Одномандатний виборчий округ №125
місто Старий Самбір, місто Самбір, Сколівський, Старосамбірський, Турківський райони, частина Самбірського району.
Діючий депутат – Андрій Тягнибок (ВО «Свобода»)
Інтрига перегонів на парламентських виборах 2012-го року у 125-му окрузі зберігалася практично до самого кінця. Фактично це був двобій двох сильних правих кандидатів, за кожним з яких стояли власні політичні зв’язки та потужна фінансова підтримка. Вирішальною виявилася, зрештою, як і на багатьох інших округах на Львівщині, підтримка об’єднаної опозиції. Її отримав кандидат від ВО «Свобода» Андрій Тягнибок. Це і забезпечило йому перемогу над представником Конгресу українських націоналістів, прикарпатським олігархом Андрієм Лопушанським, який, за результатами перегонів, посів почесне друге місце. Вочевидь, цього року він неодмінного спробує взяти реванш. Обидва опоненти знову вступають у бій, але вже за умови трохи іншої політичної ситуації, а відповідно, й іншого настрою електорату. Крім того, не варто недооцінювати й інших претендентів. Цього року за мандат народного депутата в окрузі №125 вирішили поборотися: дипломат, працівник митниці, сотник Майдану і «газовий барон».
Андрій Тягнибок – 41 рік, народний депутат України. Висунутий ВО «Свобода».
Андрій Тягнибок є молодшим братом лідера партії «Свобода» Олега Тягнибока. Менш відомий і менш публічний. З тіні старшого брата уперше виглянув чотири роки тому, коли став депутатом Львівської обласної ради.
Через два роки його висунули, як єдиного кандидата від об`єднаної опозиції, на парламентських виборах по одномандатному виборчому округу № 125. Бренд «єдиного і узгодженого» та уже відоме прізвище забезпечили Андрію Тягнибоку перемогу над місцевим олігархом, представником Конгресу українських націоналістів, колишнім першим заступником НАК “Нафтогаз” Андрієм Лопушанським. Нагадаємо, тоді за Андрія Тягнибока проголосували 35,61% виборців. На кілька відсотків, фактично дихаючи в спину переможцю, від А.Тягнибока відстав А.Лопушанський з підтримкою в 27,67% виборців.
Ставши нардепом, Андрій Тягнибок відзначився у перший же день роботи новообраної Верховної Ради. 12 грудня 2012 року він власноручно зрізав довкола будівлі українського парламенту паркан, встановлений режимом Януковича.
Наприкінці літа цього року вирушив у зону АТО у складі передової групи батальйону особливого призначення «Січ». Це власний добровольчий батальйон партії «Свобода» – переважаючу більшість особового складу «Січі» формують саме члени цієї партії. Факт, коли чинний депутат-мажоритарник служить в АТО, є доволі рідкісним. Відтак аналітики прогнозують, що це може стати важливим козирем, який забезпечить А.Тягнибоку його другу перемогу на 125-му окрузі.
За освітою Андрій Тягнибок є юристом та істориком. Обидві вищі освіти здобував у Львівському університеті ім.І.Франка. Утім за фахом не працював. З 1996 року був працевлаштований у ТзОВ «Аптека матері і дитини», з 2000 року — став його комерційним директором. З 2011-го року до обрання народним депутатом фігурував як директор ТзОВ «Комплект Груп», яке спеціалізується на гуртовому продажі віконних профілів.
Відомо, що в юності А.Тягнибок був членом Організації української молоді «Спадщина», яка займалася відновленням могил Січових Стрільців та воїнів УПА. Також у «Свободі» розповідають, що А.Тягнибок брав участь у студентському голодуванні в Києві, яке увійшло в історію як Революція на граніті.
Членом Всеукраїнського об`єднання «Свобода» (тоді ще Соціал-Національної партії України) є з 91-го року. Сьогодні А.Тягнибок входить до обласного комітету партії, відповідає за партійну дисципліну та безпеку.
