Центр соціальної підтримки разом із партнерами організували фотопроєкт «Ті, хто є», щоб розповісти історії українців, які зазнали травм через війну та зараз живуть у Львові. Про це Львівському порталу повідомили у Міському центрі підтримки внутрішньо перемішених осіб.
Валентина з Бахмута, Іван з Покровська, Інна з Красногорівки, Максим з Миколаївщини та Євгенія з Новолуганського – учасники фотопроєкту. Через їхні історії організатори прагнуть нагадати, що кожна людина, незалежно від фізичних обмежень, заслуговує на повагу та визнання.
Проєкт також підкреслює, що за кожною історією війни стоїть людина, яка заслуговує на увагу не через її травми, а через те, ким вона є.
78-річна Валентина родом з міста Бахмут Донецької області. Разом з чоловіком до повномасштабного вторгнення займались сільським господарством. Тримали кіз, курей, поросят, гусей, крім цього мали ще великий город, на якому вирощували городину та садовину. Жінка обожнює собачок та котиків. Після смерті чоловіка у 2019 році Валентина жила одна в будинку. Вже під час вторгнення росії вона разом з сусідкою збирали крупи та готували каші для собак та котів, яких залишили їх власники, коли евакуйовувались. Крім цього Валентина піклувалась про старшу від неї на 10 років сусідку.
Так тривало до січня 2023 року. Валентина перебувала у своєму будинку під час чергового обстрілу міста росіянами та ніби відчувала, що потрібно вийти з нього.
«Як тільки вийшла, прилетіло прямо в будинок. Я не пам’ятаю, як опинилась за подвір’ям, біля широкого стовбура абрикоси. До мене підійшла сусідка, побачила, що нога висить на одній шкірі, одразу покликала жінку, яка працює медичною сестрою», – розповідає Валентина.
Жінка перемотала ногу, потім покликали наших військових, які евакуювали її у найближче місто з лікарнею. Потім жінку перевезли у місто Дніпро, а звідти евакуаційним потягом у Львів. Після декількох місяців перебування у міській лікарні, Валентина з донькою поселились в інклюзивний будинок у модульному містечку.
33-річний Іван родом з Покровська Донецької області. З 19 років сумлінно працював шахтарем на рідній Донеччині. Хлопець обожнює спорт та у вільний від роботи час відвідував тренажерний зал. Вже під час повномасштабного вторгнення, навіть під час активізації бойових дій, чоловік не покинув своє ремесло і продовжував працювати в шахті.
У лютому 2023 року стався черговий обстріл міста росіянами.
«Я був на 5 поверсі будинку. Влучання в дім, і на мене завалився дах», – розповідає Іван.
Хлопця одразу доставили у міську лікарню, де надали первинну допомогу. Потім санітарною авіацією до міста Дніпра. Має оперування на хребті. За програмою лікування приїхав до Львова та одразу розпочалась програма активної реабілітації. Після цього Іван разом з мамою поселився в інклюзивний будинок у модульному містечку.
Хлопець пробує себе у різних напрямах, проходив навчання на барбера, але спорт посів важливе місце у житті. Іван вступив в БК «Львівські титани» – це баскетбольна команда на візках. Літом відбулось перше змагання, яке завершилось перемогою їхньої команди.
Інна родом з Красногорівки, що на Донеччині. За освітою вона пекар-кондитер та 13 років пропрацювала на хлібзаводі, п’ять з них працювала старшою зміни. Останні роки перед повномасштабним вторгненням жінка мала власний бізнес – м’ясний магазин на місцевому ринку.
Додам, що Красногорівка – місто на лінії фронту.
«Ми з чоловіком вирішили трохи проїхатись та відпочити, бо його відпустили на декілька днів. Трохи від’їхали від міста і різко стався вибух», – згадує Інна момент з липня 2023 року.
У жінки перелом двох ніг. Згодом евакуаційним потягом Інна приїхала до Львова у лікарню. Була там деякий час, але досі періодично відвідує лікарню, бо потрібна операція.
Інна поселилась в інклюзивний будинок у модульному містечку, з нетерпінням чекає свого одужання, адже хоче стати волонтеркою та допомагати нашим військовим.
37-річний Максим з села Лупареве Миколаївської області. За освітою він кухар, до повномасштабного вторгнення працював і офіціантом, і кухарем, а також робив ремонти.
Квітень 2022 року. Атака російських безпілотників з Херсонської області на найближчі села.
«Разом з дівчиною були на дачі, вийшли на вулицю і прилетів безпілотник, який скинув бомбу. Від вибуху мої ноги висіли на кістці, а дівчина через декілька годин померла», – розповідає Максим.
Цілу ніч чоловік лежав з відірваними ногами, трохи навіть повзав і зміг подзвонити у швидку. На ранок Максима знайшли військові, поставили турнікети та відвезли до блокпоста, бо через сильний обстріл швидка не могла приїхати ближче. Одразу зробили операцію у Миколаєві, а ввечері евакуаційним потягом чоловіка привезли до Львова у госпіталь.
У лікарні Максим був півтора року, а згодом поселився в інклюзивний будинок у модульному містечку.
29-річна Євгенія родом з селища Новолуганське Донецької області. Вона з сім’єю жили у Новолуганському, а згодом, через загострення бойових дій, переїхали у Зайцеве. До повномасштабного вторгнення жінка займалась рукоділлям – виготовляла світильники ручної роботи зі спеціального м’якого матеріалу, який деформується від теплого повітря. Наприклад, для дівчаток – лялька, де з цього матеріалу робилась сукня і додатково прикрашалось, а для хлопців – світильник у вигляді м’яча. Крім цього Євгенія робила ще квіткові композиції.
Літо 2022 року. Євгенія з сім’єю евакуйовуються до Бахмута.
«Доїхали до блокпоста, а на блокпосту підірвалися. Чоловік з’їхав на узбіччя, щоб дати дорогу танку. Після цього побачили світло, а далі стався вибух», – розповідає Євгенія.
У тому місці вже було видно позиції росіян. Чи вони цілили в танк, чи авто наїхало на вибуховий пристрій, жінка не знає. Отямилися вже у лікарні. Їхнє авто відкинуло на заміновану територію. Три години до цього місця не ризикували дістатися сапери. Старша донька загинула, у чоловіка були переломи ніг, Євгенії ампутували руку до кисті, а в молодшого сина після операції на лікті лівої руки зарубцювався нерв. З лікарень усіх разом привезли до Дніпра, а потім до Львова.
Згодом Євгенія з сім’єю поселились у модульному містечку.
Дізнавайтеся першими найважливіші і найцікавіші новини Львова – підписуйтеся на наш Telegram-канал та на сторінку у Facebook.
Фото: Ольга Черниш
Олег Дерев'янко