемо більш радикально”, – додає наприкінці нашої розмови Олена Сільченко.
Намети „Віче”
Там зустрілися ще з однією Оленою – Пономарьовою. На відміну від своєї тезки, пані Олена не є організатором акції, навіть не член партії. Вона – виборець. „Чому ми тут стоїмо? Ми впевнені в масових фальсифікаціях по області, по місту. Наша акція мирна, тиха, спокійна. Не збираємося нікого турбувати, хіба слуг народу, що навпроти нашого табору. Нас підтримують люди із різних районів. Часто приїжджають і говорять про розбіжності в протоколах, коли семеро осіб проголосували за „Віче”, а в протоколі – цифра нуль. Хіба так можна?” – запитує пані Олена. Її обурення викликає й те, що порушувалися елементарні права виборця, відчувався певний дискомфорт через малі приміщення та довжелезні черги. На допомогу прийшли і керівники львівського осередку „Віче”, вони поставили біотуалет, привозять чай, воду, телефонують і просто підтримують. За словами пані Олени, є позов у суді від ЛОДА. У ньому йдеться про те, що пікетувальники заважають працювати чиновникам. Що ж до співпраці зі своїми побратимами на „бойовому полі”, то стосунки у них чудові, вони підтримують одне одного, допомагають, чим можуть. „Якщо відверто, то я цій владі не вірю. Люди вже не вірять у майдан, а для того, аби перестати вірити у президента, залишилося зовсім мало”, – сумно зітхає пані Олена.
Намети ВО “Свобода”
Поспілкуватися з керманичами цієї політичної сили так і не вдалося, тому що вони завжди були на засіданнях ТВК або ж за межами Винниченка, 18. Вдалося дізнатися що впрано б’ють у барабани саме члени комітету “Свободи”, виборці. На перший погляд, літні пані та вже давно не молоді люди чи діти шкільного віку не можуть мати такої сили аби так стукати по бочках, які й є тамтами. Та одна пані із втомою в очах переконує, що вони розчарувались у владі, і підсумувала: “Набридло…”
Намети „Соціалістичної партії”
Тут кореспонденту „Ратуші” довелося спілкуватися із вельми цікавою людиною – паном Кулічковим, другим секретарем Залізничного райкому Соціалістичної партії, повноваженою особою Олександра Мороза в 113-му виборчому окрузі. „Підрахунок голосів, який відбувся на території Львівської області і у самому місту викликає дуже великі сумніви. Під час перегляду голосів на одній із дільниць Львова, відкрили мішок із протоколами, бюлетенями і виявили досить суттєві розбіжності – зникнення понад 140 голосів. Ми вимагаємо переглянути все, перерахувати всі голоси і зробити все так, як має бути, за законом”, – переконує пан Кулічков.
За день до нашої зустрічі із представником соціалістів на “помаранчевому майдані” пройшла акція під їх же егідою – “Похорони чесних виборів”. Видовище, звісно, унікальне. Перед входом в ЛОДА на біле полотно протестанти поставили домовину, у неї поклали ще один сувій, на якому намалювали фігуру людини. Губернатор Олійник на початку цього дійства поспіхом покинув приміщення ЛОДА. Не підтримали акції соціалістів пористи та “Свобода”, а ось “Віче” приєдналося до ходи центральною частиною міста до міської ради. Процесія, попереду якої йшли міцні парубки, що несли труну, йшла повільно. За нею сунув гурт легінів, які були схожі, швидше, на охорону партії, ніж на її членів. Замикала жалобну процесію колона таксистів….
Виглядає, щоправда на те, що вся ця протестна акція… нічого не вирішила. Першим про це натякнув член політради “ПОРИ” Левко Захарчишин: ”…масових порушень, щодо нашої партії ми не виявили”. А чого, питається, стояли? За що боролися, панове?! Не викрили учасники цього заходу і механізму фальсифікацій, чим фактично дали фальсифікаторам карт-бланш чинити так і надалі. А гуркіт бойових тамтамів інколи свідчив не лише про наближення небезпеки, а й про слабкість і невпевненість у власних силах тих, хто переможно б’є у бубни, не вірячи в перемогу.
Оленка КОС, “Ратуша”