Андрій Лопушанський – 52 роки, екс-перший заступник голови правління НАК «Нафтогаз України». Самовисуванець
Його називають одним з найбільших багатіїв Прикарпаття. Андрій Лопушанський є засновником та головою спостережної ради ТОВ “Роял Хоспітеліті Груп” (Royal Hospitality Group), яке займається готельним бізнесом. Бренд “ROYAL HOTELS & SPA RESORTS” об`єднує мережу готелів у кількох містах України: санаторно-курортний комплекс “Luxury Resort” в Трускавці, “Royal Hotel & Beauty Club De Paris” в Києві, “Royal Park Hotel” у Криму та “Royal Village Resorts” в Буковелі.
Також А.Лопушанський є співзасновником ЗАТ «Добромиль», яке займається виробництвом хімічної продукції для промислових цілей. «Добромиль» – це ДП «Карбон» (Львівська область, Сокальський завод хімічних волокон) і «Новороздольський завод фунгіцидів» (Львівська область, виробництво синтетичного каучуку й побутової хімії). Останній був утворений на потужностях гірничо-хімічного держпідприємства «Сірка», що спеціалізувалося на видобутку сірки й виробництві фосфатних добрив. Потім завод зробили банкрутом, а «Добромиль» виступив покупцем його майна. Окрім цього, кажуть, що ЗАТ «Добромиль» має інтереси в електроенергетиці — воно начебто володіє розподільчими мережами в Івано-Франківській області.
Останні дев’ять років Андрій Лопушанський був першим заступником голови правління НАК “Нафтогаз України”. У червні цього року Прем`єр-міністр України Арсеній Яценюк звільнив його з посади «у зв’язку з нез’явленням на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд». У «Нафтогазі» Андрій Лопушанський працював з часів, коли компанією керував його кум та бізнес-партнер, скандально відомий Олексій Івченко, у народі названий «Льоша-мерседес» – через свою пристрасть до дорогих автомобілів. За часів правління Януковича, А.Лопушанський пішов у відпустку по догляду за дитиною. Під час виборчої кампанії 2012-го року до парламенту України свій декрет пояснював виборцям тим, що не хоче співпрацювати зі злочинною владою. У 2014 році з Андрієм Лопушанським не захотів мати справу вже новий український уряд.
На посаді першого заступника голови правління НАК “Нафтогаз України” Андрій Лопушанський запам’ятався тим, що наполегливо переконував українців у перевагах присутності на вітчизняному ринку постачальника російського газу – компанії RosUkrEnergo.
Андрій Лопушанський уже був народним депутатом. У 2006-му році його обрали за списками блоку «Наша Україна». Балотувався у нардепи і у 2012 році як мажоритарник у 125-му окрузі. Незважаючи на те, що тоді йому пророкували перемогу, виборчі перегони програв. На кілька відсотків поступився представнику «Свободи», кандидату від об’єднаної опозиції Андрієві Тягнибоку.
Під час парламентської кампанії 2012-го року Андрія Лопушанського звинувачували у непрямому підкупі електорату – за те, що незадовго до виборів дарував медичне обладнання лікарні, фінансував усілякі мистецькі акції та, де тільки можна, відкривав пам’ятники Степанові Бандері. Створювати імідж мецената кандидату допомагав тоді і допомагає сьогодні власний благодійний фонд, який так і називається: «Благодійний фонд Андрія Лопушанського».
Цей кандидат є членом і одним з основних фінансистів колись популярної на Львівщині партії – Конгресу українських націоналістів. Сьогодні політична сила Ярослави Стецько практично не має ніякого впливу, і, власне, у марнуванні її потенціалу частково звинувачують і А.Лопушанського. Йому найчастіше закидають, що під пеленою патріотизму він вміло маскує своє блискавичне і не зовсім прозоре збагачення, що дуже знецінює ставлення до політичної сили, яку він представляє, в цілому.
