Кабмін свідомо доводить до банкрутства Львівський державний ювелірний завод, щоб потім за безцінь його продати. Кажуть, уже й покупці є.
Львівський державний ювелірний завод уже роками випускає якісну продукцію, за якою багато людей їде спеціально до Львова. Здавалося б, держава повинна підтримувати свого виробника, крім того будучи його власником і отримуючи прибутки. Однак чомусь не в нашій країні. У нас навпаки: хочуть довести до банкрутства успішне державне підприємство – за копійки продати його і отримати долю в кишеню, а не в держбюджет. Принаймні на такі думки наштовхує ситуація, яка зараз відбувається навколо ювелірної галузі в Україні.
Мільйон за кілька міліметрів
Коли ми купуємо ювелірний виріб, то одразу звертаємо увагу на клейма – маленькі кількаміліметрові позначки якості продукції. Згідно із законодавством України, усі ювелірні вироби чи українських підприємців, чи імпортовані з-за кордону, повинні мати державне клеймо. Його в Україні ставить Державна пробірна служба, яка підпорядковується Міністерству фінансів.
В Україні є близько 1300 підприємств, які виробляють ювелірні вироби. З них лише чотири державні – у Києві, Харкові, Вінниці та Львові. До грудня минулого року державні ювелірні заводи мали право самі клеймувати свою продукцію. Однак Кабінет міністрів України своєю постановою вирішив забрати це право у державних виробників і передати пробірній службі. Це одразу насторожило ювелірів, оскільки процедура клеймування виробів у пробірній інспекції забиратиме і час, і гроші підприємств. Виникає запитання: навіщо вбивати курку, яка несе золоті яйця?
Директор Львівського державного ювелірного заводу Володимир Кузовкін розповів «Погляду», що тепер, коли завод позбавили права клеймування власних виробів, підприємство втрачатиме більше мільйона гривень на рік. А це, відповідно, відбиватиметься на собівартості продукції та доходах підприємства.
«За останній місяць, коли клеймування уже робилося у Державній пробірній службі, ми заплатили майже 100 тисяч гривень. Тому що потрібна охорона, додатковий персонал для транспортування виробів і так далі. Тобто роботи і затрати значно збільшились, – пояснює Володимир Кузовкін. – Розумієте, коли ми самі виконували клеймування, то протягом доби могли спокійно випускати вироби. А оскільки зараз нам перервали технологію, то проходить кілька діб, а то й тиждень відколи продукція з виробництва потрапляє на прилавки магазинів».
Не треба бути професором економіки, щоб зрозуміти, як збільшення ціни впливає на купівельну спроможність людей. Окрім того ювелірні вироби – це не товари першої необхідності, які людина хоч-не-хоч купуватиме.
За даними, які «Погляду» навів директор ЛДЮЗ, відколи ціни на коштовності підскочили, люди почали купувати на 50 % менше продукції. Тому, відповідно, керівництво ювелірного заводу забило на сполох. Адже втрачається конкурентоспроможність підприємства, його ніші на ринку займає більш дешева продукція, і підприємство починає згасати. Це тягне за собою зменшення виробництва, скорочення штату і врешті-решт, у найгіршому варіанті, банкрутство.
Директор Львівського Державного ювелірного заводу Володимир Кузовкін поки що не хоче припускати розгортання вищеописаного сценарію. Його мотивація полягає в тому, що Львівський завод є єдиним із решти трьох державних ювелірних підприємств, який наразі перебуває у списку об’єктів державної власності, що не підлягають приватизації.
Відгомін 90-х: штучне банкрутство
«З 2005 року, коли над нашим підприємством кружляли певні, можна сказати, бандитські угрупування, я добився того, що завод потрапив у список об’єктів, які не підлягають приватизації. Тому зараз усе залежатиме від ситуації на ринку. Ми намагаємося розширювати ринки збуту, щоб хоч якось вийти із скрутної ситуації», – пояснив Володимир Кузовкін.
Однак депутат Верховної ради, віце-спікер Руслан Кошулинський не є таким оптимістом, і відверто заявляє, що завод цілеспрямовано доводять до штучного банкрутства, щоби потім за безцінь хтось його купив.
