Історія творення в Україні потужної правої сили сягає початків нашої новітньої незалежності. Роздрібленість націонал-демократів в останні 15 років була яскравою ілюстрацією приказки про двох українців і трьох гетьманів. Утім, 2002-го року ситуація, здавалося б, почала виправлятися. З`явився мегапроект “Наша Україна”, де з поміж інших знайшли прихисток і НРУ, і КУН, і УНП, і ПРП – сиріч увесь цвіт українського правоцентризму.
Привівши у 2004-ому на трон Президента, вже через два роки блок посипався. Причини відомі і давно проаналізовані. А після останніх парламентсько-урядових подій існування “Нашої України” навіть у ліберальному ідеологічному форматі, викликає великі сумніви, у тім числі й у її членів, як от НРУ, ХДС, частини НСНУ.
Святе місце порожнім буває
Як наслідок, на сьогоднішній день на правому фронті вітчизняної політики утворилася доволі суттєва ніша. Відчуваючи важливість моменту, значно оживилися партії, які залишилися поза парламентом — УНП, ПРП, “Свобода”. Дедалі гучніше незадоволення позицією нашоукраїнських вождів висловлюють рухівці та християнські-демократи. У всіх із перелічених сил, а також у “ПОРИ”, яку назвати право-центристською силою можна хіба умовно, сьогодні залишається не так вже й багато шляхів, якими вони можуть добрести до Верховної Ради у 2011 році.
Перший шлях — йти у фарватері тих “любих друзів” із НСНУ, котрі учора переграли самих себе, проголосували за прем`єра Януковича, а завтра готові працювати у широкій коаліції з Партією Регіонів і комуністами. Очевидно, що такий шлях для переважної більшості націонал-демократів – неприпустимий. Другий варіанти – причепити свої партійні вагони до локомотиву, яким керує Юлія Тимошенко. Такий розвиток політичної кар`єри теж мало гріє нацдемів. По-перше, гуртожиток під назвою БЮТ аж ніяк не зарахуєш до ідеологічної сили, по-друге авторитаризм Юлії Володимирівни (не важливо, в даному разі, виправданий чи ні) жодним чином не сприятиме розбудові тієї чи іншої партії, яка спокуситься на входження до блоку. Леді Ю не потрібні партії. Їй потрібні люди. Програма партії — це її слова, статут – це її емоції, а люди – її солдати, збиті в опереткові партійні полки, які вона, наче Наполеон, кидатиме у бої в парламенті та на Майданах.
Третій варіант – далі мешкати в окремих квартирах і з них же поодинці вирушати на черговий виборчий герць – такий же неефективний, як і перші два. Як засвідчила остання парламентська кампанія, самотнім вовкам у великій політиці робити нічого. Отож, залишається третій шлях – об`єднати зусилля у єдиній потужній правій партії чи національно-демократичному мегаблоці, де не буде ані бютівських космополітів, ані нашоукраїнських лібералів.
Привид правиці витає над Україною
“На сьогодні відбулося декілька круглих столів з представниками національно-демократичних сил. Це дозволяє говорити, що восени вдасться організаційно оформити національно-патріотичний фронт,” – оптимістично запевнив голова УНП Юрій Костенко під час прес-конференції 10 серпня. Він наголосив, що є прихильником об`єднання на ідеологічній основі, тому вважає, що на вибори слід формувати команду з національно-демократичних партій. Лідер УНП наголосив на важливості формування в Україні конкурентоспроможної правої сили. “Це диктується вимогами часу. Жодного разу в парламенті не було національно-демократичної більшості, а, відповідно, національно-демократичного уряду”, — вважає Юрій Костенко. На його думку, “процес об`днання правих може відбуватися як у формі коаліції, так і у формі укрупнення правих партій”.
До створення правої коаліції УНП закликало ще напередодні виборів, однак НРУ, КУН і ПРП, які були головними адресатами таких звернень, на них не відреагували. А “Свобода”, яка теоретично готова була на блок із УНП виявилася для костенківців “малим пивом” з великими амбіціями Олега Тягнибока. Уже після виборів про утворення правиці заговорили і в НРУ, а останнім часом дедалі гучніше лунають заяви про утворення націонал-демократичної партії від одного з фронтменів нині ще існуючого блоку “Наша Україна” Миколи Катеринчука.
Проте вже сьогодні відчутно помітна різниця у засадах, на яких різні політики готові будувати свою правицю. Цілком логічно, що своєрідним дискусійним центром став Львів, який традиційно є продуцентом тих чи інших правих ідей.
Так, голова обласної організації партії “Реформи і порядок” Тарас Стецьків заявив днями, що восени з`явиться новий громадянський рух. Він, на думку Тараса Степановича мав би початися як масовий громадянський проект із самих низів, втягнути ПРП, „Пору”, УНП, позапартійних політиків, а також “кращих людей” „Нашої України ”. Серед “кращих” Тарас Стецьків називає В`ячеслава Кириленка та Миколу Катеринчука. Відтак зрозуміло, що йдеться про вже згадану вище силу, про яку неодноразово говорив сам Катеринчук.
Щоправда, заяви Стецьківа наразі виглядають надто оптимістичними, принаймні щодо тієї частини, де він перелічує потенційних партнерів. Тим більше, що Тарас Степанович суперечить сам собі. Називаючи УНП, як можливого члена “громадянського руху” (читай партії Катеринчука), Стецьків уточняє, що це жодним чином не правиця, яку декларує Юрій Костенко.