Цікаво, що у виборчій кампанії 2014-го року націоналіст А.Лопушанський активно демонструє дружбу з радикалом Олегом Ляшком. Але до парламенту офіційно балотується, як самовисуванець.
Тарас Зембіцький – 46 років, заступник начальника Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України, Висунутий партією «Народний фронт».
Тарас Зембіцький був активним учасником Євромайдану, входив до штабу самооборони та був сотником 12-ї сотні. Його бойовий підрозділ займався охороною Будинку профспілок. Кажуть, що саме завдяки Тарасові Зембіцькому вдалось врятувати життя величезної кількості поранених під час пожежі у «Профспілках». Власне, він вчасно прийняв рішення про негайну евакуацію поранених.
За освітою цей кандидат є радіотехніком та радіоінженером. Закінчив Львівський технікум радіоелектроніки і Державний університет «Львівська політехніка». Десять років працював електромонтером на Самбірському радіозаводі «Сигнал». Останні 16 років був директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Берегиня» та займався підприємницькою діяльністю як фізична особа.
З травня 2014-го року є заступником начальника Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України. У коментарі Львівському порталу екс-секретар РНБО, кандидат в народні депутати Андрій Парубій розповів, що в СБУ Тарас Зембіцький відповідає за створення антидиверсійних груп. Відтак у час АТО йому довелось займатися непомітною, але дуже важливою сферою діяльності – боротьбою із диверсійними групами противника. За словами А.Парубія, часто, перетинаючи лінію фронту, і навіть перебуваючи в тилу супротивника, Т.Зембіцький координував великі групи добровольців, які діяли як партизани в районах, захоплених ворогом. Чимало ватажків сепаратистів зараз перебувають за ґратами саме завдяки йому.
Окрім цього, Тарас Зембіцький є депутатом Самбірської міської ради. Раніше був членом Соціал-Національної партії України (з 2004 року – Всеукраїнське об’єднання «Свобода»), після помаранчевої революції втупив до парії «Наша Україна». На сьогодні безпартійний. Але в народні депутати балотується як представник політичної партії «Народний фронт».
Ілля Рибчич – 65 років, член наглядової ради ПАТ “Укргазпромбанк”. Самовисуванець
Цього кандидата в народні депутати журналісти прозвали «газовим бароном». Через те, що тривалий час обіймав виключно керівні посади у газовидобувній сфері. Зокрема,
Ілля Рибчич був у витоків заснування найбільшого газовидобувного підприємства України – «Укргазвидобування», три рази поспіль ставав його генеральним директором. У підсумку віддав цій галузі 44-ри роки свого життя. Останні кілька років самоусунувся від промислової роботи і вів непублічний спосіб життя. На сьогодні офіційно фігурує як член наглядової ради ПАТ “Укргазпромбанк”. Є безпартійним, а до парламенту балотується як самовисуванець.
З офіційної біографії кандидата відомо, що він закінчив Дрогобицький нафтовий технікум та Івано-Франківський інститут нафти і газу. Здобув професію гірничого інженера за спеціалізацією «Буріння нафтових і газових свердловин». Згодом по цьому ж напрямку захистив кандидатську дисертацію.
Свою кар`єру розпочав з посади помічника бурильника, продовжив буровим майстром Євпаторійської нафтогазорозвідувальної експедиції. Згодом працював у Красноградському управлінні бурових робіт ВПО «Укргазпром». Його кар’єра різко пішла вгору у 1986-му році, коли він очолив «Укргазпром». З цього моменту Ілля Рибчич фігурує виключно на керівних посадах.
Зоряний час для нього настав у 1998-му році, коли була створена НАК «Нафтогаз України». І.Рибчич отримав повну свободу дій для організації «модерної системи газовидобутку» в рамках дочірньої компанії «Укргазвидобування». Підприємство постійно інвестувало кошти у геологорозвідку, буріння, облаштування нових родовищ, переробку газу та газового конденсату. У цей час Іллі Рибчичу приписують лобіювання розвідувальних робіт на шельфі Чорного моря, де розпочався промисловий видобуток газу.
