Україна повертається до тих часів, коли більшість народу не читала. Та якщо 120 років тому це було пов’язано з неписьменністю чи бідністю, то тепер грамотні українці після школи чи вишу читати просто не хочуть – мають інші інтереси. Для тих, хто вважає начитаність виявом світи та високої культури, такі дані – як ніж у серце, однак є експерти, які бачать у такому становищі й позитивні моменти.
Майже половина українців не читає
49% громадян України за останні три місяці не прочитали жодної книги. Такими є дослідження, проведені GfK Ukraine на замовлення компанії «Київстар». Водночас 51% опитаних читав бодай одну книгу, а понад 30% – купували.
Якщо уявляти собі портрет середнього українського читача, то він буде доволі різнобічним. Бо з одного боку, книги частіше купують жінки приблизно 30-и років, а от читають більше чоловіки. Щодо смаків, то на першому місці детективи, потім книги на історичну тематику, а далі жіночі романи, фантастика і тд. Літературу наукового спрямування читають дуже мало.
Ясна річ, тут не йдеться про школярів, які так би мовити читають з примусу, адже треба вчитися з підручників. Хоча з іншого боку, саме для дітей книг купують найбільше – дитяча література в Україні користується найбільшим попитом.
З іншого боку, те ж таки опитування показує що читання є часткою родинного виховання – якщо батьки читають, їхні діти також стануть читачами. А як до того у родині ще є і бібліотека, то їх нащадкам майже стовідсотково передасться цей навик.
Письменник Тарас Прохасько вважає, що читання є обов’язковим атрибутом освіченої людини, а відтак і освіченого суспільства. Він називає читання працею, яка робить людину іншою.
«Мені здається, що саме читання, цей процес є особливим способом формування мислення, душі, погляду на світ і на самого себе, способу поводження у світі. І не йдеться про те, щоби знати книжки, пам`ятати авторів чи якісь суперцитати, ідеї чи мати улюблених героїв. Крім того, що це інформація чи ще щось, це така робота, яку замінити не можна. Тобто, наприклад люди, які багато ходять, а потім сідають на ровер і виявляється, капут, у них болять якісь м`язи, страшно сильно, бо вони розвивали певні групи м`язів, а інші не працювали. І так само з читанням. Найголовніше те, що воно формує певний спосіб мислення і ставлення до реальності, до світу, один до одного і до себе. Однозначно, це втрата якогось страшенно важливого в житті пласту» – каже письменник.
На його думку, той факт, що майже половина українців не хоче читати, бо не вважає за потрібне витрачати на це час, натомість «споживаючи» картинку з ТБ чи алкоголь, свідчить про серйозну суспільну проблему — українці не хочуть працювати над собою.
«Це свідчить про одну із найголовніших властивостей людей і їх у нас дуже багато , це небажання працювати зі собою. Тому що, на відміну від телевізора і алкоголю, читання – це все таки робота. І небажання, навіть знаючи, що це добре, щось зробити зі собою, є свідченням того, що самому щось із собою зробити не хочеться чи цього уникається. Бо випив горілки — воно все робить сама, ти не мусиш докладати ніяких зусиль. Увімкнув телевізор — тобі все розказують», каже Тарас Прохасько.
Нечитайки врятують Україну?
Дослідження про українців і читання показує ще одну залежність, що свідчить на користь любителів красного письменства: читають переважно люди заможні. Як зауважив представник GfK Ukraine Гліб Вишлінський, дослідження показало безпосередній зв’язок між тим, скільки людина читає та її соціальним та матеріальним станом.
Проте українці з подиву гідною впертістю не хочуть витрачати гроші на книги, тобто на самоосвіту. Зате на перегляд телебачення під пивко чи горілочку і сигаретку – скільки завгодно. Як твердить засновниця Форуму видавців Олександра Коваль, на книги громадяни нашої держави витрачають 1,6 мільярда гривень, а на алкоголь та тютюнові вироби – у десятки разів більше. І головне питання, як схилити шальки терезів на бік книг. Хоча той же Г.Вишлінський твердить, що це дуже важке завдання, особливо, якщо мати на увазі групу, що не читає книг взагалі. Ці люди не читають не тому, що не мають на це коштів, а тому, що не мають такої потреби і не вважають читання прийнятним проводженням часу. Для них це радше випадковість чи заняття від нічого робити.
Ще одна категорія нечитайлів – це сільські жителі. Саме на них припадає вагоме число тих, хто книг не читає. Письменник та філософ Володимир Єшкілєв каже, що причиною цього є традиційний сільський уклад, за якого в родині потрібні не читачі, а робочі руки, адже праця селян залишається в Україні і на зорі 21-го віку важким фізичним заняттям і на такі витребеньки як читання, часу просто немає.
“Питання нечитальності в Україні пов`язані з певними особливостями історії країни. У нас якби збереглося законсервоване з радянський часів оте, що називається сільський гештальт. Такий сільський уклад. У Європі його вже практично немає, адже там в селі живуть до 7% населення, а в нас, якщо брати населення маленьких райцентрів, які фактично живуть сільським трибом життя, це буде майже половина жителів країни. А ці люди не “заточені” під читання за специфікою свого побуту. Книжка не входить до переліку тих речей, які селянин вважає потрібними для себе. Для нього книжки в хаті — це Біблія, “Кобзар” і , може, ще книжки, які передаються від батьків, але це радше домашні святині, аніж просто книги” – вважає В.Єшкілєв.
Водночас В.Єшкілєв не вважає, що відсутність звички до проведення часу за книжкою є для українців чимось катастрофічним. Якраз навпаки – він каже, що ці люди може й зможуть врятувати Україну та вивести її на якийсь новий рівень життя, бо вони на відміну від читачів менше рефлексують над основоположними проблемами буття: менше сумніваються, а більше роблять.
“Але є така підозра, що ті люди, котрі не читають, вони якби сильніші і краще чинять спротив якимось катастрофам у життю ні ж ті, які книги читають. Можливо, це і врятує Україну. Оці нечитайки, вони мають менше сумнівів, менше рефлексують і вони переживуть, а читайки всі загнуться. Тут може зіграти такий парадокс і в тому якась велика надія. Тому я дивлюся на тих, хто не ніколи не читає мої книжки і думаю, Бог з ними, але може вони Богом заточені на щось інше, на довгі речі буття…” – каже письменник і філософ.
Непрямим підтвердженням слів В.Єшкілєва є той факт, що українці в цьому плані нічим «не поступаються» іншим народам. За даними російських соціологів, від 37 до 44% громадян цієї країни книг не читають взагалі, а серед поляків ця цифра ще вагоміша – майже 60% дорослих. Не надто втішна ситуація і в США чи Великій Британії, визнаних лідерах видавничої галузі. Британці більше читають часописи, ніж книги, натомість приблизно 75% американців читають бодай одну книгу на рік.
Фото – Львівський портал
Тарас БАЗЮК, Львівський портал