Хто і що радить Садовому

Посада міського голови у великому місті, такому, наприклад, як Львів, вимагає широкого кола зацікавлень. Найкращим критерієм вибору на цю посаду було б “знати все”.

Особливо ж, коли цю посаду обіймає Андрій Садовий, який перед виборами не один десяток разів казав, що мер “персоніфіковано” відповідає за все, що відбувається у місті.

Але сказати – одне, а зробити – інше. Місто – складний механізм, і не тільки господарський чи інженерний, а й соціальний і політичний. Мер мусить бути і менеджером, і політиком, і економістом широкого профілю, і дипломатом, і психологом…

А оскільки пан Садовий аж таких широких здібностей не має, то “персоніфіковано” зібрав чималеньку компанію радників. Причому і штатних, і позаштатних, і офіційних, і неофіційних.

Три штатні мушкетери

Штатних радників (себто тих, хто не просто офіційно радить Садовому, а ще й отримує за це плату) в Андрія Садового лише троє. Це психотерапевт і один із головних натхненників “Самопомочі” Олег Березюк, радник із зовнішньоекономічних питань та інвестицій, колишній працівник київського офісу міжнародної юридичної компанії “Беккері і Маккензі” Тарас Бурган і радник з питань охорони здоров’я, колишній начальник міського управління охорони здоров’я Юрій Сагач.

Найбільш колоритний із цієї трійці, звичайно, широковідомий у вузьких колах психотерапевт і трішечки політтехнолог Олег Березюк. Беручи його у свою команду кілька років тому, Андрій Садовий продовжив традицію наближати до себе психіатрів. Раніше серед його радників були ще й психіатри Роман Кечур та Олександр Фільц. Однак навряд чи хтось із них був настільки “близьким до тіла”. А Олег Березюк, схоже, є найвпливовішим з усіх радників Садового. Саме його порадництву міський голова приділяє найбільше часу і, здається, здебільшого прислухається. Деколи (а таке буває дуже часто), коли панове Березюк і Садовий прогулюються разом Ратушею або площею Ринок, складається враження, що радник, хоча й значно менший на зріст, нависає над своїм високим і масивним шефом.

Наскільки можна зрозуміти (ми ж не маємо підслуховуючих пристроїв), Олег Березюк – радник дуже широкого профілю і підказувати може в будь-якій сфері діяльності мера. Хоча основне його завдання, вочевидь, – давати поради, що стосуються спілкування з людьми на всіх рівнях – і на переговорах із потенційними політичними партнерами чи іноземними гостями, і в розмовах із підлеглими, депутатами міськради або журналістами. До речі, як стверджують наші джерела, попри наявність біля Садового великої кількості журналістів, саме Олег Березюк залишається найбільшим авторитетом для Андрія Івановича з питань преси.

Двоє інших зі штатних радників – не настільки помітні, але у своїх конкретних сферах також доволі впливові люди. Можливо, їм, на відміну від Олега Березюка, не вистачає настільки глибокого знання Андрія Садового як людини. Тарас Бурган, окрім того, доволі багато часу провів поза Львовом. Не слід забувати ще й про те, що він усе-таки юрист, а не економіст. Юрій Сагач – людина, знайома з системою охорони здоров’я в місті, але він не настільки часто спілкується з мером. Тому, аби здобути реальний вплив, їм обом потрібен час.

Позаштатний – ще не вирок

Позаштатних радників у міського голови Львова аж тридцять. Але це число аж ніяк ні про що не говорить. Значна частина цих людей – колишні працівники “Самопомочі”, про яких Андрій Садовий не забув принаймні формально. Близько десятка з них тепер працюють у юридичній приймальні міськради. Якщо вірити чуткам, усе “радництво” цих людей полягає в тому, що час від часу Андрій Іванович заходить до них, тисне кожному руку і каже, що “все буде добре”. Але це лише чутки… Серед цих юристів виділяється Галина Погорєлова, колишній керівник юридичної служби “Самопомочі”, якій міський голова приділяє значно більше часу. Однак, як кажуть злі язики, те, що Андрій Садовий уважно вислуховує жіночку, яка щиро переймається проблемами львів’ян і вірить у свою місію, ще не означає, що він до неї прислухається.

