Вікторія Балицька: «Якщо негайно не почати реанімувати патрульну поліцію, вона загине»

Членкиня комісії із відбору кандидатів на посади поліцейських у патрульній поліції Львівщини Вікторія Балицька про кадровий голод та кризу, що виникла у структурі:

«Люди не хочуть йти працювати в патрульну поліцію, а патрульні поліцейські хочуть йти з поліції. Це глибока і серйозна криза нової Патрульної поліції. А з огляду на величезні очікування суспільства від цього проекту – це катастрофа. Щоразу як хотіла про це написати, стримувалася, бо вважала, що ця інформація деморалізуюча і така, що призведе до ще меншого зацікавлення службою в поліції. Але далі вже нікуди. Якщо негайно не почати реанімувати патрульну, то вона як принципово нове явище в правоохоронній системі загине. А можливо, вже пізно… Там пульс ледве пробивається…

Для тих хто не знає, я – членкиня поліцейської комісії, яка діє в управлінні патрульної поліції Львівської області з літа 2017 року. Ми проводимо співбесіди із кандидатами на посади патрульних поліцейських. За два роки я прослідкувала чітке і стрімке зниження кількості охочих працювати в патрульній поліції. Так-от якщо на початках діяльності нашої комісії (кінець 2017 року) на співбесіду приходило 30-40 людей, то зараз приходить двоє-троє. Із них ми приймаємо 1 або 0… Візьму лише період із початку цього року. Загалом було 10 співбесід. Якщо в січні на співбесіду приходило ще по 6 людей, то в квітні-червні від 1 до 3 людини. В підсумку за перше півріччя 2019 року на співбесіді побувало 36 кандидати: 23 взяли в поліцію, 13-ом відмовили.

Тим часом у Львівській патрульній поліції бракує приблизно 180 людей. Лише цього року звільнилися приблизно 40 патрульних. Більшість – за власним бажанням через незадоволення умовами служби. Тобто прийшло 20, а пішло 40. Голод кадровий! Умовно кажучи, замість шести екіпажів на район Львова працює три. А громадяни нервуються, що поліція довго їде. Скоро її не буде взагалі з такими тенденціями.

Вимоги до кандидатів на співбесіді дуже прості. Здатність до простої комунікації в межах формальної логіки. Щоб могли пояснити, чому хочуть служити в поліції без пафосу, маніпуляцій і щиро. І могли хоча б своїми словами відповісти на прості питання по Закону «Про Національну поліцію».

Так-от на оцей мем «Кого ви там понабирали?» відповідаю: взяли кращих із тих, хто прийшов. А прийшло мало. І знаєте, «далай лами» в патрульну не йдуть, інтелектуали-інтелігенти із блискучим вихованням не йдуть… Приходять прості чоловіки і жінки із стандартними життєвими цінностями, які часто навіть не мають уявлення, чим поліція займається. Тобто, приходили… Тепер і ті не йдуть… Чому не йдуть? Тому що служба в поліції перестала бути привабливою. Вона виглядала перспективною в 2015-му. І ще трохи навіть в 2017-му. Хлопці і дівчата йшли туди з міркувань ідейних, кар’єрних і амбіційних. Але все покотилося на дно. Первинна ідея, на якій ґрунтувалася новостворена патрульна поліція, вже давно розвіялася як дим з IQOS, а кар’єру роблять лише одиниці, і то не завжди заслужено.

Я виділяю кілька проблем, які знищують нову поліцію. Це суб’єктивно, без претензій на істину:

1. Законодавче решето. Закон не дає патрульним достатньо повноважень для здійснення своєї діяльності і достатнього захисту. Частина алгоритмів дій стосовно правопорушень громадян недосконала й зв’язує патрульному руки, дає можливість правопорушнику уникнути відповідальності. З іншого боку – незахищеність патрульних з боку закону. Патрульні уникають застосування жорстких заходів, коли вони виправдані, бо не хочуть ставати фігурантами кримінальних справ щодо перевищення. Відтак перетворюються на «пластмасових» і стають жертвами хамовитих громадян. Це замкнуте коло: громадяни грубіянять патрульним – в тих наростає моральна втома і вигорання,  тоді вони грубіянять громадянам… На виході – взаємна ненависть. Далі – тупик.
2. Зарплата 10-12 тисяч гривень. Це замала оплата праці поліцейського. Це екстремальні умови праці із ризиками для життя. Це важка фізично і морально робота. Емоційне вигорання в патрульних страшне. Це має достойно оплачуватися. Людина має відчувати баланс між вкладеним і отриманим. І саме тут закладені корупційні ризики. Якщо ви годуєте свого сторожового собаку сухарями і водою, то не очікуйте, що він не братиме шматки м’яса з рук злодія. Тому за наявною у мене сукупною інформацією, отриманою від знайомих, зі соцмереж та від самих патрульних, якась частина бере хабарі. Не вимагає. Але бере, якщо дають. А наші громадяни, самі знаєте, як світоглядно люблять підкуп.
3. Умови праці. Не буду зупинятися на витривалості батарей, бодікамер, якості форми, виходу з ладу планшетів і реєстраторів. Будемо вважати це дрібницями. Зосередимося, наприклад, на Пріусах. Хто не знає, це гібриди: можуть працювати як на електриці, так і на пальному. «Істоти» чутливі і вибагливі. Так-от, у львівській патрульній поліції вони майже всі вже повиходили з ладу, частина – побита, якісь взагалі несправні, бо за ними не доглядали належно по кілька років. А ті Пріуси, що ще їздять, – «важко хворі». І вони потенційно небезпечні для життя як патрульних, так і навколишніх. Буває, що в деяких із них вибиває гібридну систему. Тоді комп’ютер видає помилку, яку треба усунути. Інакше продовжувати рух небезпечно, бо все блокується і машина стає некерована.
4. Непрозора кадрова політика. Ну, можливо, комусь прозора, але мені – ні. Я за кілька років існування патрульної поліції так і не зрозуміла, за яким принципом відбувається ротація керівників управління патрульної поліції. В червні 2017 року відбулася «ротація», внаслідок якої якої рокірували незначну кількість керівників по Україні (кілька міст) за незрозумілими критеріями. Тобто системного і масштабного процесу я не помітила… А відсутність зрозумілої кадрової політики демотивує особовий склад і відштовхує від патрульної потенційних працівників.
5. І коротко про показники. Вони ж у різному форматі можуть існувати, і в патрульній вони є. Є рейтинг між областями. Перше, друге, третє і останнє місце. Хто у хвості, той отримує на горіхи від керівництва. А далі, відповідно, наганяї по піраміді вниз. Для людей, які вислужуються, це велика мотивація. Тому кількість складених адмінматеріалів – це не порожній звук».