За кілька місяців Львівська обласна рада четвертого демократичного скликання завершує свою каденцію. Позаду гарячі дебати між „НУ” та „СС” і вимушена десятимісячна бездіяльність, безкомпромісні заяви часів Помаранчевої революції і перше позбавлення депутатської недоторканості. І багато-багато іншого…
Усе це залишилося лише надбанням історії. Нині залишилося з’ясувати лише одне – чи вдасться цій неординарній раді гідно завершити свою роботу у той зовсім невеликий часовий відтинок, що їй залишився. Саме з цього ми розпочали свою розмову з головою Львівської обласної ради Михайлом СЕНДАКОМ.
Михайле Дмитровичу, зважаючи на активне включення депутатів у виборчі перегони, чи можемо сподіватись на ефективну діяльність облради в останні п ’ ять місяців її каденції ?
Це насправді надзвичайно актуальне питання. Облрада є найвищим органом на теренах області. Ми прекрасно розуміємо, що з 1 січня 2006 року, коли вступить в дію конституційна реформа, вона стане конституційним і відповідальним органом, якій доручать формувати виконавчий комітет.
Громада вже зачекалася виконання обіцянок, даних перед минулорічними виборами. Люди чекають на покращення соціального і економічного рівня життя. Але нинішня влада свої обіцянки виконує дуже слабо. Не в останню чергу тому, що кадрова політика після Помаранчевої революції на Львівщині була однією з найгірших. При владі повинні бути і патріоти, і професіонали. І при формуванні виконавчої влади після конституційної реформи ми це повинні врахувати.
Не секрет, що є низка сільських голів, які не мають елементарного поняття в тому, що роблять. Вони знають, що таке продати шмат землі, а що робиться в селі – вони не знають. Тому, що в нас не має інституції, яка б готувала кадровий потенціал до органів місцевого самоврядування. Якщо голова адміністрації району призначений за вказівкою адміністрації області, то на громаду дивиться зверху. Йому вішають те, що вигідно керівнику області. Своєю чергою керівник області дивиться, що йому нав’язують з центру, а громада знову залишається осторонь, відірвана від життя і розвитку регіону.
Коли ми йдемо на вибори, то звертаємося до громади і тому з нас можуть питати не верхи, а лише виборці. Потрібен механізм, як відкликати голову сільської, міської, районної, обласної чи Верховної Ради. А зараз не можна відкликати навіть сільського депутата, не кажучи вже про депутата Верховної Ради. Дехто з них просто боїться відпустити владу. Представницька влада від президента повинна бути контролюючою за дотриманням Конституції. І лише тоді я повірю, що буде розвиток регіонів, а влада перейде до громади. А гарант Конституції – Президент. Він і його оточення повинно вести чіткий контроль. Коли є зловживання, керівника потрібно відсторонити від влади. На це є прокуратура й судові органи. Лише таким чином влада справді буде контрольованою народом.
Ви вірите в те, що обласна рада може стати найвпливовішим органом влади в області?
Я можу гарантувати, що доки я буду головою, обласна рада не буде придатком облдержадміністрації. Я перший наголосив (ще губернатору Гладію), що ми будем найвищим органом місцевого самоврядування області. Ми відразу поставили перед собою умови розділити функції, коли побачили зловживання податкової, митниці, міліції, які прикривала адміністрація. Адже це була одна злочинна банда Кучми і його оточення.
Ми оголосили відкриту боротьбу і бачили, як нас підтримують люди. Я із своєю командою об’їздив всю область – від Бродів до Турки. Кримінальним справам, які вікривали проти мене, ніхто не вірив. Можливо, це востаннє народ так щиро довірив нам владу. Ніхто не продався, ніхто не відступив, і ми започаткували майдан у Львові, а не в Києві. А вже в Києві це перетворилося в Всеукраїнське об’єднання. Я думаю, це ввійде в історію, що знову Львівщина зробила дуже великий крок до демократизації. Ющенко і його команда неодноразово приїздили сюди і виступали із трибуни нашої облради. І хочу, щоб заїжджі політики не використовували наш бомонд. Бо ми змінили владу.
