Українська народна партія готова до формування правоцентристської коаліції, до якої, ймовірно, входитимуть НРУ, УРП «Собор», ВО «Свобода». «Ми хочемо дати Україні українську перспективу» – заявив Костенко, фактично озвучивши лозунг, який УНП та об’єднані правоцентристи, не виключено, візьмуть на озброєння під час парламентської кампанії.
Водночас, він відкидає можливість блокування з провладними партіями – Народним Союзом «Наша Україна» та «Батьківщиною», вочевидь, маючи на це свої підстави.
Про останні політичні події в Україні, своє бачення партійного будівництва лідер УНП Юрій Костенко розповів в ексклюзивному інтерв’ю для Західної інформаційної корпорації.
– Пане Юрію, дайте оцінку подій, які відбулися у Верховній Раді перед депутатськими канікулами, зокрема, щодо голосування за «сотівський» пакет законів?
– Я не можу сказати, що Верховна Рада провалила курс Президента на вступ України до Світової організації торгівлі. Верховна Рада ухвалила декілька ключових законів для вступу в СОТ і одним з них є новий митний кодекс. Це ключовий документ, який відкриває шлях Україні до СОТ. Інші проблеми треба врегульовувати через переговори з тими країнами, які мають до нашої країни ті чи інші питання. СОТ — це не тільки торгівля, це й економіка торгівлі. Тому, в цьому сенсі, я хочу сказати, що після початку роботи Верховної Ради восени ті закони, які треба буде ухвалити, ми ухвалимо.
Але я хотів би ще відзначити інше, багато законів, які уряд пропонував у пакеті як «сотівські» закони, не мають жодного відношення до СОТ. Це, наприклад, так званий пакет щодо житлового будівництва. Ми ухвалили нову редакцію житлового кодексу. Всі питання, які стосуються, зокрема і перебудови «хрущовок», на комфортабельне житло (і це, до речі, ініціатива УНП) — вони отримали своє відображення у новому житловому кодексі. Отже, повторюся, багато законів не мають відношення до СОТ.
– Яких змін у роботі парламенту можна очікувати уже восени?
– Зараз багато говорять про нову більшість. Я скажу чесно, як завжди. Я думаю, що це нереалістичне завдання, саме восени, у вересні, коли де-факто розпочинається виборча кампанія, починати формувати нову парламентську більшість.
Нова парламентська більшість дуже просто могла бути сформована у лютому 2005 року після призначення прем’єр-міністра і оголошення нового складу уряду. Саме під цей уряд, який виконуватиме програму Президента і треба було формувати нову парламентську більшість. З іншого боку, я заявляю як голова фракції, що я докладу всіх зусиль, наскільки це від мене буде залежати, щоб така відповідальна більшість постала. Тільки вона має працювати не за телефонними дзвінками, чи з уряду, чи з адміністрації Президента, а за тими нормами і правилами, якими користуються усі парламенти світу демократичних країн. Тобто, неможливо, щоб було таке: вранці треба закон, а ввечері, до прикладу, мені, як голові фракції, дзвонять по телефону і кажуть: «Пане Юрію, завтра треба підтримати такий-то закон». Який закон, куди закон, є процедура розгляду законопроекту. Парламент — це орган, який відповідає за якість законопроекту, тому цю процедуру треба свято виконувати.
– Чим обернеться для України загострення стосунків між парламентом і урядом. І, на Вашу думку, чим завершиться конфлікт Литвина і Тимошенко?
– Будь-яке протистояння уряду і парламенту — в демократичних країнах — веде або до розпуску парламенту, якщо неможлива співпраця двох гілок влади, або до зміни уряду. Це практика світова. Але ми тільки вчимося демократії, тому протистояння між урядом і парламентом призведе тільки до одного: до відсутності ефективної роботи як парламенту, так і уряду. Найбільше заважатиме виборцю ось те протистояння. Тому його треба зупинити і домовитися, що до березня наступного року не заявами маємо обмінюватися, я маю на увазі урядовці і парламентарі, а маємо все-таки щось зробити, аби виборець відчув: прийшла нова політична команда, яка, окрім своїх політичних амбіцій чи інтересів, ще хоч трошки переймається інтересами України та українця. Українська народна партія в цьому диспуті займає власне таку позицію. Я чітко заявив і пані Тимошенко, і пану Литвину – це остання річ писати від імені ради чи від імені уряду заяви з докорами один одному. Ми повинні шукати через компроміси те, що потрібно виробнику, пенсіонеру, лікарю з вчителем.
– Ви вважаєте, що реально дійти порозуміння, зважаючи на початок виборчої кампанії, коли кожен буде робити все можливе для створення позитивного іміджу собі, водночас намагаючись трохи потопити у лайні свого опонента?
– Так, це почалась боротьба, чи вірніше — це прообраз майбутніх політичних баталій на парламентських виборах. Але це тільки прообраз, образ у всій його «неприглядній» красі ми побачимо, на превеликий жаль, з вересня місяця.
– Чи з’явилися нові нюанси щодо обрання віце-спікера. Чи відбуваються консультації, переговори?
