Відкрити для молитви й богослужінь один із найбільших храмів
Львова з красивим інтер’єром — храм Святих Верховних апостолів Петра і Павла (костел
Єзуїтів) на вулиці Театральній, 11 УГКЦ планує 12 липня, на храмовий празник.
Очікування цієї події актуалізувалося після ухвали сесії Львівської міської
ради від 31 березня про надання в оренду Науковій бібліотеці імені Василя
Стефаника приміщення кінотеатру імені Івана Миколайчука (вул. Личаківська, 121)
для перенесення книжок обмінного фонду, які радянська влада розмістила в
костелі. Водночас цією ухвалою бібліотеку зобов’язали звільнити приміщення
храму до 1 червня 2011 року.
Наскільки реальними є такі терміни?
Заступник генерального директора ЛННБУ ім. Василя Стефаника
Василь Ферштей зазначив, що станом на 11 квітня бібліотека ще навіть не
одержала ухвалу: «Наразі не бачу реальних намірів вчасно виконати ухвалу
міської ради. Бо як інакше пояснити зволікання? Якби були реальні наміри, то
вже тепер там працювали б будівельники. Нас зробили крайніми, ми ніби чомусь не
звільняємо приміщення. Але наразі не маємо куди переносити національне
надбання». Факт зволікання з підписанням ухвали підтвердив і керівник фракції
«Свобода» в міській раді, автор згаданої ухвали Руслан Кошулинський: «Виконавчі
органи влади чомусь не могли швидко її підготувати. Тільки за наполяганням
депутатів міський голова й юридичний відділ запросили мене особисто, показали
завізовану ухвалу, однак підпису міського голови тоді ще не було. Сподіваюся,
вже є».
Віддати кінотеатр
Підпис міського голови Львова Андрія Садового в цій ситуації
особливо прикметний. Адже за минулої депутатської каденції мер наполегливо, але
марно намагався віддати кінотеатр імені Івана Миколайчука в оренду за одну
гривню Руслані Лижичко. Тому віддати приміщення під книгосховище — наче від
серця відірвати. «На жаль, у керівництва міста є свої думки, свої вподобання
щодо будівлі кінотеатру, і це якоюсь мірою є перешкодою. Крім того, приміщення
кінотеатру, можливо, — не найкращий вихід із ситуації. Але керівництво міста,
яке було в опозиції до цього рішення, не пропонувало інших реальних варіантів.
Тому кінотеатр сьогодні — найбільш оптимальний варіант. Він розташований
неподалік центру, і тепер буде доступ до книг, їх можна буде замовити, адже їх
за 65 років ніхто, напевно, й не бачив», — розповів настоятель храму Святих Петра
і Павла отець Степан Сус.
Створити книгосховище
Водночас Степан Сус переконаний, що вчасно перенести книги —
цілком реально, за умови спільних зусиль церкви, бібліотеки та влади:
«Завершуємо підготовку необхідних документів щодо приміщення кінотеатру. Тоді
потрібно зробити косметичний ремонт, розмістити стелажі, подбати про
кондиціонування приміщення, як просить бібліотека. Кошти разом із бібліотекою
шукатимемо в доброчинців. І я переконаний, що нам це вдасться. Зазначу, що стан
кінотеатру значно кращий, ніж умови зберігання книжок у храмі. Сподіваюся, що
після Великодня розпочнемо перші процеси щодо вивезення книг із храму. Будемо
звертатися до різних установ, зокрема й до військових, є спонсори, готові
надати авта».
Керівник фракції «Свобода» в міській раді застерігає: «Я
розумію бажання директора бібліотеки імені Василя Стефаника отримати максимум
привілеїв для книгосховища й мати ґанц-аліганське приміщення з читальним залом,
однак громада може надати приміщення для книгосховища, а не для читальні».
Через 2 роки і 354 дні спливе термін, на який приміщення надають в оренду
бібліотеці. За цей час міська влада хоче спробувати знайти інвестора для
побудови нової бібліотеки, де можна було б розмістити книги.
Книжкова толока
Незвичний варіант транспортування книжок, якщо не буде
іншого виходу, запропонував Руслан Кошулинський: «Якщо буде замало сил церкви,
військових, то ВО «Свобода» допоможе своїми силами, організуємо толоку і
перевеземо книжки. Запросимо мешканців, хто має можливості, з автомобілями, з
руками, хто не байдужий до церкви прийти і допомогти. У нас достатня кількість
членів у партії, щоб ми могли ланцюжком стати з проспекту Свободи до
Личаківської і перенести по книжечці. Будемо просити бібліотеку за дуже
короткий термін перенести книжки, з огляду на те, що нас попросив владика Ігор
Возьняк, адже є жертводавці для реконструкції церкви».