У 2004-2005 роках І.Рибчич обіймає посаду заступника голови правління НАК «Нафтогаз України». Після Помаранчевої революції знову стає генеральним директором ДК «Укргазвидобування». Коротке повернення в крісло глави уряду В.Януковича примусило Рибчича піти із цієї посади, але у 2008-му він втретє очолює компанію. Остаточно втратив вплив на справи НАК «Нафтогаз України» після обрання В.Януковича Президентом України. Відтоді самоусунувся від промислової роботи та веде підкреслено приватний спосіб життя. Хоча нещодавно почав з’являтися у засобах масової інформації як експерт з українсько-російського газового питання. Охоче дає інтерв’ю на тему, як Україні пережити зиму без російського газу.
Та не все в біографії цього кандидата так чисто. Журналісти видання «Оглядач», припускають, що свої статки Ілля Рибчич примножував на різниці між собівартістю видобутку газу і ціною його реалізації населенню і промисловим підприємствам. За даними видання, І.Рибчич швидко став «своєю» людиною в Секретаріаті Президента В.Ющенка та зумів «перетворити на сімейний бізнес майже весь газовидобуток і реалізацію газу українського походження».
«Оглядач» також стверджує, що через два тижні після вступу на посаду керівника “Укргазвидобування”, І.Рибчич – без проведення тендеру – перевів ДП “Укргазвидобуток” на обслуговування до маловідомого “Укргазпромбанк”, акціонерами якого є його донька, зять і він сам. Крім того, підозрюють, що сім’ї Рибчич (через довірених осіб та підставні структури) фактично належить страхова компанія “Укргазпромполіс”, в якій у 2005 році були застраховані всі підрозділи ДК “Укргазвидобування”.
Василь Кирилич – 50 років, радник-посланник, Міністерство закордонних справ України. Самовисуванець
Український дипломат, радник першого класу. За свою кар’єру Василь Кирилич обіймав чимало посад у Міністерстві закордонних справ України. Українцям найбільше запам’ятався на посаді речника МЗС.
Також цей кандидат в народні депутати кілька років працював віце-консулом Генерального консульства України у місті Варна (Болгарія). Остання його посада – радник-посланник Посольства України в Республіці Австрія.
За освітою В.Кирилич є вчителем української мови та літератури. Закінчив Дрогобицький державний педагогічний інститут імені І.Франка. Згодом став слухачем Дипломатичної академії при МЗС України. Став магістром зовнішньої політики, кандидатом політичних наук.
Трудовий шлях починав з лаборанта та простого сільського вчителя. Сьогодні є автором понад 30-ти публікацій з етнополітики, балканістики та східно-європейської тематики. Викладає у Дипломатичній академії України, є лектором Віденської дипломатичної академії. Йому також належить авторство першого Українського дипломатичного календаря.
У народні депутати Василь Кирилич балотується як безпартійний самовисуванець.
ЦВК також зареєструвала по цьому округу наступних кандидатів:
Юрій Касюхнич – 56 років, Турківський міський голова, висуванець Всеукраїнського об’єднання “Батьківщина”
Володимир Ямборко – 46 років, начальник відділу митного оформлення митного посту “Смільниця”. Самовисуванець
Юрій Авдейчик – 25 років, тимчасово не працює, безпартійний самовисуванець
Роман Богвелішвілі – 41 рік, підприємець, суб’єкт висування – Комуністична партія України
Василь Микитін – 27 років, військовослужбовець, безпартійний, суб’єкт висування – політична партія “Всеукраїнське аграрне об’єднання “Заступ”
Фото: УНІАН
Олена ЖОЛКЕВСЬКА, Львівський портал