«Ця схема не є нова. Вона добре відпрацьована ще у 90-х роках, коли державні підприємства робили банкрутами і скуповували за копійки. Я переконаний, що уже є тіньовий покупець», – каже народний депутат.
За словами Руслана Кошулинського, судячи із відповіді на його звернення з цієї проблеми до прем’єр-міністра, ніхто цю постанову уряду скасовувати не збирається.
«Я знаю, що заводи мають запаси, але опірності є мало. Практично тільки Львівський завод взявся боротися за своє право, за право на життя. На заводі працюють високваліфіковані фахівці-ювеліри зі стажем. Вони іншого втілення своєї майстерності не матимуть, якщо зупиниться завод. Такою постановою держава може сьогодні фактично вбити ювелірну галузь і підготувати її до приватизації для певних осіб», – упевнений Руслан Кошулинський.
На самому заводі також підтверджують: для того, щоб компенсувати затрати, керівництво буде змушене вдатись до скорочень.
«У нас працює 400 людей, скорочувати таки доведеться. Якщо ми мали рентабельність кілька відсотків, то тепер це все забирає пробірна служба. Не можемо ми працювати собі у збиток. Зараз поки що тільки люди ідуть на пенсію, але побачимо, що далі буде з ринком», – розповідає Володимир Кузовкін.
Цікавим є ще один фактор: завод розташований у привабливому районі Львова між вулицями Науковою та Стрийською, де хтось міг зацікавитися і підприємством, і землею.
«Ми можемо під’їхати на вулицю, на якій перебуває завод і подивитися, скільки це площі, і можемо спокійно розуміти вартість сотки у місті Львові для забудови . А це дуже хороша місцина для будь-якої забудови», – каже Руслан Кошулинський.
До слова, як стверджує Володимир Кузовкін, постанову приймали із порушеннями.
«До мене вчора прийшов лист з Кабміну. І я взагалі не розумію зараз нічого. Виходить, що ця постанова Кабміну не пройшла через секретаріат. Повинно було бути обговорення. Я прошу – дайте мені засідання, розшифруйте: скільки було людей, хто голосував. А мені дали відповідь, що не можуть дати стенограму засідання, бо його не було. Це просто комусь вигідно», – каже директор ЛДЮЗ Володимир Кузовкін.
Нова зрівнялівка: усіх в приватні руки
Абстрагуючись від намірів комусь «подарувати» львівський ювелірний завод, все-таки учасникам ситуації незрозуміла мотивація змін у законодавстві стосовно клеймування. Припустімо, що це робиться для того, щоб поставити усіх виробників ювелірних виробів в однакові умови.
«Так як відмінено ліцензування проведення операцій з дорогоцінними металами, то всі повинні проходити через пробірну інспекцію для своєрідного контролю. Ми завод державний, підвладні всім державним законам, сплачуємо всі податки. Приватники трохи працюють по-іншому, скажімо, відходять іноді від сплати податків. Тому рівність є притягнутою «за вуха», – розповів головний інженер Львівського державного ювелірного заводу Роман Мончин.
Окрім того, на Львівському державному ювелірному заводі закупили нове лазерне обладнання для клеймування продукції, яке зараз буде простоювати. А витрачено на обладнання немало-небагато 250 тисяч гривень, які могли би піти на зарплати працівникам чи на інші потреби на виробництві.
«Навіщо мені, державному заводу, державне клеймо? У нас найсучасніше обладнання, все комп’ютеризовано. Вони перевіряють нас 15 років і жодного зауваження не було. На наших етикетках ще є голограма із сімома ступенями захисту, яку перевіряє СБУ. Жодних порушень не було, ми приносимо державі прибуток. За останні два роки ми заплатили лише податків більше 30 мільйонів гривень», – коментує Володимир Кузовкін.
Тут пригадуються минулорічні заяви з Львівського регіонального відділення Фонду держмайна про те, що у 2013 році якраз Львівський державний ювелірний завод і може втратити свій статус об’єкта, який не підлягає приватизації. Тому не здивуємось, якщо ще одне львівське виробництво потрапить у чиїсь приватні руки, а кваліфіковані спеціалісти залишаться без роботи.
Ольга ТКАЧЕНКО
«Новий погляд», 6 лютого