Загалом слід відзначити, що об`єднавчі ідеї Катеринчука-Стецьківа у Галицькій столиці були сприйняті доволі насторожено. Враховуючи, що створювакти правицю без перспектив залучити електорат Львівщини і Західного регіону загалом — більше схоже на політичну мастурбацію. Достеменно не відомо, як переговорний процес розвиватиметься далі, однак сьогодні треба констатувати, що пробна зернина, кинута Стецьківим у благодатну галицьку землю, залишилася не политою іншими політиками.
Лідер фракції УНП в облраді Олекса Гудима одразу після заяви Стецьківа висловив категоричне “фе” будь-якій правиці, якщо туди увійдуть “кращі люди” з “Нашої України”. „На відміну від Тараса Стецьківа, я не маю ілюзії щодо створення нової політичної сили, коли в Україні є близько 150 партій та блоків, – наголосив Олекса Гудима. – Я маю на увазі об’єднання всіх демократичних партій в опозиційний блок, який врешті-решт, звичайно, мав би завершитися утворенням перед наступними виборами потужної коаліції”, — заявив Олекса Гудима “Львівському порталу”.
Але основну причину неможливості такого альянсу Гудима вбачає в ідеологічній несумісності. Аналогічної думки дотримуються й окремі члени “Пори”, в яких існує й особиста несумісність із Тарасом Стецьківим, що зародилася ще під час виборчої кампанії, коли “Пора” з ПРП, йдучи єдиним блоком у Верховну Раду, так і не дійшли порозуміння на Львівщині. Про необхідність ідеологічної сумісності говорить й Олег Тягнибок, чия “Свобода” ще не визначилася, хто їм ближче — правиця у варіанті Костенка чи громадянський рух у форматі Катеринчука-Стецьківа.
Свої “п`ять копійок” у будівництво націонал-демократичного гуртожитку вставила у Львівська обласна організація НРУ. Щоправда, на відміну від потенційних соратників, конкретики у рухівців наразі немає. У своїй недавній заяві
ЛКО НРУ закликала усі національно-демократичні сили, представлені в усіх регіонах та на усіх рівнях, негайно розпочати процес об`єднання в єдину потужну національне-демократичну політичну силу, „бо тільки так можна протистояти силам реваншу, запобігти руйнації України та зберегти нашу національну самоідентичність”.
Ідеї – наші, гроші – ваші
Говорячи про утворення тієї чи іншої політичної сили, не слід забувати про те, що будь-яка партія повинна мати три складові: робочі коники і масовка (рядові члени), фронтмени (публічні політики) і матеріальні донори (фінансисти). Щоб не думала перша категорія партійців, які б заяви не робили фронтмени, все це не буде варта виїденого яйця, якщо не буде досягнуто порозуміння партійних фінансистів. Отут уже важче.
Несподівано різке несприйняття проекту озвученого на наших теренах Тарасом Стецьківим проекту Катеринчука можна пояснити тим, що останній, а особливо співідеолог нового утворення Руслан Князевич у свідомості багатьох політиків асоціюються не з ким іншим, як з одіозним Петром Порошенком. Цілком природньо, що не досягши бажаного результату у різношерстних лавах НСНУ і “Нашої України” Петро Олексійович повважав за доцільне утворити нову партію, засобом якої зміг би ефективніше лобіювати свої політичні та економічні інтереси, не обов`язково виходячи при цьому на передній план.
Зрозуміло, що партія із запахом шоколаду “Roshen” не спокусить політичний нюх добродіїв із УНП, НРУ тощо. Тим більше, що у них, так би мовити, і свої “дідусі” на банкнотній фабриці. За УНП, скажімо, нинішій керівник “ДУСі” і власник бренду “Наша Ряба” Ігор Тарасюк, батько “Оболоні” Олександр Слободян та низка іншого поважного бізнесу. Проте все це може виявитися копійками порівняно із вливаннями, які може зробити в партію Індустріальний Союз Донбасу. Принаймні, чотири роки вуличної боротьби, яку обіцяє лідер партії Юрій Костенко, — справа архивитратна. Тому, власне і заслуговує на увагу версія про симпатії до УНП з боку пана Тарути. Зрештою, своїх людей у Донецьку партя має вже не перший рік. Скажімо, під №7 у списку блоку Костенка-Плюща до Верховної Ради балотувався Олександр Клименко, заступник голови Донецької облдержадміністрації, знайомець керівників ІСД.
У такому разі цілком можливою видається більш тісна співпраця УНП із ВО “Свобода”. Адже відомо про добрі стосунки Олега Тягнибока із Петром Димінським. А останій своєю чергою вже має досвід спільної із ІСД підтримки порлітичного проекту. “ЕКО+25%” у парламент хоч і не потрапило, але шуму трохи наробило, та й у місцеві ради трохи своїх членів повсаджувало.
Щодо КУНу, то він цілком і повністю залежатиме від волі свого голови і свого генерального фінансиста Олексія Івченка. Отож, малоймовірно, що ця колись порівняно потужна на Заході країни партія зробить крен у бік якої-небудь опозиції. Принамні, доки Івченко залишатиметься радником Президента і викликатиме у нього довіру.
Не треба забувати і про існування політичних і бізнесових інтересів трохи потріпаного помаранчевою революцією, однак і далі мобільного та прагматичного Віктора Пінчука. На минулих виборах люди, пов`язані із ним, йшли у Верховну Раду за різними списками, найяскравіші з яких “Віче” та “Пора”-ПРП (у прохідній частині був топ-менеджер медійних проектів Пінчука екс-львів`янин Олександр Богуцький). Власне поява в одній із нових політичних сил (ймовірніше, це може бути партія Катеринчука) людей із “списків Пінчука” може засвідчити правдивість існуючої версії про плани бізнесово-політичної співпраці Пінчука та Порошенка.
Роман Онишкевич