Будівництво Львівського євростадіону, як і його відкриття в суботу, чомусь постійно асоціюється в автора з грандіозним салютом: гарно, яскраво, голосно, дорого і головне – усі гроші на вітер, а витрати і збитки порахувати просто неможливо!
Спочатку про хороше: був гарний салют і лазерне шоу, організатори напіввідкриття (бо назвати недобудований і недороблений стадіон, у якому наразі навіть нема центрального входу, “відкритим” не дозволяє сумління) подбали, аби тролейбуси акуратно і вчасно довозили пасажирів до стартової точки перед євроареною. Міліція пильно стежила, аби хтось із допитливих не потрапив у якусь бетонну пастку, акуратно пересуваючи ноги чітко визначеним маршрутом завдовжки понад кілометр. Ті, хто йшов на стадіон від торгового центру “Ашан”, успішно перелазили через діру в паркані, що ще раз підкреслювало – колись Україна теж буде в Європі! І якщо нам не вдасться потрапити туди навпростець, то проліземо в Євросоюз іззаду (теж, знаєте, нелегкий шлях)… Досягнувши кінцевої точки, прибульці переконувались: стадіон є! Його бетонна коробка нагадувала собою загублений в пустелі корабель – невідомо, де він тут узявся, і , відверто кажучи, не зовсім зрозуміло – а кому він ТУТ потрібний?
Нема жодних сумнівів: під час побудови стадіону хтось добре нажився. Щиро віримо: ще настануть часи – і ми почуємо їх імена, хоча вже нині зрозуміло, що місто Львів на цьому НІЧОГО не заробило, а лише втратило. Так, панове, так – стадіон, збудований на нашій землі і частково за кошти місцевого бюджету, до міста Львова фактично жодного стосунку не має! Це вкотре підтвердило інтерв`ю, яке віце-прем`єр Борис Колесніков дав у переддень відкриття спортивної арени у спецвипуску газеті “Сєгодня”. Цитуємо: “- Спочатку планувалося, що будівництво львівської арени повністю оплатить міський бюджет. Яку частку він профінансував у підсумку?”, – Колесніков: – Жодної. 100% взяв на себе держбюджет. Та й звідки Львів міг узяти гроші на фінансування, коли у нього самого дотаційний бюджет! Це була чиста авантюра. Вони обіцяли випустити облігації, які повинні були забезпечити фінансування, але, по-моєму, так їх і не випустили. Але не це головна їх помилка, все-таки гроші знайшли. Головною помилкою було будувати стадіон так далеко від міста – адже довелося тягнути кілометри магістралей!!!”
Ну що, пане Садовий – з`їли?!! Слова Колесникова – це фактично ляпас Львову і особисто Вам. Як це Львів не дав жодної копійки?! А 130 мільйонів гривень із місцевого бюджету, які, виявляється, місто Львів викинуло коту під хвіст – це не гроші?!! Хто тепер за це відповість?! А місце під арену – в дідька на болоті, перепрошую, хто вибирав?! Буняк?! Про підозріло не залучених міським головою інвесторів тепер (та й раніше) не говорив тільки лінивий. А Ваші обіцянки, що “львівський бізнес долучиться до фінансування стадіону”?! Де це все?! Навіть патологічне бажання НЕ дати нічого олігарху Петрові Димінському, зіграло проти Вас, адже на новому стадіоні все одно гратимуть “Карпати”, а місто може хіба що ПРОСИТИ в багатих дядьків із Києва (котрі за рахунок цієї будови врятували свої будівельні фірми від краху), аби нам на своїй землі дозволили трошки покопати м`яча! І все це через недолуге керівництво містом! Якщо ж хтось заїкнеться про те, що за рахунок ЄВРО – 2012 у Львові зроблять дороги, то уклінно попросимо таких людей: ПРОКИНЬТЕСЯ! Ремонти доріг зроблено на суму більш як 320 мільйонів, реально держава дала під цільову програму 30 мільйонів, а ОБІЦЯЛА 250. Як ви думаєте, з чиїх грошей Садовий і Ко погашатимуть різницю? З власних бізнесів? Як казав суддя Залізничного суду міста Львова пан Ганич: “Панове! Не треба ганяти Му-му по тазику!”
Тепер про саме відкриття. Важко не погодитися з головою Львівської облради Олегом Панькевичем, що відкриття стадіону, який збудовано за державні кошти, відбулося не в українському стилі. Не було Державного Гімну, не виступала жодна офіційна особа від влади (стрічку перерізали діти), не відбулося такого любого серцю галичанина освячення стадіону – то що, власне, дає нам підстави стверджувати, що стадіон відкрито? Виступ американської зірки Анастейші, яку не забезпечили перекладачем, чи падіння співачки Руслани після не найкращої в її кар`єрі пісні-“кричалки”? Можливо, ознакою того, що стадіон уже функціонує, стали фаст-фудівські ковбаски і пиво за 15 гривень чи вода в чоловічому туалеті по кісточки? Можливо, арена стала “народною” через те, що в день її відкриття там продавали біляші й “сємкі”? Чи освистаний львів`янами виступ Президента Януковича, який, особисто побоявшись приїхати, зрік з екрана, що “помаранчева влада” не змогла побудувати стадіон? До речі, він сказав правду, тільки-от не “помаранчева”, а “влада у місті, керована Андрієм Садовим”. Чи, може, Ви думаєте, хтось забув про той бульдозер, який ганяли перед телекамерами взад-вперед, імітуючи роботу та колони, які почали зводити фактично без проекту?!
Сумнівною гарантією легітимного відкриття стадіону є і спроба прориву на стадіон екзальтованих дівчат із “Фемена”, котрі намагалися своїми не найкращими принадами завадити відкриттю: навіщо їм було прориватися, коли під стадіоном по 50 – 60 гривень торгували дармовими запрошеннями, за якими можна було спокійно пройти, влаштувавши істерику згодом? Розмови бургомістра Садового про те, що з містом НЕ узгоджували сценарію, наводять лише на одну думку: з господарем завжди все узгоджують, значить, Львів на цьому святі просто, завдяки Вам, НЕ господар…
Наразі все це дійство, попри гігантські затрачені матеріальні ресурси і величну помпезність, більше нагадувало приватну вечірку на честь уродин якого-небудь олігарха або телевізійне “Шоу довгоносиків”. Пригадуєте, це вбогеньке телевізійне гумористичне дійство для люмпена, жарти і події в якому межували з абсурдом, а люди-довгоносики вражали тупістю поставлених проблем. І хоча багато глядачів просто не розуміли, про що, власне, йдеться, це шоу принесло його творцям чималу славу і колосальні прибутки…
Микола САВЕЛЬЄВ, «Ратуша»
P.S. Від автора. Гонорар за цей матеріал прошу перерахувати львівській журналістці Ксенії Нестеренко, яка напередодні на “стадіонній” пресс-конференції Віктора Януковича, розірвала новий чобіт об арматуру, яка стирчала з землі…
Микола САВЕЛЬЄВ, «Ратуша»