Є серед позаштатних і набагато цікавіші фігури. Наприклад, Віталій Ломакович, колишній президент групи компаній “Оптіма”, а тепер – директор БМ Банку (київська філія “Банку Москви”), та ще й член міськвиконкому. Кажуть, що в пана Ломаковича з Андрієм Садовим дуже давні бізнесові стосунки, які з часом стали приятельськими. Підтвердити ми це не можемо, але можемо згадати цікавий факт: 7,5 мільйона “зайвих” міських грошей кілька місяців тому розміщено саме у БМ Банку. Який зиск має від того позаштатний радник міського голови, навряд чи варто пояснювати. Загалом є всі підстави вважати Віталія Ломаковича одним із найвпливовіших позаштатних радників.

Ще один впливовий позаштатний радник мера – Олег Лаврик, який, окрім того, що займається страховим бізнесом, брав участь у багатьох проектах, які започаткував Андрій Садовий. Був він причетний і до медіа-проектів Садового – ТРК “Люкс” і “Поступу”. Як стверджують джерела “Порталу”, бачаться Садовий із Лавриком після виборів не надто часто, але зустрічі зазвичай доволі плідні.

З несподіваних фігур у списку радників Садового – Степан Лукашик, який працював начальником управління ОДА, а потім – заступником голови за Янківа і Сендеги, Василь Дзера, який підтримував у 2002 році такого нелюбого Садовому Любомира Буняка і очолював часто критиковану “Самопоміччю” Франківську райадміністрацію, колишній прес-секретар УГКЦ Ігор Ожиївський, який відзначився під час виборчої кампанії інтерв’ю, в якому розкритикував Куйбіду і розхвалив Садового, Юрій Назарук, прес-секретар “Пори” і давній помічник Маркіяна Іващишина… Утім, ці люди, по суті, є радниками міського голови лише формально. Зустрічається він із ними доволі рідко, а ефект від цих зустрічей важко помітити.

Те саме стосується і найбільш несподіваного з радників мера – директора Фонду збереження історико-архітектурного середовища Львова Андрія Салюка. Призначення радником людини, яка була одним із найбільших критиків дій міської влади щодо реконструкції Площі Ринок, виявилося сюрпризом для багатьох обізнаних львів’ян. Але, як і прогнозували аналітики, цей вчинок виявився лише піар-ходом. Садовий продемонстрував, що готовий прислухатися до опонентів. Проте, якщо вірити Андрієві Салюку, насправді прислухатися не став, і всі поради лягають “під сукно”.

Окремо серед позаштатних радників варто відзначити Ксенію Курилишин. Із колишнім керівником рекламного відділу “Поступу” Андрій Садовий просто змушений був протягом останніх кількох місяців радитися досить часто: саме вона координувала роботу з підготовки святкування 750-річчя Львова. Пані Ксенія в команді міського голови вже давно і навряд чи скоро з неї випаде. По-перше, вона працювала зі суттєвою частиною грошей, які проходили через медіа-холдинг Садового, і багато чого знає. По-друге, Андрій Іванович, кажуть, цінує вміння пані Курилишин знаходити гроші там, де їх ніхто інший навіть не помітив би. Зараз, за чутками, для неї підшуковують посаду в міській раді, адже 750-річчя Львова минуло.

Сірі кардинали

Як і практично у кожної людини, що обіймає посаду такого рівня, в Андрія Садового є радники також неофіційні, тобто люди, яких радниками не називають, але які на рішення мера впливають. Деякі з них мають таке право офіційно – як, наприклад, керуючий справами міськвиконкому Марта Литвинюк, перший заступник Микола Одуха, секретар міськради Володимир Квурт. Інші – за старою дружбою, як генеральний продюсер ТРК “Люкс” Роман Андрейко чи шеф-редактор того ж ТРК “Люкс” Парасковія Дворянин. При цьому, якщо вірити нашим джерелам, пан Одуха, який у команді Садового не так давно, доволі швидко і впевнено завойовує довіру мера. Тож, можливо, уже скоро ми спостерігатимемо ситуацію, в яку потрапив колись Василь Куйбіда, – фактично всі більш-менш обізнані люди намагалися звертатися до його першого заступника Олександра Сендеги, адже вважали, що саме він де-факто керує містом.

І, звичайно, не варто забувати про патронів Андрія Садового – Богдана Буцу, який, хоч і втратив посаду в уряді, залишається впливовою фігурою в НСНУ, та губернатора Петра Олійника. Очевидно, що зараз, коли Андрій Садовий почувається більш самостійним, їхній вплив не такий суттєвий. Однак він усе ще більший, аніж вплив більшості тих, хто офіційно іменується “радником міського голови”.