Половинчасті рішення
Ще одне нерозв’язане наразі питання — чи вдасться розмістити
всі книги в приміщенні кінотеатру? Дирекція бібліотеки заявляла, що понад 700 м. кв кінотеатру замало,
потрібно 4 тисячі кв. м. «Я кінотеатру ще не міряв, не знаю, яка там площа. Але
за попередніми підрахунками, всі книжки не вдасться розмістити. А якщо не
помістимо всього, то що далі? Викидати? Якась нездорова поведінка з боку людей,
не знаю кого саме. Насправді все можна вирішити дуже просто. Однак наразі нам
ніхто коштів не обіцяв, а бібліотеку хочуть подати мало не як ворога церкви.
Думаю, церква розуміє, про що йдеться, і ми ніколи не станемо ворогом церкви і
ним не є. Але влада приймає якісь половинчасті рішення…», — зазначив Василь
Ферштей.
«Паралельно триває пошук інших приміщень. Водночас я
пропонував дирекції бібліотеки вибрати найцінніші книжки і помістити їх у фонд
на Личаківській, а літературу більш поширену й не таку раритетну спробувати
розмістити в одному з наявних бібліотечних фондів. У крайньому разі, винаймемо
якесь приміщення в оренду. Думаю, що більшість книг, які є цінними, помістяться
в кінотеатрі», — розповів отець Степан Сус. Також настоятель храму зазначив, що
бібліотека Стефаника не завжди чітко висловлює свої побажання: «Ми ведемо
протокол кожного спільного робочого засідання, і один раз прозвучало, що в
приміщенні кінотеатру поміститься 75% книжок, а решту десь розмістять, бо це
небагато. А коли кінотеатр уже передали, бібліотека каже, що приміщення дуже
мале. Ми реально не знаємо конкретно, що бібліотека може зробити. Водночас
намагаємося зі свого боку це контролювати. Не хотіли б постійно жити тільки
питанням книжок, треба його вирішити і рухатися далі». Керівник фракції
«Свобода» в міській раді Руслан Кошулинський зазначив: якщо не буде іншого
виходу, то приміщення для якісного збереження книжок знайдуть у міській раді.
Наслідки рішень міськради
Бібліотека слушно обурюється, у який спосіб через ухвали з
нею спілкується міська влада: коли торік храм Петра і Павла передали у
власність курії Львівської архієпархії УГКЦ для облаштування гарнізонного
храму, то в ухвалі сесії ЛМР не передбачили, куди саме перенести книжкові
фонди. Очевидно, саме це й спонукало бібліотеку імені Василя Стефаника подати
судовий позов та оскаржити ухвалу. Церква такий крок бібліотеки не зрозуміла:
«Бібліотека повідомила нас, що звертатиметься до суду з проханням, щоб до
ухвали додали пункт про приміщення, куди перенести книги (я розумію й
міськраду, яка надавала два приміщення бібліотеці, сумарно за площею значно
більші, і бібліотека вивезла туди частину книг, сказавши, що решта не
помістилися. Але в бібліотеці постійно з’являються нові книжки, тому нові
приміщення їй завжди потрібні). Однак коли ми дізналися, що бібліотека просить,
аби суд скасував ухвалу сесії Львівської міської ради, це нас трохи здивувало й
навіть обурило. Бо скасувати ухвалу сесії означає повернути все на своє місце,
коли храм був власністю бібліотеки, яка спокійно на це реагувала, бо від неї
нічого не вимагали, і книжки собі лежали. За цей час ми оформили документи,
розробили проекти, креслення. Паралельно шукаємо кошти і на вивезення книжок, і
на реставрацію храму. Маючи певність, що є власниками храму, можемо офіційно
звертатися в різні організації для пошуку коштів на реставрацію храму», —
зазначив отець Степан Сус.
Позов — формальна річ, і якщо будуть реальні кроки щодо
надання відповідних приміщень, то це відпаде саме собою, наголосив заступник
генерального директора бібліотеки імені Василя Стефаника. Василь Ферштей також
розповів, що 2000 року обласна рада надала бібліотеці приміщення на вул.
Ковжуна, 8, куди тоді перенесли майже півтора мільйона видань, зокрема
періодику.