– Жодних нових нюансів немає. Не ведуться ні консультації, ні переговори. Депутати зараз гріють, перепрошую, пуза на сонці. Дуже мало депутатів сьогодні займаються роботою. Проте, це можна зрозуміти, адже попереду дуже складний політичний сезон і треба зрозуміти, що депутати теж люди. Але, якщо говорити про керівництво чи фракцій, чи політичних сил, то жодних серйозних переговорів не ведеться. Ми намагаємось, виходячи зі своїх політичних завдань, стати тим центром для переговорів, для консультацій щодо формування правоцентристської коаліції.
– Чим завершилася історія листа чотирьох. Чи була реакція на нього?
– Була. Порошенко на з’їзді відразу ж назвав це зрадою і ще чимось, реакція була дуже бурною. Хоча суть цього листа не в тому, що вже задекларовано новий склад майбутньої коаліції, а в тому, щоб нагадати нашим політичним партнерам, з якими ми працювали разом із 2002 року, що не варто намагатися присвоювати собі все те, що робилося не їхніми руками, а багатьма політичними силами. Це не лише перемога Віктора Андрійовича Ющенка, а це все те, що стосується української справи. Тому не конфронтація, а співпраця допоможе і Народному Союзу «Наша Україна», і іншим політичним силам допомагати Президенту Ющенку робити кращим життя в Україні. Ось суть звернення чи заяви, яке підписав, зокрема, і я.
– Ваше ставлення до адміністративно-територіальної реформи, власне підготовки до впровадження цієї реформи?
– Негативне, негативне, негативне. Тому що це нефаховість, відсутність знань досвіду інших країн, які пройшли цей шлях, і третє, це спроба через адміністративно-територіальну реформу вивести величезну кількість земель для розпродажу. А ми проти цього. Я був членом адміністративно-територіальної комісії три роки і досконало знаю цю тему. Ту комісію очолював екс-президент Кравчук і той досвід інших країн, який ми вивчали, показує, що адміністративно-територіальна реформа робиться як остання частина економічної політики, яку формує держава в нових обставинах. Свого часу так робила Польща. Вона спочатку провела економічну реформу, розкрила виробничий потенціал, тобто створила принципово інші умови для виробничої діяльності. А потім, подивившись, що ще заважає економіці працювати, вона зробила адміністративно-територіальну реформу. Сьогодні робити адміністративно-територіальну реформу без того, що ми ще не побачили, а якою ж є економіка незалежної України, не подумавши, а як же буде той виборець в нових адміністративно-територіальних умовах жити, це, я вважаю, абсолютно позиція нефахова, так щоб не давати інші оцінки.
Я минулого тижня був у рідному селі батьків на Черкащині. Село Лип’янки, мальовниче прекрасне село. До мене першими підійшли бабусі, які не бачили мене десять років, але по телевізору бачили і кажуть: «Ми вас дуже просимо, ми вас благаємо, попросіть Віктора Ющенка ніякої реформи, тої що Безсмертного, не робити, бо ми ж не матимемо зовсім змоги спілкуватися з владою. В нас сьогодні єдиний центр влади – це сільська рада. Вона практично не вирішує жодного питання, але якщо в людини якась трагедія, то дійсно там можна отримати хоч якусь допомогу. А тепер, якщо не буде цієї ради і мені треба буде шукати машину, щоб поїхати за тридцять кілометрів до тої громадської територіальної ради, то як же це буде. Тут навіть доріг немає».
Оце так люди сприймають цю реформу, тому я й кажу, що це і безвідповідальність, і непрофесійність, якщо не говорити про інше.
– Яким є завершення конфлікту, пов’язаного з Василем Червонієм, коли з»їзд НСНУ вимагав його відставки. Адже офіційної відповіді від УНП наразі не було?
– Це виглядає політичним абсурдом і засвідчує незрілість команди, яка сьогодні об’єдналася в Народному Союзі «Наша Україна». Адже в коаліційному уряді (яким є сьогодні уряд України), коли одна політична сила починає ультимативно розмовляти з іншою політичною силою, яка теж є членом коаліції, – це веде, передусім, до розпаду коаліції, тобто розпаду уряду і втрати перспективи для України. Ми це розуміємо, тому так спокійно зреагували на цей безпрецедентний випад проти Української народної партії і нашого представника в органах виконавчої влади. Безпрецедентний, тому що за показниками Рівненська область, а Василь Червоній, насамперед, є головою адміністрації, отже, за показниками Рівненська область суттєво покращила свою виробничу діяльність і сьогодні, з цієї точки зору, до голови ОДА претензій нема. Друга – політична претензія, ніби він комусь перешкоджає формувати партію у Рівненській області, є абсурдною, оскільки Василь Червоній не є головою Рівненської обласної організації УНП. Сьогодні це Сергій Олексіюк. І третій аспект, я дуже добре знаю Рівненську область. Вона дала на виборах президента 1999 року найбільший відсоток голосів за мене. Це надзвичайно патріотична область. Це люди, які розпочинали формування загонів УПА. І ці люди реагують тільки на ідеологічні українські політичні сили. А коли на установчому з’їзді Роман Петрович Безсмертний заявляє, що Народний Союз «Наша Україна» – це партія без ідеології, вірніше він сказав, що вона об’єднує всі ідеології, то на Рівненщині цього не розуміють, там розуміють українську ідеологію, патріотичну ідеологію, а ідеологію всю… Це що також ідеологію тих, хто розстрілював їхніх батьків? Так що питання не в Червонію, а питання в ідеології Народного Союзі, яка є незрозумілою, принаймні, для мешканців Рівненщини.
