В Олеському та Золочівському замках чи в римо-католицькому костелі в Жовкві — рішення про те, де саме експонуватимуть відреставровані із залученням коштів Євросоюзу батальні полотна XVII ст. «Битва під Віднем» і «Битва під Парканами», Міністерство культури України планує озвучити наприкінці червня, заявив на брифінгу 1 червня міністр культури Микола Кулиняк.
1 липня Україна чекає на офіційний візит президента Польщі, але пан Кулиняк заперечив можливу пов’язаність обох дат. Унікальні батальні полотна авторства Мартіно Альтомонте, придворного художника польського короля Яна III Собєського, — власність Львівської галереї мистецтв, відділами якої є, зокрема, Олеський та Золочівський замки. За словами Миколи Кулиняка, Міністерство культури Польщі кілька разів зверталося до українського культурного відомства з проханням, аби там розглянули можливість експонувати роботи в римо-католицькому костелі Святого Лаврентія в Жовкві, для якого італійський художник малював ці полотна. Польська сторона аргументує доцільність такого кроку зокрема тим, що картини повернуться на історичне місце, там їх виставлятимуть у повному розмірі й готові забезпечити потрібні умови збереження, охорону. Щоправда, не говорять про вільний доступ до творів, адже в будні храм аж ніяк не завжди відчинено.
За життя генерального директора Львівської галереї мистецтв Бориса Возницького, який у радянські часи врятував твори від знищення, українське міністерство відповіді польським колегам не надало. А на 10-й день після смерті Героя України на Львівщину для обговорення ситуації приїхали міністр культури України та представники польської сторони: заступник директора музею «Королівський замок на Вавелі», голова департаменту з порятунку творів мистецтва польського народу за межами Польщі, керівник групи, яка працювала над реставрацією полотен. Запланована в Жовкві нарада не відбулася, натомість відбулася зустріч української та польської сторін за участі громадськості у Львівській облдержадміністрації, якій передував ранковий пікет митців, музейників, інтелігенції під стінами ЛОДА на захист мистецької спадщини.
Зелене світло для Московського патріархату?
«Чому це роблять так швидко?» — таке запитання чи не найчастіше лунало після зустрічі в ЛОДА. Надмірний поспіх у намаганні вирішити цю справу дивує чи не всіх, хто висловлюється з цього приводу. Озвучували низку застережень, які могли б видатися наївними, якби ми не жили в тій країні, у якій живемо, з тією владою, яку маємо. Зокрема прозвучало припущення, що ідея передати полотна на депозит до костелу — перший крок до того, щоб Московський патріархат міг претендувати на повернення мистецьких творів, які нині є в музеях.
Міністр культури України повідомив, що міністерство створить спільну українсько-польську комісію фахівців, які вивчать умови експонування картин у храмі та в замках. Водночас пан Кулиняк обіцяв дослухатися до громадськості, зазначивши, що «остаточне рішення без участі громади Львова неможливе». Міністр пафосно намагався переконати журналістів, що «Міністерство культури стоїть на захисті культурного надбання», так само, як кількома годинами пізніше на прес-конференції з нагоди «Альфаджазфесту» запевняв, що міністерство підтримує розвиток джазу. Микола Кулиняк поділився ідеєю експонувати роботи в Києві, а також наголосив, що «картини є музейним надбанням, жодне передання музейних фондів держави Україна неможливе. Максимум —
депозит, а депозит — звичайна справа, ним користуються музеї України, музеї всіх країн світу».
«Депозит — нормально. Але в нормальній державі»
«Депозит — справді нормальний цивілізований крок, але, безумовно, у нормальній державі, — ділиться думками директор Львівського історичного музею Богдан Чайковський. — Якщо в одному музеї є речі, які не експонують, і які стосуються іншого регіону, держави, то можна знайти адекватне рішення, в адекватному відношенні до страхової вартості домовлятися про взаємний депозит. Але музейники такі речі вирішують більш цивілізовано, ніж по¬літики, вони ніколи їх не розглядають перед виборами чи перед якимись зустрічами».
Богдан Чайковський розповів «Ратуші», що запропонував на зустрічі з міністром реалізувати угоду між Львівською галереєю мистецтв і польською стороною, де прописано, що картини після закінчення їх реставрації передадуть галереї мистецтв: «Презентувати відреставровані картини в Олеському замку, із залученням громадськості, засобів масової інформації. Бо тоді картини врятував Борис Возницький, тепер — польська сторона, яка організувала їх реставрацію за кошти Євросоюзу. Потім створити спільну комісію, яка би обговорювала подальші напрями співпраці. Скажімо, використання копій картин для представлення в костелі. Але міністр не захотів погодитися з варіантом передати картини музею і тоді створити комісію. Не думаю, що наш міністр має право вирішувати, можливо, він теж отримав завдання погодитися на позицію Польщі. Але зіткнувся зі спротивом громади. Наш міністр заявив, що його завдання — дослідити об’¬єктивно, порадитися з фахівцями. Казав, бо так мусить казати. Думаю, за тим стоїть щось зовсім інше. Я наводив приклад, як втручання вищих керівників призводить до конфліктних ситуацій. Треба робити все для того, щоб між музеями Львова і Польщі була співпраця. Бо музейники — толерантні, вони іноді швидше домовляться, ніж політики чи громадські діячі».
