Минув рік, а докори сумління не дають їй спокою до сьогодні. Активна учасниця Євромайдану, співачка Руслана на зустрічі зі студентами Українського католицького університету зізналася, що картає себе за легковажність, коли не повірила попередженням про розгін Майдану у ніч на 30-те листопада. Власне, це було перше, про що її запитали студенти у Львові. Загалом говорили довго і дуже відверто. Зачепили війну, поїздку на Донбас, зустріч з терористом Захарченком, зневіру і… відповідальність. Львівський портал записав відповіді співачки на найгостріші запитання львівських студентів.
Про Майдан
Якось спіймала себе на думці, що маю певні комплекси через те, що залишила студентів в ту ніч (ніч першого розгону Майдану – ред.). Відчуваю провину, що тоді серйозно не поставилася до цих попереджень. Сприймала їх, як якісь маневри, спроби залякати. Бо багато-хто приходив і казав, що буде розгін. Це була моя легковажність… Перші смс про те, що на Майдані б’ють людей, почали приходити о четвертій ранку. В одному з них було: «Дякуємо за танці і за кийки»… Та ніч навчила мене маже всьому.
Про зневіру
Коли мені кажуть, що багато людей зневірюються, а хтось навіть питається – навіщо знову приходити на Майдан, я кажу, що у мене мотивація одна. Не треба чекати, коли ситуація буде такою, що йти уже буде нікуди.
Про радикалізм
Окрім зневіри, зараз помічаю іншу крайність – гіперактивність. Нам конче треба щось з тим робити, бо люди починають вигадувати якісь «смітники». Це мені не подобається, це не добре. Я бачу нашу країну цивілізованою країною, яка прагне в Європу і яка є Європою, тому смітники нам не підходять. Хоча емоції людей можна зрозуміти…
Про війну
Тема війни для мене зраз найважливіша. Постійно задаю собі питання – хто і як її зупинить? Як нам зупинити агресію Путіна, яка уже зашкалює? Усі бачать, що ця людина налаштована воювати. Він постійно це демонструє, нічого його не стримує. Йому щоразу малюють червону смугу, яку він переходить. Йому кажуть, що так не добре і малюють нову, але він йде далі…
Тому зараз важливо не розпорошуватися. Визначити стратегічні питання, на які постійно шукати відповіді. Слід пам’ятати, що нас підштовхують до того, щоб ми звернули зі шляху. Замість того, щоб думати, як зупинити війну, ми півгодини в прямому ефірі обговорюємо мешти Ляшка. Це абсурд.
І ще одне – нас намагаються розсварити. Ви собі не уявляєте, як майстерно в цьому напрямку працює агентура і спецслужби. Ворогу вигідно утримувати цілу армію людей, щоб вони поширювали чутки і сварили активістів по всьому світу. Кремль шикарно володіє цими технологіями, вони в цьому – чемпіони. До мене теж приходили, намагалися розповісти негарні речі абсолютно про всіх.
Про зустріч з терористом
Під час зустрічі із Захарченком найбільше мене вразило те, що він попросив передати, що ми не вороги і що вони не хочуть стріляти. Коли я їхала на Донбас, то думала, що побачу звірів з рогами і копитами. Я собі моделювала поведінку, як буду з ними спілкуватися, що навіть не підніматиму до них очей. Готувалася до того, що мене можуть взяти в полон і думала собі, що їсти не попрошу… Приїжджаю, а мене питають:
– Чи можна з вами сфотографуватися?
– Та боронь Боже. Ви що? Збожеволіли?
– А автограф?
– Ні в якому разі.
– А ми були на вашому концерті…
– Та ну, навіть не згадуйте…
Потім мене відвезли до наших полонених хлопців, дозволили з ними побути, заспокоїти. Тоді нам вдалося домовитись, що їх перестануть катувати… Правда, у них (терористів – ред..) погано з субординацією. Не думайте, що там хтось сказав, і всі послухали…
ДНР і ЛНР – це, справді, проект Кремля. Тут і говорити нема про що. Але, коли я зустрілася зі Захарченком і його оточенням, то це були донецькі. Вони знали мене, серед них навіть опинився мій знайомий. Уявляєте?
Тому потім я зробила те, що мала зробити. Усю ситуацію, що побачила, відтворила на прес-конференції. Можливо казати фразу, що «Захарченко мене почув, а Порошенко – ні» не треба було. Це були емоції. Це було недипломатично і неправильно щодо багатьох речей. Ви повинні мені просто пробачити. Але правда від цього нікуди не ділася.
Донбас я не ідеалізую і не виправдовую. Адже те, що зараз відбувається, – це все через терористів. Вони зброю взяли. Ми на Майдані зброї не брали, а вони взяли. Хоча їм нічого не загрожувало. У цьому їхня помилка. Ідею треба відстоювати, захищати. І, до речі, Захарченку я говорила такі речі в очі. Дивуюся, що він відпустив мене живою. Я розуміла, якщо всього не скажу, у нього не буде шансів почути правду про те, як зараз сприймають Донбас і ситуацію, в якій ми всі опинилися.
Про владу
Після цієї прес-конференції (про зустріч із Захарченком – ред.) мене так залякали. На мене стільки було наїздів, що я подумала: «От, що таке сказати правду, коли ніхто її не очікує почути».
Більше того, я дізналася від Захарченка стратегічну інформацію, яку в Адміністрації Президента ніхто навіть не захотів почути. А це стосувалося безпеки держави. Тоді у мене був крик душі. За три дні до Іловайська я стояла перед Адміністрацією Президента, але мене до нього не впустили. Охоронці запитали, що ми «проплачені» тут робимо. Це я проплачена?
Я нічого не маю проти Порошенка. Я з ним з перших днів на Майдані. Я буду його підтримувати навіть тоді, коли він наробить дуже багато помилок. Це наш президент. Крапка.
Про незалежність
Вважаю, що смерть грузинського реформатора Кахи Бендукідзе відкинула нас на 10 років назад. Інколи, коли я з ним спілкувалася, у мене складалося враження, що процвітаюча Україна йому потрібна більше, ніж нам самим. Він так часто приїжджав у Київ і розповідав, що і як робити. Одного разу запитав мене, а хто у вас камікадзе? Каха казав, що треба змінювати ціни на газ. Але хто готовий це зробити? Також він зазначав, що поки будуть субсидії на газ, поки він буде текти, як вода, то залежність і корупційні схеми продовжуватимуться.
Це непопулярне рішення. У нас немає людей, які відважаться це зробити. Вони будуть губити рейтинг і будуть боятися. Запам’ятайте – усі потрібні нам рішення – непопулярні. І вони мають виходити від нас. Ми маємо їх забезпечувати, бо політики самі не візьмуть на себе цю відповідальність.
Галина ЖАГАЛЯК, Львівський портал