Голова Регіональної ради підприємців у Львівській області про те, які державні підприємства приватизують на Львівщині та якою має бути приватизація держпідприємств, аби де допустити їх «дерибану»:
«В список приватизації держпідприємств Львівщини включено передовсім підприємства паливно-енергетичного комплексу – вугільні шахти «Межирічанська», «Великомостівська»,«Відродження», «Лісова», «Степова», «Червоноградська», «Зарічна». Усі входять до державного підприємства «Львіввугілля». Проте, на сьогодні ці шахти на різній стадії готовності та не цілком готові до приватизації. До цього переліку також потрапили публічні акціонерні товариства «Укрзахідвуглебуд» та «Львівська вугільна компанія». Це більші і суттєві для економіки регіону підприємства, які складають енергетичну основу паливно-енергетичного сектору Львівщини…
Приватизація сама по собі не може бути відокремленою дією держави, а має стати важливим структурним елементом реформ. Її не потрібно розглядати як можливість щось продати аби виручити кошти. Приватизація має бути направлена на структурні зміни в економіці, для залучення серйозних інвестицій у розвиток цих підприємств, а також підвищення їх конкурентоспроможності шляхом приведення нових приватних власників. Якщо держава піддійте до цього питання з іншою ціллю, то це буде непрофесійно і не дасть ніякого економічного результату…
Кожне підприємство, яке хоче бути перспективним та ефективним, повинно технічно оновлюватися і відповідати світовим технологічним і екологічним тенденціям, тобто рухатися вперед, як це робиться у великих технічно-промислових країнах. Підтримка державних підприємств потребує вкладання бюджетних коштів. На жаль, сьогодні бюджет України не має таких ресурсів, які можна б було скерувати на підтримку. Відтак тримати у державній власності підприємства, які приречені на животіння чи вимагають ресурсів для розвитку – недоцільно.
У приватних руках процес управління завше ефективніший за державний. У таких підприємствах більше мотивації для менеджменту, інвестицій і т. д… Важливо у інвестиційному документі враховувати борги підприємств, зокрема, з виплати зарплат і перед податковими органами, адже покупець бере їх «на свої плечі»…
Усі вимоги необхідно закладати у обов’язковий пакет жорстких інвестиційних зобов’язань… На жаль, наразі не бачу в України таких планів. Це переважно спроби закрити діру у бюджеті за рахунок продажу державних підприємств і майна, і ніяких гарантій для розвитку…
Маємо усвідомити, що головне у питанні приватизації державних підприємств – інвестиційний пакет, а питання ціни приватизації є вторинним. Висока ціна відлякує інвестора, адже він розраховує на бізнес-план і термін окупності. Якщо витиснути з інвестора по-максимуму коштів на стадії приватизації активів, то нема сенсу і можливостей очікувати та вимагати інвестицій у розвиток.
Уся користь від приватизації залежить від якісної політики та умов, які можна запропонувати майбутньому інвестору…
Детальніше читайте у матеріалі Львівського порталу: Велика приватизація 2016. Які держпідприємства Львівщини підуть з-під молотка.
