Кому заважає Львівська обласна рада?

Протистояння у Львівській обласній раді досягло свого апогею. Мабуть вперше найвищий представницький орган області опинився перед проблемою позачергового свого переобрання. Сьогодні вже ніхто не може заперечити, що питання про те в якому вигляді перебуває нині місцеве самоврядування – не тільки політичне чи адміністративне. Це – вже проблема суспільна. На прикладі Львівщини вся політична еліта держави повинна остаточно переконатися у необхідності реформування місцевих органів влади.

Те, що у 1994 році намагався започаткувати Л.Кравчук, і що з успіхом невдовзі зліквідував Л.Кучма, максимально централізуючи виконавчу владу, яскраво проявилося у нашому регіоні. Жодна влада (центральна чи регіональна), ні при яких виправдовуючих обставинах не має права нехтувати думкою громади, висловленої на виборах.

Хотів би запропонувати своє бачення тих причин, які призвели до блокування роботи Львівської обласної ради.

Всі, хто пише чи говорить про конфлікт навколо Львівської облради, зосереджують свою увагу в основному на наслідках, а саме: протистоянні М.Сендака і С.Медведчука, чи М.Сендака і депутатської групи “Соціальна справедливість”, чи двох політичних сил “Нашої України” та СДПУ(о).

Візьму на себе сміливість сказати, що основною причиною протистояння є категорична незгода номенклатури виконавчої влади від облдержадміністрації починаючи і аж до Адміністрації Президента із волевиявленням виборців Львівщини. Саме воно було (якщо так можна сказати) матеріалізовано в отриманні „Нашою Україною“ ключових постів у керівництві обласною радою. Не можу погодитись, що СДПУ(о) є вагомою політичною силою на Львівщині. Це скоріше ефективний механізм владної протидії думці громади, виразником якої є політична сила “Наша Україна” з довірою виборців 70%. Комусь є вигідним постійно подавати опонуючими сторонами саме “Нашу Україну” та СДПУ(о). А фактичні режисери протистояння, як завжди, знаходяться в тіні.

Думаю, доцільно проаналізувати причини протистояння в двохрічному екскурсі в минуле в семи фіксованих коротких історичних періодах.

Перший період – квітень 2002 року. Основна подія – обрання головою Львівської обласної ради представника “Нашої України”. Причина конфлікту – головою обрано людину, яка ніколи не належала до номенклатурного середовища влади. Хоч і в “Нашій Україні” були представники номенклатури, влада все-рівно намагалася посадити в крісло голови обласної ради людину повністю їй підконтрольну. Приналежність кандидата до однієї з партій блоку Віктора Ющенка не давало таких гарантій контролю. Саме тому керівником ЛОДА в той час був призначений М.Янків, який сам був яскравим представником номенклатури. Саме він мав забезпечити обрання головою обласної ради депутата з іменем Ігор (його новоспечений губернатор добре знав за спільною працею на ниві виконавчої служби). Висування Янківим свого заступника Анатолія Данилишина мало стати лише тактичним ходом. Однак, з цим завданням надзвичайно амбітний М.Янків не справився. Він не виконав своєї першої обіцянки перед офіційним Києвом, хоча давав стопроцентні гарантії перемоги. Тому він розцінив М.Сендака як особистого опонента і всю свою роботу з обласною радою будував на пошуках недоліків М.Сендака. Однак, Михайло Сендак виявився для губернатора “міцним горішком”.

Другий період – вересень 2002 року. Основна подія – намагання президії обласної ради скликати позачергову сесію з приводу трагічних подій на Скнилівському летовищі. Причина конфлікту – можливість доведення до громадськості області правдивих причин трагедії та ймовірність оприлюднення її винуватців. Цього, до речі, ми не знаємо до сьогоднішнього дня. Треба нагадати всім як тоді особисто С.Медведчук та М.Янків не давали депутатам від груп “Соціальна справедливість” та “Ділова Львівщина” прийняти участь в сесії. Сесія відбулася у формі зборів депутатів обласної ради та депутатів Верховної Ради України. Але рішень депутатський корпус прийняти не міг. Усе це Києвом було записано М.Янківу в актив. На хвилі єйфорії він отримав повторне завдання – в термін до літа наступного року провести заміну керівництва обласної ради.

