Кілька місяців триває епопея щодо профільного працевлаштування красеня-стадіону, збудованого у Львові до Євро-2012. Та попри всі зусилля, чи, радше, видимість зусиль, спостерігаємо епічний фейл і замість захопленого реву трибун та запеклих футбольних баталій, у новини потрапляють повідомлення про те, що стадіон серед зими можуть відімкнути від електрики за мільйонні борги. А спроби перевести «Карпати» на нову та комфортабельну «Арену» поки що викликають єдину реакцію – саркастичну посмішку.
Хто винен?
Чималу частину провини за такий стан речей має нести чинний міський голова Львова Андрій Садовий. По-перше, як один із основних промоторів проведення Євро-2012 в Україні та Львові, зокрема. По-друге, як посадова особа, дії та бездіяльність якої призвели до того, що замість приватних інвесторів кошти в будівництво стадіону вклала держава, тобто платники податків. Яким кожен матч Євро у Львові в результаті обійшовся майже у мільярд гривень. І це при тому, що Юрій Луценко сидів за нібито розтрату в кілька десятків тисяч гривень…
Та повернемося до недалекого минулого. Міська влада Львова мала щонайменше два чудові шанси віднайти інвесторів для будівництва стадіону. Однак чомусь ці потенційні інвестори виявилися “неправильними”, принаймні, з точки зору керівника міста, який зумів переконати депутатів міської ради, що зможе знайти бізнесменів, готових будувати стадіон за свої.
З першим інвестором все більш-менш зрозуміло, бо ним хотів стати місцевий олігарх Петро Димінський, з яким в міського голови Львова давні і дуже «теплі» стосунки.
Для тих, хто підзабув історію, нагадаємо, що Димінський пропонував збудувати стадіон і не тільки взамін за передачу його структурам низки «неліквідних» об’єктів нерухомості на загальну суму 300 мільйонів євро.
У 2007 році, коли ціни на будь-яку нерухомість були на піку можливостей, такі апетити не викликали позитивних емоцій у міського голови. Плюс антипатія до власника «Карпат» і далі декларацій справа не пішла.
Однак всевишній не втомлювався посилати «човни» очільнику міської влади. Другий такий човен приплив до Львова у жовтні 2007 року. Це була швейцарська фірма «Марацці», котра готова була вкласти власні 350 млн євро в будівництво багато профільного комплексу, де стадіон був би лише частиною і легко міг би трансформуватися в майданчик для торгівлі та розважальних закладів.
Але і цей варіант не викликав припливу натхнення у міського голови, незважаючи на те, що фірма мала успішний досвід реалізації таких проектів на батьківщині. Чому? Достеменно невідомо. Може тому, що з педантичними швейцарцями важко було домовитися про свій маленький цимес у цій справі, а тоді всім причетним так кортіло половити рибку у мутній водичці… А може сума здавалася надто фантастичною, адже інші претенденти говорили і про 150 мільйонів доларів, що на тодішній курс становило навіть не 600 млн грн. і місто Львів цілком могло собі дозволити реалізацію цього проекту навіть зі свого бюджету.
Факт залишається фактом – Садовий та компанія майже рік крутили юра громаді, аж поки час не припер їх до стіни і вони змушені були констатувати – або споруду будують за гроші міста, або Євро у Львові не буде. Понти перемогли і депутати проголосували за будівництво своїм коштом. До початку кризи залишалося менше місяця.
Далі переповідати не варто – очільнику Львова вдалося довести справу до такого стану, що держава змушена була взяти весь процес будівництва та його фінансування у свої руки і надолужувати втрачений час та можливості. А Львів вкотре вдовольнився масною плямою на своїй гіперпатріотичній репутації.
Що робити?
Під час Євро-2012 виявилося, що стадіон у Львові таки дуже добрий. Про нього добре відгукувалися і вболівальники, і фахівці, назвавши найкомфортнішою ареною чемпіонату. Однак футбольні баталії відшуміли, «Карпати» зіграли там кілька матчів і повернулися на рідну «Україну», зоставивши «Арену» в ранзі рукотворного пам’ятника, де можуть відбуватися з’їзди військових оркестрів чи батли ді-джеїв, але футбол там дуже рідкісний гість. Після Євро на «Арені» відбулося лише кілька матчів – «Шахтар» зіграв із «Закарпаттям», а також провели два матчі збірні – національна та юнацька. Плюс «Карпати» провели спаринг з «Тернополем». От і все.