Насамперед фахівці, а не громадськість
На тому, що першими своє слово мають сказати фахівці, а не громадськість, наполягає директор Львівської філії Національного науково-дослідного реставраційного центру України Мирослав Откович: «Як фахівець не бачу проблеми, підстав для стривоженості. Є ситуація збереження картин Альтомонте, нама¬льованих для костелу. Євросоюз витратив на реставрацію мільйон євро. Тепер і Євросоюз, і поляки хотіли б бачити результат своєї роботи. Натомість з’являються роздуми людей, які до цього не мають жодного стосунку — так званої громадськості, якій усе одно, про що говорити: про футбол, повінь, політичні баталії під Верховною Радою тощо. Збереження картин — не тема для громадськості, а вузькоспеціалізована тема для фахівців — реставраторів, кліматологів, біохіміків і музейників у кращому розумінні цього слова. Не музейників «просто поговорити», а фахівців. Треба дослідити температуру, кількість відвідувачів, вологість, зміну клімату залежно від пори року…
Нині не проведено обстеження костелу, ніхто не знає, який там мікроклімат тощо, так само, як не маємо інформації, в яких умовах картини зберігають в Олеському замку. Фахівці мають передати свої висновки міністрові культури, а тоді влада, уряд, Міністерство культури нехай вирішують, звертаються до громадськості чи роблять це в інший спосіб. Тобто мусимо відмежуватися від вуличного варіанту вирішення проблеми. Це моя логіка як фахівця. А логіка як львів’янина… Скажімо, у Жовкві будемо показувати відреставрований костел, тоді повеземо туристів до Олеська і скажемо: от картини, які мали бути там, де ви були в Жовкві. Але оскільки в Олеську нема місця, щоб їх повісити, то вони мусять бути в такому скрученому вигляді. Чи є в цьому логіка — не знаю, але не беруся давати жодних коментарів, пропозицій».
Музей у костелі?
На зустрічі прозвучала пропозиція створити в костелі Святого Лаврентія музей, підпорядкований Львівській галереї мистецтв. Щоправда, заступник директора Львівської галереї мистецтв Володимир Пшик сказав «Ратуші», що «ідея створити в костелі музей як філіал галереї неприйнятна, і костел теж не захоче бути філією галереї». За словами міністра культури, громада Жовкви переконана, що ці картини є надбанням їхнього міста.
Тим часом працівники Львівської галереї мистецтв вивчили умови зберігання, можливість експонування полотен у Золочівському й Олеському замках і планують невдовзі повісити картини, розповів «Ратуші» заступник директора Львівської галереї мистецтв Володимир Пшик. І додав: «Якщо, звісно, не буде якихось форс-мажорних обставин, хтось із керівництва захоче повісити твори в іншому місці, це вже не від нас залежить. Окрім того, мене викликають у міністерство, і які в них будуть для нас новини — не знаю».
Наталя ДУДКО
Не тільки картини, а й замки
Після смерті Бориса Возницького владу цікавить не тільки місце експонування картин Альтомонте. На незвичну «увагу» з боку високопосадовців можуть очікувати й замки, які є відділами Львівської галереї мистецтв. Начальник обласного управління охорони архітектурної спадщини Василь Івановський у ток-шоу «Відверта розмова» повідомив, що готує таку пропозицію для Міністерства культури: «Нині актуальним є повернення до теми створення Державного історико-архітектурного заповідника «Галицька корона», який об’єднав би ці замки в єдину структуру. Це нам дозволило б мати окрему стрічку в державному бюджеті на фінансування споруд, бо за останні роки замки не отримали із держбюджету жодної копійки. Зрештою, якщо Борис Возницький умів утримувати в одних руках і замки, і галерею, на мою думку, зараз немає такої людини, яка могла б його замінити. Якщо ці об’єкти матимуть різне підпорядкування, їх буде легше зберегти». Така ідея викликає масу застережень у захисників культурної спадщини, адже українські багатії не раз оприлюднювали своє бажання мати власний старовинний замок.
P.S. «Ратуша» планувала взяти коментар з цього приводу у Василя Івановського, але трохи запізнилася… Посадовця два дні не було на місці, його мобільний телефон не відповідав. Згодом з’ясувалося, що на це була причина. Начальника управління охорони культурної спадщини Львівської ОДА Василя Івановського затримали на хабарі в його кабінеті у приміщенні Львівської ОДА, про це 6 червня IA ZIK повідомили в правоохоронних органах. Начальник управління отримав хабар 32 тис. грн за погодження проектної документації на проведення реконструкції приміщення — пам’ятки архітектури в одному з районів Львівської області. Прокуратура Львівської області за матеріалами УДСБЕЗ ГУ МВС України у Львівській області порушила кримінальну справу за фактом одержання хабара начальником управління ЛОДА. Кримінальну справу порушено за ч. 3 ст. 368 КК України, санкція якої передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5-ти до 10-ти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю та з конфіскацією майна.
"Ратуша", 6 червня