Якщо 27 лютого не підпишуть угоду про умови використання Грибовицького смітника між Львівською міською радою та Жовківською районною радою, мешканці району готові призупинити роботу звалища.
– Згідно з чинним законодавством, районна рада має право призупинити діяльність підприємства, що порушує екологічне законодавство, – говорить Ігор Максимів, голова Жовківської районної ради. – Ми даємо можливість вирішити це питання спокійно, проте я не можу гарантувати, якою буде поведінка грибовицької громади, якщо питання не вирішать.
Це рішення прийняли вчора під час надзвичайної сесії Жовківської районної ради за участю Грибовицької та Малехівської сільських рад. За словами Ігоря Максиміва, терміновість вирішення цього питання зумовлена тим, що існує небезпека виливу стічних вод зі смітника під час весняних паводків. Таку ситуацію, як він повідомив, вже спостерігали у вересні. На його думку, нині необхідно терміново вивести стічні води на очисні споруди.
Ймовірно, ультимативність рішення зумовлена кволою реакцією львівських депутатів на виступ голови районної ради під час останнього пленарного засідання Львівської міської ради. Тоді депутати постановили, що це питання розглянуть упродовж місяця. Крім того, вони говорили про те, що питання технічно складне, тож їм справді важко пропонувати рішення. Це повинні робити відповідні служби.
– Нас не влаштовує термін місяць, – говорить пан Максимів. – Питання потребує негайного вирішення. Ми повинні укласти угоду з містом і мати час, щоб спільно просити головного санітарного лікаря області скасувати рішення про закриття звалища 1 квітня. Депутати також повинні вирішити наші соціально-економічні питання, перелік яких ми подали.
Головний державний санітарний лікар Львівської області Роман Павлів уже ухвалив рішення: припинити експлуатацію Грибовицького смітника до 1 квітня 2004 року. Проте, як повідомив у коментарі “Газеті” Сергій Ющенко, завідувач відділу комунальної гігієни обласної санітарно-епідеміологічної станції, цей припис зумовлений систематичним невиконанням вимог санітарної служби щодо утилізації сміття. Проте в управлінні розуміють, що в цей термін експлуатація припинитися не може і не повинна. Припис повинен стати поштовхом до вирішення проблеми утилізації.
– Експлуатація Грибовицького звалища перевищена в два рази – норма 15 років, а місто використовує його з 1959 року, – зазначив Сергій Ющенко. – З 1988 року спеціальна комісія здійснила 16 виїздів для пошуків нового місця для смітника. Але адміністративні громади дуже негативно ставляться до цього, і не дають дозволу для його розташування – це справді великі кошти і великі проблеми. За останні 10 років не відвели жодного нового місця для утилізації сміття.
Сергій Ющенко вважає, що насамперед це питання має вирішити влада, адже справді ніхто не надасть місця просто так, ідеться про певні поступки та послуги. Крім того, за його словами, це питання обговорюють на різних щаблях влади вже дуже давно. Були і певні здобутки і певні домовленості, але щоразу після спаду напруження вирішення його зводиться нанівець.
– Здається, що до 2006 року ще дуже далеко (згідно з рішенням Львівської обласної ради минулої каденції, експлуатація звалища повинна бути припинена до 1.01.2006 року, – “Газета”), – говорить він. – Процедура закриття – складна та довготривал, вимагає часу та грошей. Покинути не можна в жодному разі. Так, нині не доведено жодного шкідливого впливу на здоров’я людей, проте це не означає, що його не може бути в майбутньому.
Ірина Гадзало, директор Регіонального центру поводження з відходами, говорить, що найскладніша екологічна ситуація на звалищі влітку, коли при високій температурі повітря відбувається самозапалення відходів. У таких випадках найнебезпечнішим є пластик, який може згоріти повністю, тобто без виділення канцерогенних речовин лише при надзвичайно високій температурі. Такої не буває на звалищі. Відповідно, всі речовини, які виділяються при неповному згорянні пластика, потрапляють у повітря і воду. Щодо гудронних озер, то, на думку пані Гадзало, тут треба бути дуже обережним в оцінкам, у кожному разі це не головна проблема. Результати досліджень показали, що забруднення ґрунтових вод не може бути.
Вона також підтверджує, що Грибовицьке сміттєзвалище надзвичайно екологічно небезпечний об’єкт, який не відповідає вимогам екологічного законодавства. Пані Ірина переконана, що закрити його означає отримати екотрагедію в 10 разів більшу. Єдиний вихід – це сортування і переробка сміття.
– Необхідно рекультивувати те, що є зараз, – говорить вона. – Надалі обмежити кількість відходів, оскільки нагромадження небезпечне. Проте закрити його тепер – це трагедія для Львова, у нас ніде збирати відходи. Також це буде трагедією і для навколишніх мешканців, можуть поширюватися інфекційні хвороби. Натомість побудова сміттєпереробного заводу – це не лише вирішення екологічних проблем, але й створення додаткових робочих місць, реальний заробіток для міського бюджету.
За словами Ірини Гадзало, серед сміття, яке вивозять на Грибовицьке сміттєзвалище, 40-45% становлять ресурсно цінні відходи – пластик, папір, деревина тощо. Крім того, є органічні відходи, які після переробки можуть стати альтернативним паливом. Сортувати те, що є вже зараз на звалищі, практично неможливо, проте на перших етапах це не важко. Звісно, найкращий варіант – сортування самими мешканцями міста. Вартість сміттєпереробного заводу – від 3 млн. грн., його окупність – 5 років. Для такого міста, як Львів, одного сміттєпереробного заводу є достатньо. Відповідні розробки вже є в Україні.
Василь Кравців, перший заступник міського голови, говорить, що питання з проектування сміттєпереробного заводу розглядають. Він також заявив, що спалювання сміття не практикуватимуть – це небезпечно. А от серйозні екологічні проблеми, на його думку, були від того часу, як звалище почало функціонувати.
– Гідрологічного впливу немає, – говорить заступник голови. – Вода тече в інший бік. Були проблеми, коли горіло сміття, але ситуацію стабілізували. Цього року виділили кошти для проектування збірника фільтраційних вод, аби вони не потрапляли далі в ґрунт. Ми готуємося до закриття звалища у 2006 році, шукаємо нове місце і працюємо над цим питанням дуже серйозно.
Наталя Онисько