– Прокоментуйте конфлікт між УНП і НСНУ в Калуші, де місцевий осередок Вашої партії заявив про тиск на членів УНП. Чим зумовлене протистояння і як його вирішувати?
– Таких прикладів багато, але я намагаюся на них не реагувати. Я дійсно хочу щиро побажати Народному Союзу успіхів політичних. Я, як політик з великим стажем націоналіста, розцінюю, що утворилася нормальна ліберальна партія. Тому що здебільшого ті, хто її утворював, мають ліберальні погляди на політику і це підтвердив Роман Безсмертний. І дай Боже цій політичній силі успіху в політичному плаванні. Але я категорично не сприймаю спроб нових партійних керівників, діячів НСНУ — Червоненка, Порошенка, Безсмертного, Мартиненка – як приватизувати всю історію національно-визвольних рухів в Україні, так і спробу стати центром формування політики в незалежній українській державі. Для цього треба пройти ще дуже багато політичних вишколів, кроків і політичних змагань, перш, ніж ти матимеш моральне право претендувати на той центр. Коли ми говоримо, що Українська народна партія сьогодні намагається стати центром формування правоцентристської коаліції, то ми за собою маємо найбільш структуровану політичну силу. Серед правоцентристських партій більш структурованих немає. Це визнають всі: наші друзі запеклі, чи вороги. Тому ми маємо право про це заявляти. Так як і про те, що шістнадцять років ми працюємо на українську державотворчу політику. Ми працюємо, а не наші колеги, які тільки побачили цю політику, коли з’явився на політичному обрію Віктор Андрійович Ющенко і через любов до Ющенка вони намагаються тепер всім сказати, що стали у центрі формування українського світогляду. Треба добитися визнання виборців, а не визнання тієї чи іншої посадової особи.
– Як відбуватиметься блокування УНП в регіонах? У Львові подейкують, що УНП і «Батьківщина» можуть разом піти, принаймні, на вибори мера. Чи розробляється подібна стратегія?
– УНП піде на вибори у складі правоцентристської коаліції, я не конкретизую, які це будуть партії, бо сьогодні тільки ведеться переговорний процес. Так само УНП піде на вибори у місцеві органи влади, у дзеркальному відображенні, іншого бути не може. Ніяких локальних об’єднань, які б не вписувались у загальну ідеологію нашої виборчої роботи, не буде.
– Коли Ви прогнозуєте завершити переговорний процес і сформувати блок. Хто вже чітко Вам відповів: «Так, ми йдемо на вибори разом»?
– Так, як цього вимагає українське законодавство. Остаточно конфігурація блоку буде сформована у жовтні-листопаді.
Я не хочу говорити, хто вже чітко сказав. Хочу сказати, що більша частина, дві третини правоцентристських партій, сьогодні ведуть переговори з нами щодо коаліції.
– Чи Ви на цей час можете спрогнозувати, у якому регіоні наберете найбільше прихильників?
– На цих виборах буде багато несподіванок. І традиційні для нас регіони можуть суттєво поступитися позиціями іншим регіонам України. Ми все для цього робимо, щоб Українська народна партія об’єднала Схід і Захід України.
– Олекса Гудима нещодавно заявив, що ще цього року є можливість визнання УПА воюючою стороною. Чи дійсно це реально?
– Такий закон не проголосує Верховна Рада цього скликання. Це мій прогноз. Може бути проголосована лише одна норма, яка стосується соціального забезпечення вояків ОУН-УПА. Цю пропозицію вніс наш міністр соціальної політики і праці Кириленко, і, якщо уряд підтримає цю пропозицію і внесе як законопроект на розгляд Верховної Ради, то, думаю, що ця норма може бути підтримана.
– Чи не виглядає це дещо недоречно: не визнаючи статусу воюючої сторони, без надання моральної сатисфакції, підтримувати матеріально?
– Я тут хочу трошки заперечити, я багато спілкувався з цими людьми і тут подвійна проблема. Моральна проблема — це один аспект, але ці люди не повинні страждати у соціальному плані за свою позицію. Бо це вже соціальне приниження. І треба бути надциніком, щоб цих людей продовжувати так принижувати. Тому я кажу, виходячи з реалій Верховної Ради, у соціальному плані вона може прийняти таке рішення, а от в політичному цей склад не здатен прийняти подібного рішення.
– Що найбільше стоїть на заваді?
– Незнання історії, заідеологізованість і відсутність української позиції.
Зоряна ОНИШКЕВИЧ, Західна інформаційна корпорація