Чи не побоюєтесь, що розчаровані результатами діяльності нової влади забудуть про ваші колишні заслуги ? Чи не приведе це до реваншу політичних опонентів Помаранчевої революції ?
Хтось хоче добробуту вже сьогодні, однак це не можливо зробити за кілька місяців. Головне те, що ми маємо народного Президента. Ми повинні любити свого Президента, якого вибороли у важких умовах. Тому в мене єдине прохання – щоб оточення його не підвело. Бо вже зараз є багато представників оточення, які підвели керівника держави. Мені найбільше боляче, що Президентові не дають правдивої інформації про те, що робиться в регіонах. В останню мить у провладний корабель сіли не ті люди і Президенту складно зараз знати думку пересічного громадянина. Але я думаю, що Ющенко мужня і розумна людина, і зробить правильні висновки.
Я особисто вийшов із партії НСНУ не тому, що не поважаю Президента. Просто я не маю спільної дороги із його оточенням, як на столичному рівні, так і в області. Вони зрадили ідеям революції і тому я перейшов у партію “Батьківщина”. Я вірю, що Віктор Андрійович відкине те все ліве оточення і таки прислухається до більшості простого народу.
Боротьба між Тимошенко і Ющенком вигідна тим, хто не хоче Україні добробуту. І я думаю, що Ющенко і Тимошенко переступлять через тимчасові негаразди, об’єднаються до 26 березня, і ці вибори закріплять нашу перемогу. Помаранчева революція була лише першим таймом, другим будуть парламентські вибори.
Як сьогодні виглядає ситуація із фракцією “Батьківщина” в облраді? Хто є її легітимним керівником сьогодні?
У регламенті роботи облради четвертого скликання написано, що ні голова ради, не його заступники не можуть входити до керівних органів фракцій і груп. І тому я не допущу порушення регламенту: Ігор Держко не може бути керівником фракції. Інакше буде протест прокурора. А стосовно фракцій в облраді, то я думаю, що це справа і рішення партії. Є партійна організації “Батьківщини”, є її голова. Я – рядовий член партії і вступив до неї після того, як затвердили списки. Тобто, не заради посади.
Як ви прокоментуєте слова вашого заступника Андрія Парубія, що потрібен мораторій на входження до „помаранчевих” фракцій людей, які колись перебували в “Соціальній справедливості”?
Із самого початку обласна рада складалася із трьох партій: це блок Віктора Ющенка “Наша Україна” – 33 депутати, “Ділова Львівщина” – 28 депутатів і “Соціальна справедливість” (есдеки) – 15-16, решта – позафракційні. Тоді почала діти адмінмашина на чолі із Сергієм Медвечуком: хто проти нас – того треба роздушити разом із сім’єю.
Оцінку давати можна. А для цього треба організувати круглий стіл і дати оцінку кожному депутату зокрема. І окремим депутатам треба набратися сміливості встати на сесії облради і попросити вибачення насамперед перед тими виборцям, що дали їм мандат в руки.
Я не засуджую тих депутатів, які під тиском переходили в “Соціальну справедливість” (більшість з них були представниками державних служб). Але мені прикро, що там були такі яничари, як Дума – начальник пасажирського управління ЛОДА, Мельник – керівник Укртелекому, Сало, який заради того, щоб стати начальником УМВС, продав все. Потім до них наблизилися колишні працівники податкових адміністрацій Золочева, Яворова. Вони готові були продати рідну маму заради посади. І тому варто розрізняти депутатів медведчуківської фракції: одні просто виявились слабохарактерними, інші нищили український народ. Вони тоді відчували, що можуть робити все, що хочуть. Дума розказував, скільки він зібрав грошей на збори підписів проти мене… Давати оцінку зараз не хочу. А ті гроші, які він крав із Медведчуком, нехай віддасть на дороги чи на пожертви.
