Садовий підготував Тягнибоку капкан

Всеволод ПОЛІЩУК, "Коментарі"

|

 Ні дня без виступу мера на телебаченні чи в інших медіа, ні години без кількох повідомлень прес-служби міськради — такою була ситуація в інформаційному просторі Львова, починаючи з квітня 2006 року, коли Андрій Садовий обійняв посаду міського голови. Чимало місцевих політиків напівжартома чи напівсерйозно називали прес-службу «єдиним ефективним органом міськвиконкому». Але цьогоріч ситуація змінилася. Сам Андрій Іванович, давши прісну прес-конференцію на початку року, зник з ефіру, а стрічки інформагенцій вже так не рясніють прес-релізами від мерії. Яка ж причина такої разючої зміни?

З чим пов’язана нова стратегія мерії, точно не можуть сказати навіть люди, яких зазвичай приписують до оточення Садового. Утім, певні версії для роздумів вони дають. Так, одні стверджують, що причина затишшя в публічній діяльності міського голови (як і в не надто активній публічності губернатора Михайла Цимбалюка, особливо порівняно з попередником Василем Горбалем) — у домовленостях з друзями в Києві, якщо точніше — на вулиці Банковій. Мовляв, офіційному Києву і Партії регіонів, яку представляють тамтешні можновладці, вигідно, аби якомога більше інформації, яка виходить зі Львова, була з вулиці Чайковського, де розташований офіс «Свободи». Нібито такий розрахунок перед парламентськими виборами: показати, що екстремальність, антиросійськість в Західній Україні набирає глобального характеру, аби виборці ПР на Сході були максимально мобілізовані. Прихильники цієї версії припускають і те, що одного поля ягода і відновлення активізації антиросійських і антидонецьких висловів «Свободи», які дещо розходяться з практикою листопада-грудня, коли представники партії наголошували передусім на економічних і соціальних проблемах, заради яких мовні й етнічні питання відкладуть на переспективу.

Друга версія — розрахунок самого Андрія Івановича, підказаний його «сірим кардиналом» і стратегом Олегом Березюком. Якщо вірити цій версії, Садовий свідомо віддає ініціативу на інформаційному полі «Свободі» як партії, що має більшість у міськраді, маючи на увазі два потенційні наслідки таких дій. Перший — формування у громадської думки стереотипу, що саме «Свобода» керує в місті і має відповідати за стан справ. Очевидно, що Садовий орієнтується в тому, що відбувається і чого в міському господарстві варто очікувати найближчим часом. І якщо прогнози невтішні — така політика була б цілком виправданою. Другий можливий наслідок — Садовому не потрібно вступати у відкриті конфлікти (а він завжди їх уникає, коли має таку можливість) зі «Свободою». А причин для конфліктів назбиралося достатньо вже навіть за три з невеличким хвостиком місяці співпраці мера і більшості в міськраді. Насправді у стінах львівської Ратуші вже повним ходом іде «холодна війна», і тільки мовчання Садового на ці теми не дає їй вирватися на публіку.

Насамперед ідеться про бажання кістяка «Свободи» змінити склад міськвиконкому, зокрема й заступників Садового та керівників департаментів, і суттєво скоротити штат виконавчих органів. Під приціл «свободівців» потрапили і перший заступник Олег Синютка, і гуманітарний — Василь Косів, а головне — керівник адміністрації міського голови Олег Березюк, присутність якого не тільки підсилює позиції Садового, але й просто дратує на особистісному рівні багатьох депутатів від «Свободи». Спочатку Садовий нібито був готовий поступитися «свободівцям», тим більше, що вони, кажуть, не надто наполягали на заміні чиновників саме на своїх — лише на відставці чинних з одночасною реформою і скороченням штату. Навіть, подейкують, планував зробити кілька рокіровок, після яких ці зміни мали б бути менш відчутними. Насамперед перевести на іншу посаду Березюка, наприклад, зробити керуючим справами, де він по суті міг би виконувати ті ж функції, тільки менше потрапляючи на очі депутатам. Як-не-як на політичній шахівниці міськвиконкому саме Березюк грає роль ферзя у кольорах Садового. Місцями мали помінятися й інші давні соратники Садового з часів «Самопомочі», зокрема, Марта Литвинюк. Але зрештою переговори зайшли в глухий кут і всі друзі Садового залишилися на своїх посадах. «Свобода» у відповідь доволі неочікувано і скандально заблокувала виділення усіх земельних ділянок. Пожертвували, як кажуть, навіть інтересами однопартійців, аби не давати підстав для звинувачень в упередженості. Але тим самим не тільки завдали шкоди інтересам мера та його оточення, але й дали своїм опонентам несподіваний козир — можливість розколоти саму «Свободу».

Реклама партнерів

Загалом підстави для розколу були закладені ще до виборів, коли на мажоритарні округи пішли бізнесмени, нещодавно прийняті у лави «Свободи», що мали, за неофіційною інформацією, оплатити не лише свою кампанію, але й кампанію щонайменше одного «ідеологічного» партійця, наприклад, студентів і безробітних, яких було чимало не тільки у партійних списках. Більшості з них і справді ідеологічно близька «Свобода», але не тільки через це вони йшли до міськради. Однак з’ясувалося, що принцип «допоможи собі сам» діє для них і після виборів. Нові бізнесмени «Свободи» (адже є ще й старі, що були в міськраді ще в попередній каденції, і вони складають другу партійну групу, а третю — «яструби» на чолі з Кошулинським і Михальчишиним) не отримують ані доступу до партійного медіа-ресурсу, ані до ключових внутрішньопартійних рішень, ані до можливостей лобіювати власний бізнес і своїх ділових партнерів. Тому зараз вони починають потроху віддалятися від однопартійців. Першими ластівками цього стали кроки до відкриття власних медіа і сепаратні переговори з іншими фракціями міськради та мером. Можливо, саме інституалізація розколу — те, на що вичікує в інформаційній засідці міський голова.

Всеволод ПОЛІЩУК, "Коментарі"

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


Загрузка...