Чим ближче виборча кампанія підходить до активної фази – висунення кандидатів на мажоритарні округи та оприлюднення списків, тим більш гротескною та абсурдною видається ситуація з єдиними кандидатами від об’єднаної опозиції.
Нагадаємо, з часу заснування, спочатку Комітет Опору диктатурі, а пізніше – Об’єднана опозиція «За Батьківщину» декларували, і небезпідставно, що єдиною запорукою перемоги національно-демократичних сил на парламентських виборах є єдині списки та узгоджені кандидати-мажоритарники. На жаль, уся історія перемовин та об’єднання зусиль в контексті виборів-2012 усіх численних українських партій, які називають себе опозиційними – це історія скандалів, розколів та сварок. На прикладі львівської опозиції можна чітко простежити процес деградації намірів та їх реалізації місцевих політиків – від протистояння тоталітарному режиму Януковича – до кулуарного «дерибану» та продажу місць та округів. В принципі, процеси, що сьогодні відбуваються в середовищі львівської опозиції, не особливо вирізняються від загальноукраїнських. Лише тут, на місці на перемовні процеси впливають свої, місцеві особливості, такі як велика кількість партій, що експлуатують патріотичні гасла та ідеологію, а також наявність потужних фінансових середовищ, які поступово перебирають ініціативу щодо визначення формату виборчої кампанії опозиції на Львівщині.
Ступінь та форму впливу різноманітних бізнес-середовищ області на формування списків та висунення кандидатів на округи, в основному, визначають два чинники: традиційна для українських національно-демократичних партій відсутність коштів та прагнення місцевих олігархів провести «своїх» людей в парламент за рахунок розкручених політичних брендів. І перші, і другі розуміють, що до кандидатів від об’єднаної опозиції буде прикута величезна увага ЗМІ та активістів громадських організацій на кшталт руху «Чесно» і виборців. Тому домовленості між керівниками об’єднаної опозиції та львівськими олігархами, подекуди, набирають вельми несподіваних форм і відвертих покручів. Як приклад можна навести Сихівський виборчий округ в місті Львові. Він сьогодні став основною ареною для технології маніпуляції.
Сихівський округ Львова, становить цікавість, передусім, для “ВО Свобода”, яка вже задекларувала, що хотіла б бачити на цьому окрузі харизматичного політика Юрія Михальчишина. Гасла та риторика молодого політика є зрозумілими та сприйнятими для мешканців Сихова, які в своїй більшості є вихідцями з сільських районів Львівщини. Це підтверджують і результати мерських перегонів 2010 року, коли Михальчишин отримав тут доволі непогані результати. Зрештою, поки питання проходження в парламент для ВО “Свобода” залишається відкритим, кожен округ, на якому представники цієї політсили можуть перемагати, є предметом великої уваги. Однак, в разі проходження до парламенту, активний та яскравий молодий політик здатен реалізувати себе як у раді, так і стати конкурентом за лідерство у ВО «Свобода».
Ще одним претендентом на звання кандидата від об’єднаної опозиції по цьому округу ще донедавна був чинний народний депутат Андрій Парубій, який, однак, забезпечив собі комфортніший шлях до ВРУ по квоті “Фронту Змін”. Не в останню чергу такий привілей Андрій Володимирович отримав, щоб не створювати конкуренцію Михайлу Хмілю, якого вищеназвана партія висуває на цей округ від об’єднаної опозиції.
Яскравий кандидат, який також претендує на висунення від «модного» в Західній Україні бренду об’єднаних опозиційних сил – Дмитро Добродомов. Він вдало використав медіа ресурс у вигляді телеканалу «ЗІК», запропонувавши КОДу підтримку на телебаченні в обмін на перспективи висунення по Сихівському окрузі. І ось лідерів місцевого КОДу, нехай не зовсім телегенічних зате в міру язикатих побачила уся Західна Україна. І купа аналітиків ламали собі голову якою ж це ціною місцеві представники з дрібних партій і громадських організацій почали регулярно з’являтися в ефірі.