Третій період – грудень 2002 – січень 2003 року. Основна подія – підготовка й прийняття бюджету Львівської області на 2003 рік. Причина конфлікту – представницька гілка влади на чолі з головою ради М.Сендаком та за активної роботи депутатів фракції “Наша Україна” вимагала від голови ЛОДА М.Янківа та структур облдержадміністрації прозорості у процесі формування бюджету. Чи не вперше радою була поставлена перед облдержадміністрацією категорична вимога – представити усі програми галузевих управлінь, які обов’язково мали бути погоджені профільними комісіями облради. Намагання обласної ради припинити „ручне“ управління бюджетом лише головою ЛОДА змусило виконавчу владу тимчасово відступити від своїх намірів у протистоянні саме задля прийняття бюджету. Необхідно згадати, що саме в цей період голова обласної ради М.Сендак неодноразово наголошував, що він не допустить, щоб обласна рада була структурним підрозділом обласної адміністрації і перетворилася на сліпих виконавців (себто голосувальників) волі виконавчої влади. Звичайно, що це не могло подобатися М.Янківу, його покровителям на вулицях Стрийській у Львові та Банковій у Києві.

Четвертий період – травень 2003 року. Основна подія – проведення сесії, на якій розглядалося питання звіту голови Львівської обласної ради. Причина конфлікту – до кінця весни голові ЛОДА був відведений термін усунення М.Сендака із займаної посади. Через ініціативу депутатів груп “Ділова Львівщина” та “Соціальна справедливість” в порядок денний сесії було включено питання звіту голови облради. Але за наполяганням фракції “Наша Україна” на сесії також розглядалося питання звіту облдержадміністрації за виконання Програми соціально-економічного та культурного розвитку Львівщини за 2002 рік. М.Янків виявився заручником ситуації – відмовитися від розгляду звіту ЛОДА не випадало. Одночасно необхідно було отримати і позитивне голосування за свій звіт. Ця тактична для Янківа пастка обернулася тим, що по звіту ЛОДА було отримано 42 депутатських голоси (більша половина “НУ” та вся група “ДЛ” і жодного (!) голосу з боку “СС”), а по звіту М.Сендака – 72 голоси депутатів. Це означало, що М.Янків свого завдання не виконав. І це вже вдруге! Результат не забарився.

П’ятий період – червень 2003 року. Основна подія – проведення позачергової сесії Львівської обласної ради, на якій засуджено дії центральної влади з відставки голови Львівської облдержадміністрації М.Янківа, прокурора області Б.Ринажевського, начальника УМВСУ у Львівській області В.Рябошапко. Окрім того депутатський корпус знайшов в собі сили назвати головного винуватця у протистоянні в області – Сергія Медведчука. 49 обранців висловили йому недовіру як керівнику ДПА у Львівській області. Але основною причиною конфлікту стало навіть не це, а створення в обласній раді більшості в кількості 55 депутатів. До неї увійшли депутати з фракції “Наша Україна”, групи “Ділова Львівщина” та ряд позафракційних. Ця подія настільки приголомшила центральні органи влади, що за ніч з 6-го на 7-е червня були залучені всі можливі важелі впливу на депутатів-держслужбовців. До Львова терміново прибули куратори з Адміністрації Президента. Зранку 7-го червня 16 депутатів написали заяви про вихід із більшості, в т. ч. 14 депутатів з групи “ДЛ” і 2 депутати з фракції “НУ”, які пізніше змушені були вийти і з фракції. Виконавча влада перелякалася неконтрольованісті обласною радою, яка могла перерости у не контрольованість цілою областю. З цього часу розпочався безпрецедентний „терор“ кожного депутата обласної ради, який входить у фракцію “Наша Україна” чи в “Ділову Львівщину”, але симпатизує настроям виборців Львівщини. Основна міць репресивних дій була скерована звичайно проти голови обласної ради Михайла Сендака.

