Ще зовсім недавно політологи прогнозували нудні, хоча й запеклі парламентські вибори. Перемога влади сумнівів не викликала. Опозиція трималася на «трьох китах» – КПУ, СДПУ(о) та Партії Регіонів. “Оранжеву” опозицію представляла, хіба що, нечисленна «Пора».
Після голосування по кандидатурі Юрія Єханурова та витиснення Юлії Тимошенко в опозицію спокійний плин політичного життя Україні більше не загрожує. «Меморандум між владою та опозицією» по-новому розподілив основних політичних гравців. Розподіл на владу і «не владу» на даний момент перестав бути актуальним. Політики розділилися на прихильників стабільності та продовжувачів справи революції. Причому склад цих груп півроку назад спрогнозувати було дуже складно.
Нині ситуація розгортається неприємно і для провладного блоку, котрий буде сформований на основі НСНУ, і, навіть в більшому ступені, для політичних партнерів Віктора Януковича. Оскільки блок Юлії Тимошенко буде прагнути розширити свій електоральний ресурс саме в Центрі, на Півдні та Сході України.
Цей вибір можна назвати абсолютно логічним. По-перше, тут є за що поборотися. Крім того, однопартійці Віктора Януковича виявилися слабко пристосованими до життя в опозиції, про що неодноразово заявляв і сам Віктор Федорович. Отже, протестний електорат буде перетікати до більш рішучих та досвідчених опозиціонерів.
Не дивно, що «партія Регіонів» стрімко йде до «комунізму». В тому сенсі, що «Регіони» явно вирішили відібрати в КПУ роль «зручної» опозиції. Вони не менше влади зацікавлені в стабільності, що ґрунтується на певному паритеті сторін. Фактично, це означає, що КПУ втратила свій «хліб».
Петро Симоненко взагалі ніколи не був помічений в бажанні вести свою гру. Жодних ідей з приводу руху країни вперед у нього не було. Петро Миколайович завжди виступав таким, якого ведуть і підігрував більш сильному, тобто, був віддзеркаленням дій влади. Але оскільки зараз Ющенко не хоче з ним домовлятися через абсолютну невиразність нинішньої компартії, КПУ виявилася в ситуації «лікарю, мене всі ігнорують!». Внаслідок чого стратегія партії обвалилася, і вона виявилася на узбіччі.
Есдеки перебувають в опозиції, якщо так можна висловитися, «з особистих причин». З однією лише різницею, що СДПУ(о) досить впевнено почуває себе в своїй нинішній ролі і має намір активно боротися за повернення до влади.
Окремо в цій компанії стоять нові старі опозиціонери з блоку Юлії Тимошенко. Вони повернулися в опозицію не через безвихідь або ж під тиском. Швидше це не було їхнім свідомим рішенням. Вони йшли за вождем, і…прийшли.
ЕПОХА НОПа
Отже, настає епоха нової опозиції. Біло-блакитні зближаються з оранжевими. Оранжеві шукають підтримки серед біло-блакитних. В кольористиці така суміш небажана – отриманий колір називають брудом. Але в політиці не існує неможливих сполучень кольорів.
Більше того, інтереси нових опозиційних гравців багато в чому збігаються. Скажімо, економічна та політична нестабільність в однаковій мірі збільшує передвиборні шанси і комуністів, і соціал-демократів, і команди Юлії Тимошенко. Всі три команди зацікавлені в падінні рейтингу Віктора Януковича та провалі Партії Регіонів. Хіба не схоже на опозиційний блок зі спільними інтересами, спільною аудиторією, спільними ворогами? Дуже навіть схоже!
Розмови про можливий тандем Тимошенко та Медведчука з`явилися ще до того, як прем`єр та президент побили горщики. Сам Віктор Медведчук ще в квітні назвав Юлію Володимирівну «найзагадковішим та непередбачуваним гравцем української політики». І не виключав того, що СДПУ(о) піде на парламентські вибори 2006 року в блоці і з Януковичем, і з Тимошенко.