Однак, починаючи в червні центр прийняття рішень в Комітеті опору диктатурі остаточно змістився до Києва, де панують свої інтереси та зацікавлення, і місцеві домовленості не зовсім беруться до уваги. Таким чином, можливість балотуватись у перспективному Сихівському окрузі для Добродомова від імені КОДу практично, зникла. Він і сам підтвердив це, пожалівшись львівським «кодівцям» що їх керівники в Києві замість такого бажаного Сихова, запропонували йому абсолютно безперспективний Жовківсько-Яворівський округ з «залізобетонним» конкурентом Козаком. Водночас, телеведучий натякнув, що якщо його побажань не дослухаються, то телеканал «ЗІК» з «пряника» для опозиції може перетворитись у «батіг». Адже найрейтинговіша «зіківська» телепередача «Хто тут живе» цілком може розповідати і про статки та житло львівських опозиціонерів.
Виходячи з таких позицій, і була задумана комбінація, яка, схоже, стане найвдалішою серед виборчих маніпуляцій, принаймні, на Львівщині. Місцеві політики, все ж таки, знайшли, справді, соломонове рішення, як вихід з такої ситуації. Для того, аби не перед виборами не заходити в конфлікт з найпотужнішим медіаресурсом регіону у вигляді телеканалу «ЗІК» та тижневика «Експрес» (спільну позицію з багатьох політичних питань керівники цих двох ЗМІ виявлять уже давно), Добродомову гарантували висунення на цьому ж Сихівському окрузі від практично, безконтрольної в області партії Віталія Кличка «УДАР». Натомість, Добродомов та основний інвестор і власник холдингу «ЗІК» Петро Димінський гарантують потужну інформаційну підтримку ударівцям в області. Купивши «франшизу» УДАРу, фактичний власник каналу ЗІК намагатиметься будь за що протягнути свого рейтингового телеведучого до Верховної Ради України. Кажуть, що для цього Димінський задіяв київські важелі в середовищі Президента, котрі й допомогли розчистити «сихівський майданчик». Натомість була взята обіцянка щодо подальшого парламентського перебування протеже брюховицького олігарха у лавах провладної фракції.
Для того, аби усунути потужного конкурента для Добродомова, а також, з уже згадуваних тут внутрішніх причин, ВО Свобода погодилась пожертвувати міським округом та висунути Михальчишина в доволі непередбачуваному Пустомитівському окрузі. Там уже давно готує собі ґрунт для проходження у ВРУ відомий багатій Богдан Дубневич. Зважаючи на цю кандидатуру, а також на специфіку сільського населення, яке, на відміну від міщан, з набагато меншим захопленням сприймає революційні заклики, перемога тут молодого свободівця є під великим питанням.
Натомість, як цілком формального конкурента для Добродомова об’єднана опозиція висунула фронтовика Михайла Хміля, до виборів 2010 року абсолютно невідомого загалу. Останній, ще донедавна був державним службовцем, керівником обласного центру зайнятості. Таким чином, керівники об’єднаної опозиції, фактично, здають округ керівнику телеканалу «ЗІК» в обмін на можливість «світитись» на телебаченні. Подібні схеми, незабаром ми зможемо простежити і в інших округах на Львівщині. Ті, хто приймають рішення щодо персоналій кандидатів-мажоритарників, схоже, керуються дуже різними інтересами. Зрозуміло, що вибори важко вигравати без медійної підтримки або ж без значних фінансових вливань.
Але чи не буде наслідком такої політики компромісів той факт, що половина кандидатів по округам Львівщини стануть тими ж тушками, яких вони так переконливо і послідовно ганьблять сьогодні? Так чи інакше, програний чи проданий Сихівський виборчий округ схоже, не принесе несподіванок.
Фото: Львівський портал
Ігор Верещук, для “Львівського порталу”