Чи може бути так, що, умовно, 90 відсотків депутатів теперішньої облради стануть депутатами і наступного скликання?
Умовно все може статися. Якщо взяти інтелект і професійний досвід, то думаю, із чотирьох скликань теперішнє – найперспективніше. Воно пройшло нелегку боротьбу і зуміло зберегти і задати тон для Помаранчевої революції. Навіть позиції голів районних адміністрацій – Комара, Романіва, Шмигельського, Янишина, які відкрито проголосували проти ЄЕП, вже говорить багато. Вони знали, що їх відразу звільнять із роботи, але не зрадили своїх виборців. Хіба це не говорить про професійність, відповідальність і патріотизм. Я думаю, що це перше скликання, яке не було нікому підпорядковане, в доброму розумінні. Я і моя команда (це, насамперед, депутати Комар, Федак, Романів) в найкритичніші моменти знаходили ту кількість голосів, які треба було, щоб прийняти демократичні рішення.
Які політичні бренди, на Вашу думку, стануть пануючими на теперішніх виборах?
Я думаю, що шанси на успіх має багато політичних сил: і партії, які йдуть на вибори самостійно, і ті, які об’єднуватимуться в політичні блоки. До наступної обласної ради прийдуть представники різних партій. Але я б хотів застергти усіх – не повинно повторитися те, що сталося після закінчення революції. Тоді облрадою просто знехтували. Штаб Олійника побоявся авторитету і професійності колективу, який вивів Львівщину в авангард політичного життя країни. І при формуванні нової кадрової політики скористався моментом і незаконно, – в ручному режимі, – призначив виконавчу владу. Я з цим категорично не згідний і тому вийшов із НСНУ. Нам з Олійником не по дорозі.
Я думаю, що найпопулярнішою партією на Львівщині буде БЮТ. Не тому, що я туди пішов, а тому, що я знаю думку простих людей. Блок має перспективу, має свою програму, має улюбленого народом лідера. І хоча найпопулярнішим політиком залишається Президент України, серед партій – це БЮТ. Але я не хотів би, щоб нинішні можновладці прикривались брендом Ющенка, кажучи, що все, що вони роблять злого народові, – це доручення Президента. Просто Віктор Андрійович не знає правди. Те оточення, яке „прилипло” до нього – Порошенко, Червоненко, Третьяков, Олійник – не для українського народу.
Повернемось до завдань, які стоять перед обласною радою в останні місяці її діяльності. Одне з найважливіших рішень, яке має бути затверджене депутатами, – бюджет області на наступний рік. Які пріоритети будуть закладені в ньому?
Найголовніше наше завдання – це безумовно затвердити бюджет області. Не буде такого, що голові облради подобається якийсь голова району і він дає йому більше грошей, а іншому менше. Повторюю, ми поставили всіх у рівні умови. Зараз все залежить від Верховної Ради і мені дуже імпонує, що я перший запропонував “відпустити трохи влади із центру”. Ми всі говоримо про конституційну реформу, про розвиток регіонів. Але знову всі гроші намагаються акумулювати в Києві.
В бюджетному комітеті ВРУ я ініціював ідею, щоб кошти на утримання доріг виділяли з державного в обласний бюджет. І мене підтримало керівництво комітету. Влада в області краще за центр знає, яку дорогу робити: Львів-Сколе, Львів-Стрий чи Львів-Броди. А чиновники сидять у своїх кабінетах і далекі від цих проблем, а до того ж не завжди є професійними. У результаті ми маємо найгірші дороги у всій Україні , хоча межуємо з Євросоюзом.
Це буди одним із основних бюджетних пріоритетів. Інші – максимум уваги медицині, освіті і соціальному захисту, які перебувають у дуже занедбаному стані.
Галина РОСПОПА