Але з початком скандалів у владі і підписанням меморандуму «Ющенко-Янукович» соціал-демократи вирішили закріпити за собою колишні кольори – щоб підібрати прихильників «заоранжевілого» союзника.
Ще недавно в інтерв`ю Віктор Медведчук заявляв: “Зарано говорити про якусь конфігурацію майбутнього блоку від опозиції. Переговори ведуться, в тому числі, з нашими давніми партнерами – Партією Регіонів України. І ми цього не приховуємо. Що ж до чуток про перехід Ю.Тимошенко в опозицію і можливість нашого з нею блокування, то сьогодні я не бачу ніяких підстав, щоб такий блок міг відбутися”.
Зараз же і Медведчук і лідер парламентської фракції есдеків Леонід Кравчук в один голос говорять про остаточне та безповоротне рішення не йти на вибори разом з «регіоналами», зате БЮТ все частіше спливає в числі їхніх потенційних союзників.
Ще більш жорстко намагалися дистанціюватися від соціал-демократів революціонери з БЮТ. Ось що сказав радник тоді ще прем`єра Тимошенко – Андрій Шкіль: «Ви вірите в тандем Медведчука та Ющенка? От так само реальний союз Медведчука та Тимошенко». Втім, в той час ніхто не вірив і в тандем Ющенко-Янукович. Але українська політика довела, що вона є мистецтвом неможливого. І тепер партнерство з Медведчуком може стати реальною можливістю Тимошенко на реванш.
ЗОЛОТА АКЦІЯ
В даний момент сама політична ситуація змушує опозиціонерів тримати офіційну дистанцію, і збирати голоси розчарованих всіх кольорів та відтінків. Разом з тим, нова опозиція вже показує ікла: згадати хоча б провал голосування за нового прем`єр-міністра. Це була показова акція – кандидатура Юрія Єханурова влаштовувала багатьох з тих, хто не голосував. В результаті, президент виявився в надзвичайно невигідному становищі – за логікою ситуації він був змушений грати на полі Юлії Тимошенко, і частково за її правилами.
Президент вийшов з цієї ситуації доволі нестандартно, перехопивши ініціативу і домовившись з Віктором Януковичем. Таким чином, «золота акція» комуністів не дісталася амбіційному блоку Юлії Тимошенко, і пішла до жорстко централізованих, а тому більш прогнозованих та зговірливих «регіонів». Але, знову ж таки, це рішення зіграло на руку «непримиренної» опозиції. Послідовники Віктора Федоровича, шоковані «оранжевою» змовою і поступливістю свого лідера, потягнуться в ряди «біло-синіх» соціал-демократів, котрі виявилися більш послідовними прихильниками Януковича, ніж сам Янукович. Чи повірять в оранжево-синю ідею «бажання кращого життя» від Юлії Тимошенко. Схожі настрої спостерігаються і в таборі «помаранчевих».
Правда, на відміну від першого випадку, левову частку «біженців» прийме все-таки блок «української Жанни Д`арк». Недарма Леонід Кравчук заявив з приводу відставки Юлії Тимошенко: «Найбільше та найкраще, в чому проявляє себе Тимошенко – це перебування в опозиції. Вона миттєво реагує на ситуацію – майстер опозиції».
До речі, на останньому, цього разу успішному голосуванні за Юрія Єханурова БЮТ «виділив» новому прем`єру 7 голосів – доволі багато, щоб перебороти опір парламенту і достатньо мало, щоб не викликати відчуття високої популярності прем`єра в новому депутатському корпусі. Якби не голоси Партії Регіонів, ефект «золотої акції» був би повним. На даний момент президент відібрав у фракції БЮТ важіль створення контрольованої екс-прем`єром кризи. Але передвиборна боротьба ще тільки починається.
І новий, хоча й неформальний опозиційний блок – КПУ, СДПУ(о), БЮТ ще може показати себе в усій загрозливій косі. Вибачте, красі.
Григорій КЛЯКСІН, інтернет-видання “Цензор.нет”