Наступним ударом для об’єкта стала відсутність державного фінансування – з початком 2013 року стадіон мав би сам на себе заробляти. Бодай 10 мільйонів гривень на рік, щоби окупити найнеобхідніші експлуатаційні видатки. Однак керівник «Арени» Олексій Жуковін розповів на нещодавній прес-конференції, що зробити це без залучення футбольного клубу важко. Адже матчі прем’єр-ліги, це не тільки виручка від квитків. Це ще й продаж напоїв та їжі, який на людному і напруженому матчі може принести в скарбничку майже так само, які і гроші за квитки. Плюс розмаїті спонсори.
Проте “Карпати” на новий стадіон не поспішають. Клуб хоче витиснути максимум вигоди з цієї ситуації, адже іншого претендента на стадіон у Львові просто немає. Відтак висунуто чимало суто економічних вимог — від 17 гектарів землі, про які клуб торгується вже кілька років, до табору в Брюховичах, старого корпусу львівського летовища та приміщення одного з колишніх промислових гігантів. Певна річ, що такі апетити не викликають захоплення ні в міської влади, ні в обласної.
А частина “хотілок” клубу, зокрема, аеропорт, майже нездійсненні. Обласні чиновники кажуть, що передати старий корпус летовища у приватні руки неможливо, бо це суперечить чинному законодавству.
Спроба залагодити справу по-джентельменськи за допомогою європейської першості з баскетболу також не дала результату. “Карпатівський” проект із розміщенням у чаші стадіону багатофункціонального комплексу лобіював тодішній голова ЛОДА Михало Костюк. Чиновники ЛОДА певний час говорили про перехід “Карпат” на “Арену” як про доконаний факт. Однак сталося по-іншому — інвестори вибрали ділянку на Ряшівській, якій легенько протегував той же Садовий.
Нещодавно з`явилися повідомлення про можливий хід у відповідь з боку держави — представники урядових структур думають про те, щоби передати стадіон з державної назад у комунальну власність. Таким чином менінгіт з віднаходженням коштів на утримання стадіону Київ перекладе на плечі обласної або ж міської влади. Щоправда жодних подробиць такого кроку поки що не було оприлюднено. Зате вже відомо, що представники міської ради не у захваті від такої ідеї. Як розповів “Львівському порталу” секретар Львівської міської ради Василь Павлюк, депутати перед Євро-2012 пропонували зробити реконструкцію стадіону “Україна”, однак ця пропозиція тоді не знайшла підтримки.
“Я категорично проти. Я і депутатський корпус перед Євро-2012 пропонували реконструкцію стадіону “Україна”. Тоді ми могли б один стадіон містом утримувати.
Але сьогодні, коли збудований “Арена Львів”, який є чудовим стадіоном, та місто не має коштів його утримувати. Тому вона може бути або в державній власності, або в приватній” – сказав В.Павлюк.
Натомість голова ЛОДА Віктор Шемчук вважає, що вихід з патової ситуації буде знайдено “командирським рішенням” з Києва. Про це він сказав в інтерв`ю телеканалу ZIK.
“Я думаю, це буде командирське рішення керівництва держави, Кабінету міністрів, які дослухаються до тих думок, які сьогодні є у Львові, в місцевих чиновників, у футбольного клубу. Головне, щоби тут була добра воля усіх сторін, для того, щоби одні одним не ставили ультиматумів і не викручували руки” – сказав він.
За словами Шемчука, є різні варіанти розв`язання проблеми. Від “абсолютно абсурдної” пропозиції розібрати стадіон на будматеріали, до поки що не менш фантастичної – віддати стадіон “Карпатам” в оренду за символічні гроші.
Останній варіант, до речі, може виявитися найбільш продуктивним. З одного боку, держава скидає зі своїх плечей тягар утримання об`єкта, хоч і не отримує ймовірних прибутків. З іншого – таким чином можна максимально урізати майнові та земельні апетити клубу, які зараз викликають приховане роздратування місцевої влади.
Фото: Львівський портал
Дмитро Підлісний, для "Львівського порталу"