Шостий період – вересень 2003 року. Основні події – прийняття заяв обласною радою про недопущення входження України в ЄЕП та проведення конституційної реформи з виборами Президента України в парламенті. Основна причина конфлікту – Львівська обласна рада як виразник настроїв виборців Львівщини на їхню вимогу стала на захист Конституції України. Ця позиція депутатського корпусу стала діаметрально протилежною позиції Президента України Л.Кучми. Звичайно, що Адміністрація Президента такого пробачити не могла. І в результаті на другий день без мотивації було звільнено чотирьох найкращих голів райдержадміністрацій області – депутатів Львівської обласної ради: В.Романіва – Сколівська РДА, П.Комара – Жовківська РДА, Я.Янишина – Кам’янко-Бузька РДА та В.Шмігельського – Дрогобицька РДА. Необхідно зазначити, що звільнили цих людей із займаних посад за те, що вони голосували не як голови РДА, а як депутати з тих районів, де виборці вимагали від них такої позиції. Це зайвий раз доводить, що найвищий посадовець району чи області не повинен залежати від волі тільки однієї людини (навіть якщо вона займає найвищу посаду в державі), а виключно від волі виборців, громадян території, якою він управляє.

Останній – сьомий період – грудень 2003 року. Основна подія – прийняття бюджету Львівщини на 2004 рік. Причому наша область зробила це в числі перших на Україні, як цього і вимагає бюджетне законодавство. Цим самим обласна рада зайвий раз підтвердила, що не вона є причиною протистояння в області. Фракція “Наша Україна” майже в повному складі підтримала бюджет, оскільки як і минулого року приймала активну участь в його формуванні. На думку і фракції і керівництва облради тісна співпраця з облдержадміністрацією в плані соціально-економічного та культурного розвитку Львівщини приносить користь громаді області як в економічному так і політичному (стабільність) плані. Але ця співпраця з боку виконавчої влади була тимчасовою, яка переслідувала одну мету – прийняття бюджету, після цього робота обласного парламенту була заблокованою. І подібне триває вже шість місяців. В даний момент заручником такої ситуації опинився вже теперішній голова Львівської облдержадміністрації Олександр Сендега, перед яким стоїть те саме завдання, яке стояло перед М.Янківим – змістити Михайла Сендака, як представника “Нашої України”, кандидат якої є найреальнішим претендентом на перемогу в президентських перегонах восени 2004 року.

Я свідомо наприкінці статті вказую однією з причин протистояння в області за останніх пів року наближення президентських виборів. Виконавча влада чітко знає, що настрої виборців Львівщини є на стороні лідера блоку “Наша Україна” Віктора Ющенка і якщо їй вдасться змістити М.Сендака із займаної посади, то це буде удар і по іміджу В.Ющенка в західних областях України.

З початком 2004 року ще більший тиск відчувають на собі депутати фракції “Наша Україна”, проти яких, рівно ж як і проти голови облради порушено кримінальні справи. Мета одна – залякати непохитних депутатів. Проти тих, хто менш твердіший, або більш залежний за місцем праці робота ведеться методом “пряника”. Наші опоненти пішли далі, вони вирішили методом шантажу та обіцянок розділити фракцію “Наша Україна”, проголосивши тезу: “посада голови обласної ради повинна належати представнику “Нашої України”. Треба відзначити, що ця теза і відповідна робота з депутатами сіє певне сум’яття в депутатському корпусі, особливо серед тих депутатів, у яких великі амбіції та які не можуть розібратися в тактичних хитросплетіннях владних політтехнологів. Тут необхідно застерегти довірливих, що ця влада не є щирою і домовлятися з нею безперспективно. Як тільки вона досягне свого головного завдання, вона з радістю викине використаний матеріал (даруйте за таке порівняння). Ціль у влади на вулиці Банковій одна – усунути представника “Нашої України” від керівництва Львівською обласною радою. І по великому рахунку протистояння сьогодні з Медведчуком тут ні до чого. Він тільки є механізмом досягнення бажаного результату через керовану ним групу “Соціальна справедливість”. А тому домовлятися з депутатами від “СС” можна тільки при одній умові: якщо вони матимуть право приймати рішення.

Сьогодні всі повинні виконати найголовніший обов’язок – прийти на сесію і розглянути виключно господарські питання. Розуміння кожним депутатом зокрема своєї відповідальності за авторитет представницької влади в очах виборців та Львівщини перед цілою Україною не дасть можливості шулерам від влади розтоптати місцеве самоврядування на Львівщині.

Олег Канівець, голова фракції “Наша Україна” у Львівській обласній раді