Що саме зберігають
«У костелі нині понад два мільйони одиниць зберігання XVIII
— поч. XX ст., серед яких раритетні видання. Представлено художню,
богословську, історичну літературу різних народів. Зокрема, у 40-х роках сюди
звезли єврейську бібліотеку. Забрали в людей приватні бібліотеки, бібліотеку
НТШ, інші українські книгозбірні й фірами звезли в костел. Розмістили на
шестиметрових стелажах, і доступу до книжок фактично не було, адже серед них
були й «буржуазні», як їх називали тоді. З часом книга стає духовно-культурною
пам’яткою. Може, комусь вони не цікаві, але маємо їх зберігати. Бібліотека
сформувалася за часів цісаря, витримала Гітлера, Сталіна, і нас має витримати.
Натомість мене випитують, кожне слово важать, перевертають. А треба, щоб і
храм, і національний фонд були в безпеці й функціонували за призначенням.
Ситуація, яка склалася з перенесенням
книжок, для Львова історична. Важливо, як ми всі, і влада, і громада,
поведемося в ній», — розповів Василь Ферштей.
«Шкода, що ви не бачили, які це книжки і що це за книжки. У
цьому фонді є частина раритетних речей. Але значна кількість книжок — матеріали
20 с’єзда КПСС тощо», — зазначив Руслан Кошулинський.
Склад у закладі культури
У намаганні збалансувати інтереси храму й бібліотеки
випустили з поля зору кінотеатр. Тим часом саме працівники кінотеатру імені
Івана Миколайчука подбали, щоб приміщення збереглося. Старший інженер
кінотеатру Анатолій Лазішвілі розповів, що попри те, що зарплату йому та його
дружині, екс-директорові кінотеатру Еліні Лазішвілі, давно не платять, вони
намагаються підтримувати приміщення в доброму стані: «Я час до часу навідуюся
до кінотеатру. Розбили двері, то я заварив їх. Адже можуть розбити і підпалити,
таким чином пропав кінотеатр «Дружба» в парку Богдана Хмельницького. Коли
колектив кінотеатру хотів узяти приміщення в оренду, не дали. Надто багато
охочих було облаштувати тут концертний зал, банк, казино… Про нас загалом не
згадують. Сподіваюся, що хоча б тепер майно в нас приймуть… Потрібно
враховувати не тільки комерційні аспекти, а й виховні. А що робити
незабезпеченим діткам, які не мають змоги купити дорогий квиток?! Якби влада
дбала про людей, вона давно б це зробила. Чому не відкрити соціальні кінотеатри
з дешевими квитками?» Щодо перенесення книжок у приміщення кінотеатру, то
Анатолій Лазішвілі вважає, що «система повертається назад: коли були совєти, з церков
робили склади, тепер склади роблять із закладів культури». За словами пана
Анатолія, приміщення пристосовано саме для кінотеатру: «Тут похила підлога, на
стінах є спеціальна гіпсова плита з войлоком усередині, щоб не було відлуння.
Якщо в кінотеатрі зроблять книгосховище, усе це зазнає пошкоджень. Мені
здається, кінотеатру потім там уже ніколи не буде».
П’ять мільйонів на реставрацію
Щодо стану костелу Єзуїтів, то, за словами отця Степана
Суса, він у доброму стані, збережено орган, ікони, розписи, датовані XVII —
XVIII ст. (відсотків 10% знищено через те, що протікав дах): «До Великодня
плануємо повністю завершити відновлення перекриття даху. Для реставрації
святилища і склепіння вздовж храму, яке триватиме років 10, потрібно приблизно
5 мільйонів 300 тисяч гривень. Реставруватиме храм, очевидно, одна з
французьких фірм, але ми б дуже хотіли, щоб до цього залучили й студентів
мистецьких закладів, українських і французьких. Після реставрації костелу
плануємо відновити орган, для цього потрібно близько 80 тисяч євро».
Підземелля не забиратимуть
«Стосовно галереї «Равлик» у підземеллях костелу, то я
спілкувався з її працівниками, і на цей час ми досить добре співпрацюємо.
Директор галереї Юрій Гайда доклав чимало зусиль, щоб підземелля нашого храму
було очищено від сміття. Цей проект досить потрібний і корисний, нехай
працюють. Навпаки, ми тільки раді, що більше львів’ян, туристів має змогу
дізнатися історію нашого храму, підземель Львова. Вважаю цей проект корисним.
Ми намагалися з ніким не конфліктувати, а знайти порозуміння. Не маємо наміру
забирати підземелля. А завдяки книгам зберігся храм, розписи. Бо якби був склад
інших речей, могло б бути гірше», — зазначив настоятель храму.
Наталя ДУДКО, «Ратуша»
Наталя ДУДКО, «Ратуша»