ФК “Карпати” наступають на ті самі граблі?

|

„Європейському місту – європейський футбол” – цей неоковирний і претензійний слоган на одній із трибун стадіону „Україна“, за своєю логікою мав би змушувати пишатись за свою команду „європейського” класу вболівальників, а гравців – демонструвати якісний та видовищний футбол. Однак хороша гра стала для глядачів неймовірним делікатесом, майже як мандаринки на Миколая у радянські часи, а команда, яка ще кілька років тому претендувала на місце у трійці кращих клубів суперліги, „впевнено” посідала передостаннє місце турнірної таблиці першої ліги, у п′яти матчах не здобувши жодної перемоги.

Саме безбарвна гра команди в останніх матчах та незадовільні результати клубу стали причиною відставки тренера Валентина Ходукіна. І хоч офіційно „коуч” пішов у відпустку, мало хто сумнівається, що Валентин Ходукін не повернеться на свій пост. Новим керманичем „Карпат” став Юрій Дячук-Ставицький, який досі працював генеральним директором клубу.

Ситуація, що склалася у команді, дедалі більше нагадує тогорічні події. Тоді, нагадаємо, у фатальному для „Карпат” тринадцятому чемпіонаті після перших шести ігор команда набрала 8 очок і трималася у верхній частині турнірного реєстру вищого дивізіону. Але критика з боку почесного президента клубу Петра Димінського на адресу головного керманича Івана Голаца призвела до відставки сербського наставника. Можна неадекватно сприймати рішення Петра Димінського про відставку тренера, котрий готував „Карпати“ до сезону, вже опісля шести турів, але, можливо, на такий крок президента клубу наштовхнули якісь особисті погляди на подальшу футбольну долю клубу чи небажання серба залишатись у Львові. Та й чи міг Петро Петрович передбачити ТАКЕ закінчення сезону?

Так чи інакше до керівництва командою повернулися добре знані фахівці Мирон Маркевич та Юрій Дячук-Ставицький. Їх тренерська програма, зрозуміло, ґрунтувалася на критиці діяльності свого попередника. А саме: а) системи одноразових тренувань, б) дисципліни на полі та в) утисків місцевих футболістів. Такі пертурбації команді на користь не пішли – це очевидно. Й тепер виникає питання: „Чи не наступив на ті ж самі граблі почесний президент клубу і цьогоріч”?

Причини, через які команда завершила виступи у вищій лізі, слід шукати у комплексі. Проти “Карпат”, напевне, зігравло все і поспішні та неправильні діїї керівництва команди протягом сезону, і недостатня психологічна та фізична готовність гравців, і тренерські огріхи. Тим паче, що фінансова спроможність (тренер-іноземець, запрошення нових виконавців) й клас окремих гравці в (здебільшого збірників) не могли викликати сумнівів.

Зараз ми можемо спостерігати такі ж неприємні симптоми у команді. Валентина Ходукіна, що готував колектив до сезону, “сплавляють” після декількох невдалих ігор, не давши часу для реалізації свого бачення гри команди. Безперечно, за результати команди повинен відповідати її тренер, але викликає питання продуманості політики клубу. Здається, що у питаннях клубної політики керівництво вдається до крайнощів . Підтвердження тому – поспішні звільнення та призначення наставників, придбання перед тринадцятою першістю великої кількості гравців, що як заявляв Мирон Маркевич, котрий змінив на тренерському містку Івана Голаца, не відповідали рівню чемпіонату, а тепер продаж усіх лідерів команди. Такі аналогії з провальним тогорічним сезоном мимоволі призводить до думки: „А чи надовго флагман галицького футболу затримається у першій лізі?”

Також причиною невдач, на початку нового сезону, є ротації проведені у міжсезоння та зміна трансферної політики клубу. Колектив покинули багато провідних гравців минулого сезону. Це, безперечно, кращий виконавець минулого сезону у команді Ковальчук, котрий виступатиме у московському „Спартаку”. Даниловський перейшов до лав „Чорноморця”, а Мізін – у київський „Арсенал“, Кабанов захищатиме кольори „Кривбасу”. Також команду покинули Хома, та троє легіонерів – Аньямке, Кіріце, Мікуліч через обмеження на іноземних гравців у першій лізі. Молодь, переважно з „Карпат-2”, на яку робить ставку клуб у цій першості, поки не достає зіграності та досвіду. Як заявив Валентин Ходукін: „Це обдаровані футболісти, проте їм потрібен час щоб відшліфувати свою майстерність.”

Постійні чвари почесного президента ФК „Карпати” з ФФУ теж не приносять команді нічого доброго. Під закінчення другого кола тринадцятого чемпіонату з лав клубу дедалі частіше було можна почути, що безпосередніми причинами деяких поразок були зумисно некваліфіковані дії з боку арбітрів. Мовляв до львівського клубу у ФФУ ставляться упереджено. Також доводилось чути чутки про таємничу „третю“ силу, якій вигідний виліт „Карпат“. На що голова ФФУ Григорій Суркіс у своєму інтерв′ю заявив, що ніхто не створює перепон команді і назвав висловлювання керівництва клубу необ′єктивними і непрофесійними. Складалося враження, що „карпатівці“ відчувши неспроможність довести щось на футбольному полі стали намагатися рятуватися поза ним. Та коли випадки упередженого судівства не були доведені, пригадався вислів про поганого танцюриста і про те, що йому заважає. А погрози „Карпат“ у яких декларувалося, що футбольний клуб вступить у Польську федерацію футболу і розірве відносини з ФФУ, взагалі, можна трактувати як абсурдні. Такі методи боротьби теж не допомагали і перспектива взяти участь у змаганнях першої ліги вимальовувалася ще реальніше. Що й трапилося.

Окрему увагу варто приділити і вболівальникам клубу. Їх від матчу до матчу на трибунах стадіону „Україна“ стає дедалі менше. Крім того ті, що залишалися на трибунах, „підтримують” своїх гравців нецензурними вигуками на їх адресу та образами на кшталт „вівці“ чи „стадо“. На думку багатьох кожен поважаючий себе фан повинен підтримувати своїх улюбленців, бути поруч з командою у найважчі періоди. Тільки таких вболівальників можна назвати справжніми та відданими. Таких у „Карпат“ виявляється небагато. Тому не отримувавши належної підтримки, деморалізована команда втрачала останні надії на збереження прописки у вищому дивізіоні. З іншого боку, яким чином можна привабити уболівальницькі маси на стадіон, якщо немає гри? Симптоматичними для гри команди стали: поганий контроль м′яча у центрі поля, незадовільна гра у нападі (6 забитих голів у другому колі попереднього сезону та 3 у пяти матчах першої ліги) , й адекватна їй гра у захисті ( 19 і 6 пропущених). Ігровий почерк команди не відзначається креативністю. Приємним винятком є останній матч “Карпат” у якому, під керівництвом нового тренера Юрія Дячука-Ставицького, команда здобула першу перемогу у чемпіонаті. “Карпатівці” переграли аутсайдера житомирське “Полісся” на виїзді – 3:1. Це дозволило клубу піднятися з передостанього місця на дванадцяте. Однак стверджувати, що цей матч стане отим проривом до якіснішого футболу, на який сподваються і чекають уболівальники Львова, поки що ніхто не береться. Стабільність є ознакою класу і тому такі прогнози можна буде робити, коли “Карпати” виграють у ще кількох наступних матчах.

Ярослав Біляч

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *